Фактори конкурентоспроможності за джерелами походження

Тема 2. Фактори, які впливають на конкурентоспроможність підприємства

Рівень конкурентоспроможності підприємства завжди залежить від впливу різних факторів. Кожен фактор може мати позитивний або негативний вплив на конкурентоспроможність підприємства. Слід зазначити, що фактори можуть діяти мінливо і з різним ступенем впливу в різні моменти часу. Для одержання повної картини складових конкурентоспроможності підприємства необхідно чітко визначити і класифікувати всю сукупність факторів, що впливають на досліджувану категорію.

Загальноприйнятою вважається класифікація факторів за джерелами походження: фактори зовнішнього середовища і фактори внутрішнього середовища підприємства. Однак існують і більш докладні системи класифікації факторів конкурентоспроможності підприємства.

Виходячи з того, що процес оцінки конкурентоспроможності підприємства повинен заключатися в докладному дослідженні існуючих у підприємства конкурентних переваг і можливостей створення нових, необхідно розглянути класифікацію конкурентних переваг як факторів, що визначають конкурентоспроможність підприємства. В результаті вивчення літератури було виявлено безліч різних підходів до визначення переліку конкурентних переваг для оцінки конкурентоспроможності підприємства. Розглянемо найцікавіші варіанти визначення переліку конкурентних переваг, що забезпечують конкурентоспроможність підприємства.

У роботі [5] виділяється, як найбільш важливий критерій класифікації, базова умова, що визначає характер джерела конкурентної переваги. До даної групи відносяться 10 основних видів конкурентних переваг.

1. Конкурентні переваги, засновані на економічних факторах, визначаються:

1) кращим загальноекономічним станом ринків, на яких діє підприємство;

2) стимулюючою політикою уряду в області обсягів інвестицій, кредитних, податкових і митних ставок в аналізованій товарній сфері;

3) об'єктивними факторами, що стимулюють попит: велика і зростаюча місткість ринку, невисока чутливість споживачів до зміни цін, слабка циклічність і сезонність попиту, відсутність товарів-замінників та ін.;

4) ефектом масштабу.

Перевага в рівні собівартості може виникати і внаслідок нерівності стартових умов функціонування на ринку. В першу чергу це стосується можливості широкого доступу до більш дешевих і більш зручних сировинних джерел, а також технологічної переваги;

5) ефектом досвіду, що виражається в більшій ефективності праці внаслідок спеціалізації за видами і методами роботи, технологічних інноваціях у виробничих процесах, оптимальному завантаженню устаткування, повнішому використанні ресурсів, впровадженні нових концепцій товарів;

6) економічним потенціалом підприємства;

7) можливістю вишукування і ефективного використання джерел фінансування.

2. Конкурентні переваги, засновані на нормативно-правових актах, існують у вигляді законів, постанов, особливих привілеїв та інших рішень органів влади і управління. Як приклад до них можна віднести:

пільги або інші привілеї, надані регіону або окремим підприємствам органами влади і управління (наприклад, укази Президента, постанови уряду і місцевих органів влади, які можуть дозволити тільки одному підприємству виробляти, закуповувати або поставляти певну продукцію; створення зон з особливим економічним режимом, спрямовані податкові пільги);

можливості безперешкодного ввозу-вивозу товарів за межі адміністративно-територіального утворення (області, краю);

виключні права на інтелектуальну власність, що забезпечують монопольні позиції протягом певного періоду.

Переваги нормативно-правового характеру відрізняються від інших тим, що можуть бути відносно швидко і, головне, повністю усунуті скасуванням відповідних законодавчих актів.

3. Конкурентні переваги структурного характеру визначаються головним чином високим рівнем інтеграції процесу виробництва і реалізації в компанії, що дозволяє реалізувати переваги внутрікорпоративних зв'язків у вигляді трансферних внутрішніх цін, доступу до сукупних інвестиційних, сировинних, виробничих, інноваційних і інформаційних ресурсів, загальної збутової мережі. В рамках інтегрованих структур створюються потенційні можливості для антиконкурентних угод і погоджених дій учасників груп (як горизонтальних, так і вертикальних), у тому числі з органами державної влади. При цьому інтеграція набуває наступних форм:

регресивна інтеграція, щоб одержати у власність або поставити під твердий контроль постачальників;

прогресивна інтеграція з метою проникнути в систему розподілу виробленої продукції;

горизонтальна інтеграція в результаті об'єднання або посилення взаємодії фірм, що випускають однорідні товари.

Крім того, до конкурентних переваг структурного характеру відносяться можливості швидкої експансії в незайняті сегменти ринку, що усуває реальних і потенційних конкурентів.

4. Конкурентні переваги, викликані адміністративними заходами, пов'язані з наявністю обмежень діяльності виробників (постачальників), які не всім вдається перебороти. До їхнього числа відносяться обмеження з боку органів державної і муніципальної влади у видачі патентів і ліцензій, квотування, ускладнений порядок реєстрації підприємств, перешкоди у відведенні земельних ділянок, наданні виробничих і службових приміщень та ін.

5. Переваги, обумовлені рівнем розвитку інфраструктури ринку, виникають у результаті різного ступеня:

1) розвитку необхідних засобів комунікації (транспорту, зв'язку);

2) організованості і відкритості ринків праці, капіталу, інвестиційних товарів і технологій у регіонах України;

3) розвитку дистриб'юторської мережі, в тому числі роздрібної, оптової, ф'ючерсної торгівлі; служб відносно надання консалтингових, інформаційних, лізингових та іншого роду ділових послуг;

4) розвитку міжфірмової кооперації.

