КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Моніторинг вод Світового океану
Як проводять гiдробiологiчнi спостереження за якістю вод? Скільки раз на рік проводять спостереження по різних програмах у пунктах стаціонарної мережі моніторингу поверхневих вод? Назвіть перелік інгредієнтів і показників якості води, що спостерігаються у пунктах стаціонарної мережі моніторингу. Які існують загальні принципи розташування пунктів спостереження за станом поверхневих вод суші? Для чого потрібні створи, вертикалі і горизонти на пунктах спостережень за станом поверхневих вод суші? Як можна визначити термін “якість води”? Як організована система спостережень та контролю за станом поверхневих вод суші?
План 5.1 Особливості техногенного забруднення океанічних вод 5.2 Організація спостережень за станом вод морів і океанів 5.3. Програми спостережень за станом вод морів і океанів. 5.4. Організація моніторингу забруднення морів в Україні. 5.1 Особливості техногенного забруднення океанічних вод Океани, включаючи замкнені і напівзамкнені моря, є важливою частиною глобальної системи життєзабезпечення. Вони впливають на клімат, погоду і стан атмосфери, а також є могутнім резервом продуктів харчування, мінерально-сировинних і інших ресурсів. Останні десятиліття знаменуються посиленням антропогенних впливів на морські екосистеми в результаті забруднення морів і океанів. Поширення багатьох забруднюючих речовин отримало локальний, регіональний і навіть глобальний характер. Тому забруднення морів і океанів стало найважливішою міжнародною проблемою. Об'єднана група експертів по наукових аспектах забруднення морів і океанів сформулювала визначення забруднення, яке було підтримано міжурядовою комісією (1967 р.) і конференцією при ООН із проблем навколишнього середовища (1972 р., Стокгольм). У цьому формулюванні під забрудненням морів і океанів мається на увазі: “введення людиною прямо чи побічно речовин і енергії в морське середовище (включаючи естуарії), що приводить до таких шкідливих наслідків, як збиток живим ресурсам, небезпека для здоров'я людини, перешкоди в морській діяльності, включаючи рибальство, погіршення якості морського середовища і зменшення його корисних властивостей”. Список забруднюючих речовин включає речовини з токсичними властивостями, скидання нагрітих вод, патогенні мікроби, тверді відходи, завислі речовини, біогенні речовини і деякі інші форми антропогенних впливів. Найбільш актуальною стала проблема хімічного забруднення океану (табл. 5.1). Забруднення морських вод слід розглядати з урахуванням складного обміну природних вод між геосферами й утворюючими їх системами у процесі вологообігу і еволюційного розвитку Землі.
Таблиця 5.1 Характеристики основних потоків забруднювальних речовин
Близько 70% забруднення морського середовища пов’язане з наземними джерелами. Забруднення виникає також в результаті судноплавства і при затоплюванні (дампінгу) ємностей з отруючими речовинами, побутовими та промисловими відходами. До основних джерел забруднення морських вод можна віднести: скид промислових і господарських вод безпосередньо у море або з річковим стоком; надходження з суші різних речовин, що застосовуються в сільському і лісовому господарствах; навмисне поховання шкідливих речовин в морі; втрати різних речовин у процесі суднових операцій; аварійні викиди з суден або підводних трубопроводів; розробка корисних копалин на морському дні; перенесення забруднювачів в атмосфері. Нафта і нафтопродукти – найбільш розповсюджені забруднюючі речовини. У природних умовах до Світового океану їх надходить від 0,2 до 2 млн. т. Найбільшу шкоду морським екосистемам завдають морські перевезення. Танкерами перевозиться щорічно близько 2 млрд. тонн нафти і нафтопродуктів. Втрати відбуваються навіть і при безаварійній роботі морського транспорту. Але під час аварій, коли розливається до 40-50 тис. тонн, уражаються поверхні площею близько 100 км2. Внаслідок аварій та витоків до Світового океану надходить 5-10 млн. тонн нафти й нафтопродуктів на рік, тобто набагато більше ніж в природних умовах. Щорічне забруднення океанів внаслідок морських перевезень, аварій та незаконного зливу складає близько 600 тис. тонн нафти. Нафта і нафтопродукти справляють негативний вплив на морські біоценози, тому що їх плівки порушують обмін енергією, теплом, вологою й газами між океаном і атмосферою, а також впливають на фізико-хімічні і гідробіологічні умови, на клімат Землі, на баланс кисню у атмосфері. Забруднення морських вод пестицидами (особливо в пригирлових частинах морів, в естуаріях) багатьма ученими розглядається як найбільш імовірна загроза необоротної деградації у майбутньому морських екосистем. Заборона ДДТ, інших найбільш стійких та токсичних пестицидів у деяких країнах не привела до корінного вирішення цієї проблеми, хоча в цілому кількість ДДТ, що надходить до морських вод, дещо скоротилась (близько 27-28 тис. т/рік). Забруднення морських вод відбувається нерівномірно. Особливо піддаються забрудненню прибережні та шельфові області, міжматерикові та внутрішньоматерикові моря, куди виноситься потік стічних вод річками; цьому сприяє також розташування у прибережних районах суші значної частини промислових підприємств, а на низькодолах – землеробських угідь. Для районів шельфу найбільш характерне нафтове забруднення. Здатність морських вод до самоочищення від нафтового забруднення залежить від географічної широти, температури води, розміру хвилювання на поверхні моря і т.д. Так, при низьких температурах розкладення нафтопродуктів, які потрапили у морську воду, відбувається повільніше, що призводить до їх накопичення і шкідливого впливу. Наростання сумарного впливу багатьох джерел забруднення приводить до прогресуючої евтрофікації прибережних зон моря і мікробіологічного забруднення води, що істотно утрудняє використання води для різних потреб людини.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1979; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |