Підсобні

Приміщення складу

Конструктивні елементи складських споруд

Самостійне вивчення

1. Планування та улаштування складів і вимоги до них.

2. Особливості улаштування та планування спеціальних складів.

Питання 1. При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що до складських будівель і споруд пред'являються такі ви­моги:

• відповідність технології робіт із приймання, зберігання та відпускання товарів;

• забезпечення фронту вантажно-розвантажувальних ро­біт згідно з розмірами вантажообороту;

• придатність для застосування засобів механізації за умови максимального використання площі та кубатури;

• відповідність вимогам охорони праці та протипожежної безпеки;

• гарантія високої продуктивності праці;

• забезпечення використання індустріальних методів, зручність в експлуатації.

Види елементів	Вимоги до елементів
В’їзди до складу	Основні - понад 6 м Другорядні - 3,5 м
Рампа	Висота: • з боку автомобільного заїзду - 0,9 м; • з боку залізничного заїзду - 1,1 - 1,2 м • Ширина:6 - 8 м
Підлога	Повинна бути міцною, стійкою до вити­рання і механічних ударів, дії кислот, лугів та інших хімічних речовин, рівною та недорогою
Міжповерхові перекриття	Повинні бути міцними, легкими, недорогими, вогнетривкими
Верхнє покриття	Повинно бути довговічним, економічним у будівництві й експлуатації
Двері	Повинні відкриватися назовні, ширина 2,4 - 3,5 м
Вікна	Повинні забезпечувати природне освіт-лення та вентиляцію

Операційні:

• приміщення для укладання і зберігання товарів;

• експедиційні приміщення;

• приміщення для обробки товарів і підготовки їх до продажу;

• приміщення для зберігання тари та її обробки;

• карантинні камери.

• комори господарських матеріалів;

• ремонтні майстерні;

• котельні;

• машинні відділення холодильників.

Адміністративно-побутові:

• конторські приміщення;

• кімнати товарних зразків;

• приміщення для відпочинку;

• гардероб;

• санітарні вузли.

Вимоги внутрішнього планування складів:

• максимальне використання складських площ і міст­кості;

• забезпечення достатньої ширини переходів відповідно до технічних характеристик механізмів;

• забезпечення центральними проходами вільного пово­роту і зустрічного руху підйомно-транспортного обладнання;

• ділянки приймання товарів мають бути розташовані з того боку, звідки надходить основна кількість товарів, а ділянки комплектування - там, звідки проводиться їх відпускання;

• робочі місця товарознавців-брокерів й експертів мають бути обладнані на дільниці приймання товарів, завідувача скла­ду - поблизу дільниці комплектування товарів з можливістю ма­ксимального огляду складського приміщення;

• виключення зустрічних товаропотоків при транспор­туванні товарів;

• зони приймання, зберігання і комплектування товарів мають бути розташовані одна за одною відповідно до послі­довності технологічного процесу;

• забезпечення доступу до товарів на стелажах і комп­лектування замовлень з мінімальними витратами часу;

• стелажний спосіб зберігання поєднувати зі штабельним з урахуванням специфіки роботи кожного складу для раціональ­ного використання його місткості;

• максимальне забезпечення механізації й автоматизації складських процесів.

Питання 2. При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що специфічні фізико-хімічні властивості деяких продо­вольчих товарів і відповідний режим їх зберігання обумовлюють особливості улаштування і планування спеціальних складів.

До спеціальних складів продовольчих товарів належать холодильники, плодоовочеві сховища, сховища для олії і солі.

Холодильники забезпечують холодильну обробку швид­копсувних продуктів - м'яса, риби, молока і молочних продук­тів, яєць, плодів і овочів та інших продуктів, які потребують для зберігання в охолодженому і замороженому стані.

Залежно від місткості приміщень холодильники поділя­ються на малу ємність - до 500 т, середню - від 500 до 6 тис. т. і велику ємність - вище 6 тис. т.

