Необхідність та сутність нормування оборотних коштів

Визначення потреби в оборотних коштах

Перехід підприємств на ринкову модель господарювання пов'язаний з певними труднощами. Досвід розвинутих промис­лових країн свідчить, що за жорсткої конкуренції на ринку, пла­нування фінансово-господарської діяльності є вкрай потрібною запорукою економічного зростання, процвітання і навіть самого існування підприємств.

Визначення потреби в оборотних коштах є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює складову поточних ак­тивів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні оборотних кош­тів для забезпечення допоміжних і підсобних господарств, соціа­льно-побутових, житлово-комунальних та інших закладів непро- мислового характеру.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та біз- нес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показ­ники, створюючи цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську ді­яльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

• умови постачання підприємств товарно-матеріальними цін­ностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір тран­зитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

• організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції; '

• умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх місцезнаходження, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

Якщо склад, структура і наявність оборотних коштів відповіда­тимуть запланованому обсягу виробництва й реалізації, то підпри­ємство отримуватиме прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу вироб­ництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і забор­гованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромаджування надмірних запасів сировини, матеріалів, послаблення режиму еко­номії, створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів за­безпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продук­ції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів спри­яють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприєм­ницької діяльності.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розроблення норм відносно тривалої дії і нормативів на конкрет­ний період — рік (як звичайно), півріччя, квартал. Це досягається проведенням таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів. Норма оборотних коштів — це відносний показник, який обчислюється у днях, відсотках чи гривнях. Норми у днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріа­льних цінностей. У разі великої номенклатури таких цінностей розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісно) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.

2.Норма одноденного витрачання коштів визначається з кош­торису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підпри­ємствах несезонних галузей промисловості рекомендується роз­раховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як водиться, має найбільший обсяг виробництва. У се­зонних галузях промисловості одноденне витрачання визначаєть­ся на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.

Визначаючи одноденні витрати для обчислення обсягів неза­вершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції для роз­рахунку беруть її виробничу собівартість.

3. Норматив оборотних коштів за кожною статтею в грошовому виразі встановлюється множенням одноденних витрат у грошово­му виразі на відповідну норму запасу в днях.

4. Сукупний норматив, або загальна потреба в оборотних кош­тах, на підприємстві обчислюється підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Кінцевий етап нормування — визначення норм та нормати­вів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів під­приємств, де використовуються матеріальні цінності та виготов­ляється продукція.

Найбільш трудомістким і складним є розроблення норм запа­су. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.

Підприємствам надано право самостійно розраховувати нор­мативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року №279 «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх по­криття» Міністерством економіки разом з Міністерством фінан­сів ухвалено «Типовий порядок визначення норм запасів товар­но-матеріальних цінностей».

2.2. Метод прямого розрахунку потреби в оборотних коштах

Для всебічного й комплексного аналізу фінансово-еко­номічного стану підприємств, упорядкування та оптимального використання виробничих запасів наказом Мінпромполітики України від 16.12.97 р. № 332 передбачене використання ухвале­них тим самим наказом Методичних матеріалів «Про порядок ви­значення нормативу власних обігових коштів» для підприємств, організацій, установ усіх форм власності.

На практиці використовується два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку передбачає розроблення обґрунто­ваних норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, ви­робництва та реалізації продукції.

Цей метод дає змогу зробити розрахунки індивідуальних і су­купного нормативів. До індивідуальних належать нормативи оборотних коштів: у виробничих запасах (сировина, основні й допоміжні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тара, за­пасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети); у неза­вершеному виробництві і напівфабрикатах власного виробницт­ва; у витратах майбутніх періодів; у готовій продукції.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпе­чення безперервного процесу виробництва й реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сиро­вина, матеріали й куповані напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів щодо цих запасів рекомендується визначати за формулою:

Н = О_в N,

де Н — норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і купованих напівфабрикатів, тис. грн;

О_в — одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрика­тів, тис. грн;

N— норма оборотних коштів, днів.

Одноденне витрачання сировини, матеріалів і купованих на­півфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробницт­во IV кварталу планового року, без урахування поворотних від­ходів, діленням їх суми на 90.

