Лінгвопсихологічні основи навчання іноземних мов

1. Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності.

2. Система вправ для формування навичок та вмінь мовлення.

1. Мовленнєва діяльність – це процес прийому та видачі мовленнєвого повідомлення в усній чи письмовій формі; він є цілеспрямованим, активним, опосередкованим мовою та ситуацією спілкування.

Мовленнєва діяльність (МД) включає мову та мовлення.

Мова – це система знаків, яка є основним засобом спілкування, переробки та передачі інформації; вона постійна, стала, має нормативний характер.

Мовлення – це застосування мови при спілкуванні. Воно, на відміну від мови, є індивідуальним, динамічним, ситуативним.

Існують чотири основні види МД: аудіювання, говоріння, читання та письмо. Говоріння та письмо – це продуктивні види МД, тому що людина висловлює свої думки; аудіювання та читання – це рецептивні види МД, бо тут людина сприймає та розуміє думки інших людей.

До усного мовлення відносяться аудіювання та говоріння, бо їх об’єднує однакова матеріальна основа – звукова система мови; до писемного мовлення належать читання та письмо, їх матеріальною основою є графічна система мови.

Мовленнєва дія є одиницею МД. Кожна мовленнєва дія спрямована на виконання окремого простого завдання. Система МД складається з трьох підсистем дій, які у свою чергу, співвідносяться з трьома сторонами мовлення:

1) структурною (або граматичною);

2) семантичною (або лексичною);

3) виражальною (або фонетичною для усної форми мовлення та графічною – для писемної форми мовлення).

Три зазначені підсистеми дій МД є єдиним цілим. Їх можна розділити лише умовно, коли необхідно опрацювати один з них (е.g. вивчення граматичної структури; вивчення звуків; робота з лексичними одиницями).

При здійсненні МД окремі мовленнєві дії мають виконуватись автоматично.

При виконанні мовленнєвих дій формуються навички мовлення. Для того, щоб учень при здійсненні МД міг спрямувати свою увагу лише на зміст, дії учнів повинні бути доведеними до „рівня навички”, тобто мають бути сформованими такі якості:

1. автоматизованість (цілісність та плавність дії, швидкість виконання операцій, що входять до дії, послаблення напруженості);

2. стійкість (функціонування при взаємодії з іншими навичками);

3. гнучкість (здатність функціонувати на новому мовленнєвому матеріалі, у нових ситуаціях спілкування).

Усі навички формуються поетапно.

Мовленнєві вміння – це оптимальний рівень досконалості МД. Вони формуються у процесі виконання різних видів МД. Виокремлюють чотири основні вміння, а саме:

Продуктивні

1) уміння говорити (в діалогічній та монологічній формах);

2) уміння писати;

Рецептивні

3) уміння аудіювати;

4) уміння читати.

Кожне з вищезазначених умінь спирається на свою групу навичок.

2. Система вправ має забезпечувати:

1) організацію процесу засвоєння;

2) організацію процесу навчання.

Система вправ включає:

1) підбір вправ для тренування певної навички або вміння;

2) послідовність застосування вправ;

3) розташування та співвіднесення навчального матеріалу;

4) систематичність застосування вправ;

5) взаємозв’язок різних видів мовленнєвої діяльності.

Вправа – це навчальне багаторазове виконання певних операцій, дій або діяльності, спрямоване на оволодіння ними або на їх удосконалення.

Кожна вправа має трьох- або чотирьохфазову структуру. Це:

I фаза – завдання (яке містить мотив до виконання мовленнєвої дії, ситуацію мовлення, комунікативні ролі тощо, а також вказує на спосіб виконання – усно чи письмово; в зошиті або на дошці тощо);

II фаза – зразок виконання (факультативна фаза; зразок наводиться у разі необхідності);

III фаза – виконання завдання;

IV фаза – контроль (вчителя, самоконтроль, взаємоконтроль).

Типи вправ визначаються за певними критеріями:

I критерій – спрямованість вправи на прийом та видачу інформації:

1) рецептивні вправи (в яких учень сприймає усну чи письмову вербальну інформацію, а потім демонструє, що він сприйняв її (е.g. розрізняє звуки);

2) репродуктивні вправи (в яких учень відтворює сприйнятий навчальний матеріал (звук, слово, речення, текст);

3) рецептивно-репродуктивні (в яких учень спочатку сприймає, а потім відтворює інформацію повністю чи зі змінами;

4) продуктивні вправи (коли учень самостійно висловлюється в усній чи письмовій формі);

5) рецептивно-продуктивні вправи (в яких спочатку має місце сприйняття учнем інформації, а потім його самостійне висловлювання; е.g. прослухайте текст та напишіть його завершення).

II критерій – комунікативність. За цим критерієм вправи поділяються на:

1) комунікативні (це спеціально організована форма спілкування);

2) умовно-комунікативні (мовленнєві дії учнів у ситуації спілкування, яким передує мовленнєве завдання e.g. дізнатися про щось, обмінятися думками про щось, дати комусь пораду тощо);

3) некомунікативні вправи (дії учнів з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, коли увага зосереджується лише на формі e.g. утворіть ступені порівняння поданих прикметників).

III критерій – характер виконання:

1) усні вправи;

2) писемні вправи.

IV критерій – участь рідної мови:

1) одномовні вправи;

2) двомовні / перекладні вправи.

V критерій – функція у навчальному процесі:

1) тренувальні вправи;

2) контрольні вправи.

VI критерій – місце виконання:

1) класні вправи;

2) домашні вправи;

3) лабораторні вправи.

У підручниках подаються розроблені методистами системи вправ для навчання ІМ.

Дата добавления: 2014-01-07