Макроекономічна рівновага – означ. збалансованість народогоспод. об’єктів і пропорційність між витратами і споживанням,попитом і пропозицією, факторами і результатами вир-цтва, реальними і фін. потоками.
В економіці спостерігається 3 види рівноваги:
˗ часткова (мікроекономічна) рівновага (рівновага на індивідуальних та галузевих товарних ринках між S та D). Наприклад, ринок нафти, ринок зерна, ринок комп’ютерів.
˗ загальна економічна рівновага (існує як єдина взаємопов’язана система рівноважних станів галузевих ринків, утворена на базі вільної конкуренції). Вона є сумою рівноважних станів окремих товарних ринків
˗ реальна макроекономічна рівновага (встановлюється на ринку при недосконалій конкуренції і впливі зовнішніх факторів (шоки пропозиції – раптові зміна ринкової кон’юнктури та втручання держави в економіку). Ця рівновага враховує те, що в сучасних умовах на більшості галузевих ринків переважає недосконала конкуренція, яка ускладнює дію ринкового механізму врівноваження попиту і пропозиції.
Починаючи з часів Франсуа Кене (1758 р.) і по сьогодні економісти займаються моделюванням макрорівноваги. До найпростіших моделей макрорівноваги належать:
1. Модель рівноваги товарного ринку, або модель Сея:
 (1.1)
де AS – сукупна пропозиція;
AD – сукупний попит.
2. Модель національних рахунків. Вона констатує, що обсяг загальних національних витрат дорівнює національному доходу країни:
 ,
де AE – сукупні витрати;
Di – національний дохід.
Доходи і витрати в країні повинні бути збалансованими.
3. Модель рівноваги заощаджень та інвестицій.
 ,
де S – національні заощадження;
I – сукупні інвестиції.
AD та AS, AE та Di будуть збалансовані лише в тому разі, коли заощадження цілком надходять на інвестиційний ринок. Рівновага заощаджень та інвестицій встановлюється завдяки коливанням процентної ставки як ціни ресурсів фінансового ринку.
4. Модель рівноваги грошових та матеріальних потоків. Ця модель ґрунтується на основному рівнянні монетаризму:
 , (1.4)
де M – середньорічна маса грошей, що перебувають в обігу;
V – швидкість обігу грошей, що визначається як кількість оборотів грошової одиниці протягом року;
Y – реальний ВВП;
P – загальний рівень цін, розрахований як дефлятор ВВП.
У лівій частині рівняння представлений грошовий потік, а в правій – реальний потік. Якщо відбувається надмірне зростання грошей, це позначається на правій частині через підвищення дефлятора. Отже, основною причиною інфляції у монетаристів є збільшення грошової маси.
Економіка ринкового типу розвивається нерівномірно, періоди зростання змінюються спадами. Коливання економіки, що мають систематичний характер, називаються економічними циклами.
У процесі циклічних коливань змінюється ринкова кон’юнктура (співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції).
За тривалістю економічні цикли розрізняють:
˗ столітні цикли;
˗ довгі хвилі, або цикли Кондратьєва (40-60 років);
˗ будівельні цикли, або цикли Кузнєца (17-18 років);
˗ великі цикли ділової активності, або цикли Жуглара (8-10 років);
˗ малі цикли ділової активності, або цикли Кітчена (3-4 роки);
˗ сезонні короткострокові коливання ділової активності та короткострокові галузеві коливання.
Сучасне моделювання економічного циклу виділяє дві його фази та дві поворотні точки. Основною фазою є зростанняекономіки, яке за певних умов перетворюється у “перегрів” економіки, після чого наступає падіння виробництва:
˗ якщо падіння триває менше 6 місяців, воно називається рецесією;
˗ падіння тривалістю від 6 до 12 місяців називається спадом:
˗ понад 12 місяців – депресією.
| Макр. рівновага- ідеальний стан економіки. На практиці завжди існують окремі нерівноважні ринки. Однак це не применшує значення категорії «макроеконом. рівновага» оскільки до неї економіка прямує постійно.
M*V=P*Q
|
