Оцінка якості вод

Вміст забруднюючих речовин у воді регламентується санітарними нормами і правилами та рибогосподарськими вимогами і вимірюється концентрацією в мг/дм³. Характеристикою небезпечності речовини для людини і живих організмів є гранично допустима концентрація (ГДК) і клас шкідливості (I – надзвичайно шкідливі, ІІ – дуже шкідливі, ІІІ – шкідливі, IV – помірно шкідливі).

ГДК – максимальна концентрація, при якої речовина не впливає безпосередньо або опосередковано на стан здоров’я населення (при дії на організм продовж всього життя) і не погіршує санітарно-гігієнічні умови водокористування. ГДК встановлюється за лімітуючою ознакою шкідливості (ЛОШ).

Всі речовини по характеру свого негативного впливу поділяють на групи. Кожна група поєднує речовини однакової ознаки дії, котра зветься признак шкідливості. Одна і та ж сама речовина при різних концентраціях може з’являти різні ознаки шкідливості. Ознака шкідливості, яка з’являється при найменший концентрації речовини, є лімітуючою ознакою шкідливості (ЛОШ).

Для водних об’єктів комунально-побутового і господарсько-питного призначення встановлено такі ЛОШ: санітарно-токсикологічна, загальносанітарна, органолептична. Для водних об’єктів рибогосподарського водокористування, крім означених, визначають ще дві ЛОШ – токсикологічна і рибогосподарська.

При розрахунках необхідного ступеня очистки СВ від ЗР враховують їх адитивну дію. Для речовин тієї ж ЛОШ повинно дотримуватись співвідношення:

, (4.2)

де C_i та ГДК_i – відповідно концентрація i- ої речовини в очищених стічних водах і її ГДК, мг/дм³;

n - кількість речовин з однаковою ЛОШ.

Методична схема гігієнічних ГДК передбачає вивчення впливу забруднюючих речовин за трьома ознаками шкідливості: санітарно-токсикологічний (чутливість живих організмів до дії токсичних речовин), органолептичний (смак, колір, запах) і загальносанітарний (інтенсивність БСК, процесів мінералізації речовин, що одержать азот, розвитку і відмирання сапробної мікрофлори, тобто інтенсивність процесів самоочищення вод). Гігієнічні ГДК не призначаються для захисту екологічного благополуччя водного об’єкту, їхня задача складається в забезпеченні безпечних умов водокористування для людини. Вони використовуються лише для тих водойм, що призначені для господарсько-питного і комунально-побутового водокористування.

Поява нових джерел забруднення і розширення їхньої географії привела до необхідності розглядати обмеження шкідливих впливів не тільки з погляду безпеки людини, але і з погляду безпеки водних екосистем. З'явилася самостійна система рибогосподарських ГДК, спрямованих на охорону водних об’єктів, як бази для організації рибальства і рибництва. Додатковими ЛОШ вводяться токсикологічний (чутливість різних видів гідробіонтів до дії токсичних речовин) і рибогосподарський (утрата товарної якості рибної продукції через накопичення в ній неприпустимих кількостей шкідливих речовин).

Розроблені слідом за гігієнічними ГДК рибогосподарські нормативи з'явилися логічним доповненням до водного санітарного законодавства. “Правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами” і “Правила санітарної охорони морів” містять ГДК шкідливих речовин для водних об'єктів як для господарсько-питного, так і для рибогосподарського призначення.

За гігієнічними нормами якість вод повинна відповідати нормативам у створі, розташованому на водостоках на відстані 1 км вище кордону найближчого району водокористування, а на непроточних озерах та водоймищах – в одному кілометрі з обох сторін від кордонів району водокористування.

За рибогосподарськими нормами склад і властивості води повинні задовольняти вимогам нормативів або безпосередньо в місці випуску стічних вод, або в створі, визначеному органами рибоохорони не далі, чим у 500 м від місця випуску.

При надходженні у водний об'єкт декількох речовин з однаковим ЛОШ 1 і 2 класів небезпеки і з урахуванням домішок, що скидаються вище, сума відносин концентрацій цих речовин у водному об'єкті (на контрольній відстані) до відповідних ГДК не повинна перевищувати одиниці:

(4.3)

де C_i - концентрація і –тої речовини;

n - кількість речовин з однаковою ЛОШ 1 чи 2 класів небезпеки.

Концентрація інших речовин (без ЛОШ або з однаковою ЛОШ 3 чи 4 класів небезпеки) у водному середовищі не повинна перевищувати ГДК:

(4.4)

При надходженні речовин одного ЛОШ (незалежно від класу небезпеки і з урахуванням скидів вище контрольного створу) сума відносин концентрацій цих речовин у водному об'єкті (на контрольній відстані) до відповідних ГДК не повинна перевищувати одиниці:

, (4.5)

де n - кількість всіх речовин з однаковою ЛОШ.

Концентрація інших речовин (нормованих без ЛОШ) у водному середовищі не повинна перевищувати ГДК.

Склад і властивості води за гігієнічними та за рибогосподарськими нормами не повинні перевищувати нормативи по жодному з показників.

Гранично допустимий скид (ГДС) розраховується за найбільшими середньогодинними витратами стічних вод (м³) фактичного періоду їх скидання. Концентрація речовин приймається мг/м³, а величина ГДС розраховується в грамах на годину (г/год). ГДС визначається за формулою:

(4.6)

де q_ст - витрата стічних вод (м³/год);

С_д – допустима концентрація речовини в стічних водах (г/м³).

Згідно вимог природоохоронного законодавства, заборонено скидання у водні об'єкти:

- нафтопродуктів, баластних вод плавучих засобів водного транспорту;

- неочищених і недостатньо очищених стічних вод, які можна усунути шляхом раціональної технології, максимального використання в системах оборотного водопостачання або пристрою безстічних виробництв;

- стічних вод, що містять цінні відходи, які можуть бути утилізовані;

- стічних вод, що містять промислову сировину, реагенти, полу продукти і кінцеві продукти в кількостях, що перевищують нормативи технологічних втрат;

- стічних вод, що містять забруднюючі речовини, для яких не встановлені ГДК;

- стічних вод, які з урахуванням їх складу і місцевих умов можуть бути використані для зрошування в сільському господарстві при дотриманні санітарних вимог.

Дата добавления: 2014-01-07