Методы поверки СИТ

Схема принятия управленческих решений

Принятия решения является ключевым моментом процесса управления. В широком понимании это понятие означает подготовку решения (планирование), а в узком — выбор альтернативы. Под оптимальным понимают такое решение, что в определенном смысле является наиболее приемлемым, чем другие.

Модель процесса принятия решений можно подать графически в виде блок-схемы, на которой изобразить конкретные действия — процедуры, связки между ними и логические переходы. Эти схемы описывают стратегию принятия решения в сложной системе. Именно из анализа связанной совокупности главных процедур начинают процесс решения сложной проблемы.

Отдельные процедуры (или операции), как правило, разделяют на формализованные и неформализованные. Системный анализ допускает, что в определенных ситуациях неформализованные решения, которые принимаются человеком (лицом, которое принимает решение, — ЛПР) могут быть приемлемее. В системном анализе рассматриваются как формализованные, так и неформализованные процедуры принятия решений и одним из заданий есть отыскание их оптимального соотношения.

Формализованные процедуры базируются на использовании прикладной математики (в частности, таких ее разделов, как исследование операций, математическое программирование, теория разработки и принятия решений, теория массового обслуживания, модели управления запасами, теория игр, Маковские процессы и тому подобное) и вычислительной техники. Иногда математическими методами исследуется связанное множественное число процедур и осуществляется моделирование процесса принятия решения.

Из позиции системного анализа можно сформулировать такую последовательность действий, которые составляют содержание процесса постановки задачи принятия решения:

• определение пределов системы, которая подлежит оптимизации;

• определение главного показателя (критерию) эффективности, за которым можно оценить характеристики отысканного решения;

• выбор внутрисистемных независимых переменных, которые должны адекватно описывать функционирование системы;

• построение модели, которая должна описывать взаимосвязи между переменными и отображать влияние независимых переменных на уровень показателя эффективности.

С точки зрения системного анализа процесс принятия решения (см. табл. 8) можно подать как последовательность выполнения соответствующего набора его этапов, который в каждом конкретном разе уточняется.

Таблица 8

СОДЕРЖАНИЕ ОСНОВНЫХ ФАЗ ПРИНЯТИЯ И РЕАЛИЗАЦИИ РЕШЕНИЙ

Фаза прийняття рішення	Зміст фази прийняття рішення
1. Збір інформації про можливі проблеми	1.1. Спостереження за внутрішнім середовищем організації
1.2. Спостереження за зовнішнім середовищем організації
2. З’ясування та визначення причин виникнення проблеми	2.1. Описування проблемної ситуації
2.2. Виявлення організаційної ланки, де виникла проблемна ситуація
2.3. Формулювання проблеми
2.4. Оцінювання її важливості
2.5. З’ясування причин виникнення проблеми
Фаза прийняття рішення	Зміст фази прийняття рішення
3. Формулювання цілей вирішення проблеми	3.1. Визначення цілей організації
3.2. Формулювання цілей вирішення проблеми
4. Вибір та обґрунтування стратегії вирішення проблеми	4.1. Детальне описування об’єкта
4.2. Визначення розмаху варіації факторів
4.3. Визначення вимог до розв’язку
4.4. Визначення критеріїв ефективності розв’язку
4.5. Визначення обмежень
5. Розроблення варіантів розв’язання проблеми	5.1. Поділ задачі на підзадачі (аналіз)
5.2. Пошук ідей розв’язання кожної підзадачі
5.3. Визначення та знаходження можливих варіантів розв’язання для кожної підзадачі та підсистеми
5.4. Вибір та побудова моделей і проведення розрахунків
5.5. Узагальнення результатів розв’язання кожної підзадачі
5.6. Прогнозування наслідків прийняття відшуканого розв’язку для кожної підзадачі
5.7. Розроблення варіантів розв’язання всієї задачі (проблеми)
6. Вибір кращого варіанта	6.1. Аналіз ефективності варіантів розв’язку
6.2. Оцінювання впливу некерованих параметрів
7. Коригування та узгодження рішення	7.1. Аналіз рішення з виконавцями
7.2. Узгодження рішення з функціонально взаємодіючими службами
7.3. Затвердження рішення
8. Реалізація рішення	8.1. Підготовка робочого плану реалізації
8.2. Реалізація
8.3. Внесення змін у робочий план у ході реалізації рішення
8.4. Оцінювання ефективності реалізації прийнятого рішення

В основу классификации применяемых методов поверки положены сле­дующие признаки, в соответствии с которыми СИТ могут быть поверены:

1) без использования компаратора (прибора сравнения), то есть непосредственным сличением поверяемого СИТ с эталоном того же вида;

2) сличением поверяемо­го СИТ с эталоном того же вида с помощью компаратора;

3) прямым измерени­ем поверяемым СИТ величины, воспроизводимой эталонной мерой;

4) прямым измерением эталоном величины, воспроизводимой подвергаемой поверке ме­рой;

5) косвенным измерением величины, воспроизводимой мерой или изме­ряемой прибором, подвергаемым поверке; путем независимой (автономной) поверки.

Дата добавления: 2014-01-07