Норма оборотних коштів (у днях) включає такі елементи: транспортний запас; підготовчий запас; технологічний запас; по­точний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас.

Транспортний запас установлюється як різниця між часом пе­ребування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажо­відправником і опрацювання банками за місцезнаходженням по­стачальника і споживача.

За наявності кількох постачальників транспортний запас щодо конкретних видів матеріальних цінностей розраховується як се­редньозважена величина.

Якщо сировина й матеріали надходять до споживача раніше за прибуття розрахункових документів (або ці процеси збігаються в часі), транспортний запас не утворюється.

Підготовчий запас — це час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів, проведення аналізу.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції (су­шіння лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матері­алів), якщо вони не є складовою виробничого циклу. Норма тех­нологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.

Поточний запас — норма оборотних коштів у частині поточного запасу, що залежить від частоти та ритмічності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Що частіше вони над­ходять на адресу споживача, то меншим буде поточний запас.

Інтервал поставок визначається на підставі договорів з поста­чальниками або з фактичних даних про надходження за поперед­ній період. Поточний запас рекомендується брати в розмірі 50 % середнього інтервалу між поставками.

Гарантійний (страховий) запас створюється з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні: порушення умов поста­чання або затримки вантажу в дорозі; зміни постачальником строків відвантаження в межах, що допускаються особливими умовами постачання чи договором. Норма оборотних коштів на страховий запас установлюється, як звичайно, у межах 50 % поточного запасу.

В окремих випадках, пов'язаних з підвищеним ризиком несвоє­часного надходження матеріалів, норму оборотних коштів у час­тині страхового запасу окремих видів матеріалів можна збільшити на понад 50 % норми оборотних коштів на поточний запас.

До виробничих запасів входять також допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини й малоцінні швидкозношувані пред­мети, які беруть участь у створенні нової вартості і теж потребу­ють визначення оптимальної необхідності в них.

Норматив оборотних коштів для допоміжних матеріалів розраховується множенням норми на величину одноденного їх витрачання за кошторисом витрат на виробництво. Норми за ви­дами і групами допоміжних матеріалів розраховуються в такому самому порядку, як і для основних матеріалів.

Норматив оборотних коштів на паливо встановлюється для всіх видів палива (крім газу), що використовується як для техно­логічних цілей, так і для господарських потреб виробництва. Ве­личина нормативу оборотних коштів на цю статтю визначається за методом, аналогічним методу розрахунку нормативу оборот­них коштів на основні матеріали.

Розраховуючи одноденне витрачання за статтею «Паливо», з кошторису витрат на виробництво слід виключити вартість газо­вого палива і додати витрати палива в непромислових господарс­твах, якщо ці витрати не були враховані в кошторисі витрат на основне виробництво.

Норматив оборотних коштів для тари визначається мно­женням норми, вираженої в гривнях (на 1000 грн товарної продук­ції), на обсяг товарної продукції в оптових цінах підприємства в плановому році.

Норматив на запасні частини для ремонтів машин,устаткування і транспортних засобів визначається з урахуван­ням їхньої вартості за початковою оцінкою і норми оборотних коштів.

Норма оборотних коштів обчислюється в гривнях на 1000 грн вартості устаткування і транспортних засобів.

Норматив оборотних коштів на запасні частини в плановому році визначається множенням середньорічної вартості виробни­чого, силового обладнання і транспортних засобів, передбачених планом, на норму оборотних коштів на запасні частини.

Норматив для малоцінних та швидкозношуваних предме­тів залежить від складу цієї статті: малоцінний і швидкозношу­ваний господарський інвентар; спеціальний одяг і спеціальне взуття; спеціальний інструмент і спеціальні пристосування; змін­не обладнання; виробнича тара. Малоцінні та швидкозношувані предмети служать, як звичайно, менше одного року.