Будівлі холодильників проектують прямокутної форми або квадратної, одноповерхові або багатоповерхові.

Планування складу – розміщення окремих приміщень їх взаємозв’язок, розташування в них торговельно-технологічного обладання.

Складська площа:

- площа для переміщення;

- площа для зберігання;

- площа для підготовки до відпускання.

Допоміжна площа:

- площа, зайнята адміністративно-управлінським апаратом;

- площа залу товарних зразків;

- обчислювальний центр;

- громадські організації.

Підсобна площа:

- площа для зберігання тари;

- площа для зберігання інвентарю;

- площа для зберігання пакувальних матеріалів;

- площа для ремонтних майстерень.

Площа для технічних приміщень:

- бойлерні;

- котельні;

- камери вентиляції;

- машинні відділення холодильних камер;

- камери кондиціонування приміщень;

- приміщення для АТС;

- радіовузли.

Спеціальні склади:

- склади-холодильники;

- овочесховища;

- фруктосховища;

- соляні склади;

- керосиносховища

Склади-холодильники за системою охолодження:

- машинно-компресорна система охолодження;

- льодосоляна фригаторна система;

- льодосоляна безмашинна система охолодження.

Овочесховища:

- постійні;

- тимчасові (бурти, траншеї).

Класифікація овче- і фруктосховищ залежно від ємності:

- малої ємності – до 500 т.;

- середньої ємності – від 500 до 1000 т.;

- великої ємності – більше за 1000 т.

Вимоги до соляних складів:

- гранична висота зберігання не упакованої солі – до 2 м.;

- відстань до стін – не менше 0,2-0,3 м.;

- відносна вологість повітря в складах – не вище 75%;

- вони мають бути одноповерховими.

Плодоовочесховища мають експедицію, камери збері­гання, приміщення для охолодження, дозрівання і дефростації плодів. Будівлі улаштовують критими залізничними і автомо­більними рампами. Вони оснащені механізованими і автома­тизованими лініями із завантаження, розвантаження, обробки овочів і плодів. Особливо ефективним є зберігання їх у контей­нерах.

Для зберігання олії використовують спеціально обладнані олієсховища. Складське господарство цих сховищ включає: ес­такади з улаштуванням для наливання і зливання олії з залізнич­них і автомобільних цистерн, приймальні баки, насосну станцію, резервуари для зберігання олії, роздавальне приміщення для розливання олії в металеві бочки і склад тари, приміщення для санітарно-гігієнічної обробки і ремонту цистерн і бочок. Залеж­но від загальної ємності олієбаків (резервуарів) сховища можуть бути малої ємності - менше 5 тис. м³, середньої - від 5 до 20 тис. м і великої ємності - вище 20 тис. м³. Ємність одного олієбаку, як правило, становить 400 т, баки такої ємності найбільш зручні в експлуатації.

Насосна станція передбачена для перекачування олії з до­помогою трубопроводу з цистерни в приймальний бак, резер­вуари для зберігання олії в роздавальні приміщення.

В автоцистерни і бочки покупцям олія відпускається в окремому приміщенні, розміщеному недалеко від олієбаків.

Соляні склади представлені як окремі споруди або роз­міщені на оптових торговельних базах районних і обласних споживспілок.

Споруди під соляні склади будують з дерева або цегли з використанням залізобетонних конструкцій і деталей. Як правило вони одноповерхові, утеплені, ємністю 120, 360 і 800 т.

Підлогу і стіни в приміщенні для зберігання солі роблять дерев'яними, щільними.

Незапакована сіль зберігається в дерев'яних засіках. Для зручності навантаження і розвантаження солі стіни роблять збі­рно-розбірними. Фасовану сіль зберігають у тій тарі, в якій вона

надходить на склад (ящики, коробки). Ящики з сіллю уклада­ються штабелями висотою до 10 рядів. Соляні склади улашто­вують залізничною і автомобільною платформами.

Дата добавления: 2014-01-07