Видатки бюджетної установи

Кошторис бюджетних установ (поняття, види, структура, порядок складання та затвердження).

Фінансування бюджетних установ здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Оскільки бюджетні ресурси обмежені, то для ефективної діяльності бюджетних установ необхідним є визначення вартості ресурсів, потрібних для їх нормального функціонування. Разом з тим потрібно оцнювати можливі джерела покриття видатків для забезпечення діяльності бюджетних установ. Планові величини зазначених показників – доходів і видатків – визначаються в результаті проведення аналітичних розрахунків і знаходять узагальнення у плановому документі. Цей документ фактично виступає дозволом, яким бюджетній установі надаються повноваження отримувати й розпоряджатися коштами, які будуть їй виділені з бюджету або отримані нею в результаті надання певних послуг.

Основним плановим документом, який визначає склад доходів і видатків бюджетної установи на визначений період, обсяг і напрями використання бюджетних коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень, є кошторис доходів і видатків.

Фінансування бюджетних установ, проведення ними видатків за загальним і спеціальним фондами можуть здійснюватись тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань (за видатками загального фонду).

Кошторис підтверджує повноваження бюджетної установи на одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг фінансування з бюджету та напрями використання таких коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій. Останні визначаються на рік відповідно до бюджетних призначень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України” (далі - Закон про Державний бюджет) та рішенням місцевої влади.

Под бюджетним призначенням розуміють повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, Законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування. Тобто це право певного органу державної влади на розпорядження коштами бюджету у визначеній сумі в певному бюджетному періоді.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністерством фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності Законом України про Державний бюджет (на відповідний рік).

Затвердження кошторису – це відносини з приводу розробки показників доходів і видатків, розгляду та затвердження кошторису.

Складання кошторисів передбачає використання відповідних коштів бюджетної класифікації.

Бюджетна класифікація - це єдине систематизоване групування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності та організаційного устрою відповідно до законодавства України.

Бюджетна класифікація має такі складові:

- класифікація доходів бюджету;

- класифікація видатків бюджету (у тому числі кредитування за нарахуванням погашення);

- класифікація фінансування бюджету;

- класифікація бюджетного боргу.

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Розпорядники бюджетних коштів – це юридичні особи (установи), яким виділяються кошти для забезпечення виконання функцій держави у розрізі програм.

Головні розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі її керівників, для яких затверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті та які мають право витрачати кошти бюджету на утримання апарату бюджетної установи, яку вони очолюють, і на заходи, здійснюються безпосередньо цією установою. Крім того, головні розпорядники уповноважені розподіляти надані їм кошти з бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси та плани асигнувань.

Кошторис – це план доходів і видатків бюджетної установи, сама форма документу складається з двох частин: доходної і видаткової. Кошторис враховує можливість фінансування установи за рахунок як загального так і спеціального фондів бюджету відповідного рівня. Тому доходна та видаткова частина кошторису поділяється на два розділи: за загальним і спеціальним фондом.

Залежно від джерел утворення доходи поділяються на два види:

- доходи загального фонду бюджету;

- доходи спеціального фонду бюджету.

Загальний фонд – це державні кошти, що надійшли на рахунок бюджетної установи із загального фонду державного або місцевого бюджету для її утримання. Їх називають асигнуваннями (фінансуванням) з державного бюджету.

Спеціальний фонд – це надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством України, а також кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, благодійні внески, гранти та дарунки. Перелік доходів спеціального фонду визначається Кабінетом Міністрів України.

Процес складання кошторисів бюджетними установами починається з того, що Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи повідомляють головним розпорядникам бюджетних коштів дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік. Ці дані є підставою для складання проектів кошторисів і формуються, виходячи з планових доходів державного та місцевих бюджетів на наступний рік.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Міністерству фінансів України; Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку.

Бюджетний запит – це документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний період.

Бюджетне асигнування – повноваження надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Планування доходної частини кошторису бюджетної установи є невід’ємним процесом планування видаткової частини кошторису. Вона є загальною сумою видатків – фінансових і матеріальних ресурсів, які спрямовуються на забезпечення здійснення бюджетних програм і заходів, які заплановано здійснити протягом року цією бюджетною установою, з розподілом їх за кодами економічної класифікації видатків (КЕКВ) у межах відповідних кодів програмної класифікації.

За економічним змістом видатки бюджетних установ поділяються на поточні, капітальні, нерозподілені, кредитування з вирахуванням погашення.

Поточні видатки – включає видатки на оплату праці працівників бюджетних організацій; нарахування на заробітну плату; придбання предметів постачання і матеріалів на утримання бюджетних установ; на відрядження; на придбання матеріалів, інвентарю; будівництво, капітальний ремонт і проведення заходів спеціального призначення; оплату комунальних послуг та енергоносіїв, дослідження і розробки, державні програми.

Капітальні видатки - видатки, пов’язані з придбанням основного капіталу (предмети і обладнання терміном служби більше року, капітальне будівництво і капітальний ремонт), створення державних запасів і резервів, придбанням землі і нематеріальних активів, капітальні трансферти.

Нерозподілені видатки – здійснюються за рахунок резервних фондів Кабінету Міністрів України і фондів непередбачених видатків Автономної Республіки Крим, обласних і місцевих адміністрацій, виконком місцевих Рад народних депутатів.

Кредитування із вирахуванням погашення – включає платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших економічних одиниць, або надання кредитів за вирахування сум повернення.

Планування видатків за кошторисом відбувається на підставі встановлених норм видатків і врахуванням досягнутих рівнів результатів діяльності за попередній звітний рік.

Норми бюджетних видатків - це обсяг (у натуральному або вартісному вираженні), встановлений розоахунково, виходячи з основних показників діяльності бюджетної установи.

План асигнувань – це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі на бюджетний період, який є його невід’ємною складовою. План асигнувань затверджується одночасно з кошторисом за даними фінансової звітності на попередній бюджетний період.

Лімітна довідка про асигнування – це документ який містить затверджені бюджетні асигнування та їх помісячний розподіл, а також інші показники відповідно до законодавства, видається Міністерством фінансів України.

Бюджетні установи на підставі отриманої від вищої установи лімітної довідки, в якій встановлено бюджетні асигнування, уточнюють проекти кошторису, складають плани асигнувань і подають ці документи головним розпорядникам для уточнення показників проектів зведених кошторисів у встановлені терміни.

Розпорядники свої витрати приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками.

Кошториси, плани асигнувань та плани використаних бюджетних коштів повинні бути затверджені протягом 30 календарних днів з дня затвердження розпису бюджету.

Контрольні питання:

1. Назвіть які установи є бюджетними.

2. Які нормативно-правові акти регламентують діяльність бюджетних установ?

3. Які існують особливості організації бухгалтерського обліку бюджетних установ?

4. Що представляє собою План рахунків бюджетних установ?

5. Якою є форма обліку?

6. Назвіть основний плановий документ, який визначає склад доходів і видатків бюджетної установи?

7. Хто являється головним розпорядником бюджетних коштів?

Дата добавления: 2014-01-06