6. Технічні (технологічні) конкурентні переваги визначаються високим рівнем розвитку прикладної науки і техніки в галузі; спеціальними технічними характеристиками машин і устаткування, технологічними особливостями сировини і матеріалів, що використовуються у виробництві товарів; технічними параметрами продукції.

7. Конкурентні переваги, обумовлені гарною інформованістю, базуються на наявності великої бази даних про продавців, покупців, про рекламну діяльність, інформацію про інфраструктуру ринку. Відсутність, недостатність або невірогідність інформації є серйозною перешкодою для ведення конкурентної боротьби.

8. Конкурентні переваги, засновані на географічних факторах, пов'язані з можливістю економічного подолання географічних меж ринків (локальних, регіональних, національних, світових), а також вигідним географічним розташуванням підприємства. Крім того, географічним бар'єром входу на ринок для потенційних конкурентів є неможливість (або ускладненість) переміщення товарів між територіями внаслідок:

непридатності транспортних засобів для переміщення товарів; значних додаткових витрат на перетинання меж ринку;

втрати рівня якості та споживчих властивостей товару в процесі його транспортування.

9. Конкурентні переваги, які базуються на демографічних факторах, формуються в результаті демографічних змін у цільовому сегменті ринку і їх позитивного впливу на обсяг і структуру попиту на пропоновану продукцію, збільшення чисельності цільової групи населення, змін його статевовікового складу, міграції населення, а також зміни освітнього й професійного рівнів.

10. Конкурентні переваги неправового характеру, що виникають у результаті:

нечесної конкуренції. Фактами нечесної конкуренції, що перешкоджають господарюючим суб'єктам на рівні конкурувати з тими, що вже діють на даному товарному ринку, вважаються всі угоди між підприємствами, які прямо або побічно фіксують ціни продажів чи покупок або будь-які інші торговельні умови; обмежують чи контролюють виробництво, ринки, технічний розвиток або інвестиції; ділять ринки чи джерела постачання; застосовують різні умови до однакових угод з іншими торговельними сторонами, поміщаючи їх тим самим у невигідне положення; порушують питання укладання контрактів у залежності від прийняття іншими сторонами додаткових зобов'язань, які не мають відносин до предмета цих контрактів;

несумлінного виконання представниками федеральних і місцевих органів влади своїх обов'язків, бюрократизму, невиправданої тяганини з розглядом справ, хабарництва, корупції. Варто також мати на увазі наявність сформованих неформальних відносин між відповідними органами державної влади й великими господарюючими суб'єктами, які діють на даному товарному ринку, що дозволяє останнім лобіювати свої інтереси і домагатися рішень, спрямованих проти конкурентів;

кримінальних дій: рекету, контрабандного ввозу і вивозу товарів, контролю ринків кримінальними структурами.

Друга класифікаційна ознака описує ініціатора, котрий визначає виникнення конкурентних переваг (фактори та суб'єкти). Цими факторами та суб'єктами є: кон'юнктура ринку, що може без участі підприємства висунути його на передові рубежі в конкурентній боротьбі; державна політика в області регулювання конкуренції, і зокрема такі її напрямки, як зовнішньоторгівельна, податкова, грошово-кредитна політика, політика в галузі інвестицій, контроль над заробітною платою і цінами, захист прав власності; діяльність конкурентів і безпосередньо підприємства: технологічні новації, організація виробництва та управління, маркетингові стратегії (товарна політика, ціноутворення, розподіл продукції, стимулювання продажів, сервісне обслуговування), інтеграція учасників ринку, створення професійних, галузевих або торговельних асоціацій і об'єднань.

Конкурентні переваги можуть мати різний рівень ієрархії і відноситися до товару, підприємству, галузі, економіки в цілому, ґрунтуватися на цінових і нецінових факторах, бути довгостроковими, середньостроковими і короткостроковими, стійкими і нестабільними, унікальними та такими, які можна імітувати, тощо.

До недоліків подібного набору конкурентних переваг можна віднести наступні:

1. Більшість розглянутих груп конкурентних переваг відображають зовнішні умови функціонування підприємства, відповідно аналіз конкурентоспроможності підприємства щодо даного набору факторів не надасть досить інформації для управління конкурентоспроможністю.

2. Усі показники є якісними, слабо формалізуються, що є перешкодою для одержання кількісних оцінок.

У роботі [80] основними показниками конкурентоспроможності підприємства приймаються: економічний потенціал і ефективність діяльності (активи, основний капітал, власний і позиковий капітал, обсяг продажу, частка на ринку, прибуток); рівень управління (форми організації та досвід функціонування елементів господарського механізму з позиції нововведень і відповідальності); виробничий і збутовий потенціали, які вказують на можливість фірми виробляти та реалізовувати ту чи іншу продукцію в необхідних кількостях у необхідний термін (наявність сировинної бази; виробничі і збутові потужності; обсяг і напрямки капіталовкладень, що визначають виробничу політику та ін.); науково-дослідний потенціал (організація і напрямок наукових досліджень, щорічні витрати на НДКР, число патентів на винаходи, область патентознавства, оцінка можливості заняття фірмою монопольного положення в якій-небудь області техніки та ін.); фінансове становище (платоспроможність, кредитоспроможність і умови кредитування, структура капіталу — відношення власного капіталу до загальної суми активів тощо); репутація фірми, її ринкова стратегія, інноваційна діяльність; стан і кваліфікація трудових ресурсів.

Даний перелік показників має такі недоліки:

1. Слабко виражена систематизація наведених показників.

2. Для багатьох з наведених параметрів не пропонується кількісний показник оцінки.

Дата добавления: 2014-01-07