Потреба в оборотних коштах розраховується для створення запасів на складі та в експлуатації. У зв'язку з тим, що вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, які перебувають в експлуатації, відображається в обліку за мінусом зносу, то, обчис­люючи норматив, беруть у рахунок 50 % їхньої повної вартості. Решта вартості списується на собівартість продукції під час пе­редавання зі складу в експлуатацію. Для визначення нормативу оборотних коштів на складі малоцінні та швидкозношувані пред­мети враховуються за їхньою повною вартістю.

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробниц­тва встановлюється за формулою:

Н = О_в • Д • К,

де О_в — одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн;

Д — тривалість виробничого циклу, днів;

К — коефіцієнт зростання витрат.

Незавершене виробництво —один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної суми оборотних коштів. Незавершеним виробництвом уважають виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здавання го­тової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробницт­ва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом ви­робничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва ви­значається множенням тривалості виробничого циклу на коефіці­єнт зростання витрат.

Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90.

Коефіцієнт зростання витрат характеризує рівень готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової про­дукції. Послідовність і темпи зростання витрат у різних виробниц­твах неоднакові. Вони залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виробництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є коефіцієнт зрос­тання витрат і більшим — норматив оборотних коштів.

Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірно­го розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) обчислю­ється з формули:

К = - А + 0,5Б

А + Б

де А — витрати, які здійснюються одноразово на початку вироб­ничого циклу;

Б — наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.

До наступних витрат відносять усі інші витрати — на заробіт­ну плату, амортизаційні відрахування, електроенергію тощо.

Витрати майбутніх періодів включають здійснені в даному плановому періоді такі виробничі витрати, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать витрати, пов'язані з підготовкою нових вироб­ництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються з фонду розвитку виробництва, або витрати, пов'язані з проведенням гір­ничих розробок, гірничопідготовчих, розкривних та інших робіт.

Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів установлюється за формулою:

Н = Co + В_п — В_в,

де Н — норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів;

Co — сума коштів, які вкладено в ці витрати на початок за­планованого періоду (за відрахуванням отриманих банківських кредитів);

В_п — витрати, що проводяться в плановому році і передбачені відповідними кошторисами;

В_в — витрати, які включаються в собівартість продукції за­планованого року та передбачені кошторисом виробництва.

Норматив оборотних коштів для готової продукції (Н) ви­значається за формулою:

Н = О_в.п • Nг.п,

де О_в.п — одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю, грн;

-Nг.п — норма запасу оборотних коштів для готової продукції, днів.

До готової продукції належать вироби, завершені виробницт­вом, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.

Норма запасу оборотних коштів для готової продукції обчис­люється в днях і включає час на комплектування виробів для по­ставки, пакування продукції, на оформлення і здавання платіж­них документів у банк.

У разі великої номенклатури продукції, що випускається, нор­ма оборотних коштів для готової продукції на складі може бути визначена як середньозважена для груп продукції, які включають не менше 70—80 % запланованого випуску готової продукції. Розрахована за цими даними середня норма оборотних коштів поширюється на всю готову продукцію на складі.

2.3. Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом

Установлення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемен­та оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період і не передбачають раптових змін асортименту продукції, технології виробництва, умов постачання та збуту. Через це обчислений ме­тодом прямого розрахунку норматив потребує щорічного коригу­вання з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обо­роту оборотних коштів. Для корекції використовується економіч­ний метод розрахунку.

Особливість визначення потреби в оборотних коштах еконо­мічним методом полягає в тім, що норматив на поточний рік ді­лять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, ку­повані напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих оборотних кош­тів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробниц­тво: запасні частини для ремонтів устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (неви­робничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зрос­тання виробничої програми в плановому періоді.

Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50 % від зростання виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативу зменшується на суму кош­тів, що вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення оборотності оборотних коштів.

Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприєм­ствах, а також тоді, коли треба проаналізувати стан оборотних коштів для виявлення або непотрібних, надлишкових, неліквід­них виробничих запасів, або резервів скорочення тривалості ви­робничого циклу, або причин нагромадження готової продукції на складах. Економічний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Економічний метод доцільно також використовувати на рівні галузевих мініс­терств, відомств, виробничих об'єднань у процесі перспективно­го планування чи прогнозування.

Дата добавления: 2014-01-07