Підприємства на структуру системи з управлінням

У результаті аналізу факторів, що впливають на конкурентоспроможність підприємства, проведеного в параграфі 1.2, а також ґрунтуючись на системному описанні підприємства, можна з точністю визначити дві основних групи конкурентних переваг підприємства — внутрішні і зовнішні. Внутрішні конкурентні переваги, що є безпосереднім об'єктом управління конкурентоспроможністю підприємства, відповідно до системного описання можна розділити на наступні групи: конкурентні переваги, що відображають стан об'єкта управління; конкурентні переваги, що відображають стан управляючої системи; конкурентні переваги, що відбивають стан входу системи; конкурентні переваги, що відбивають стан виходу системи; конкурентні переваги, що відбивають оптимізацію управління об'єктом. Зовнішні конкурентні переваги, у свою чергу, можна розділити на конкурентні переваги, які відображають сформовані умови функціонування підприємства в країні і конкурентні переваги, прямо забезпечувані державою. Виділення груп конкурентних переваг дозволяє створити структурну модель оцінки конкурентоспроможності підприємства відповідно до модуля 2 концептуальні схеми дослідження (рис. 2.5).

Рис. 2.6. Загальний вид ієрархії

Таблиця 2.4

Шкала відносин (ступеня значимості параметрів)

Ступінь значимості	Визначення	Пояснення
	Однакова значимість	Два параметри вносять однаковий вклад у результуючий показник
	Деяка перевага значимості одного параметра над іншим (слабка значимість)	Існують міркування на користь переваги одного з параметрів, однак ці міркування недостатньо переконливі
	Істотна або сильна значимість	Є надійні дані або логічні судження для того, щоб показати перевагу одного з параметрів
Закінчення табл. 2.4
	Очевидна або дуже сильна значимість	Переконливе свідоцтво на користь одного параметра перед іншим
	Абсолютна значимість	Свідоцтва на користь переваги одного параметра над іншим найвищою мірою переконливі
2,4,6,8	Проміжні значення між двома сусідніми судженнями	Ситуація, коли необхідно компромісне рішення
Зворотні величини наведе-них вище ненульових величин	Якщо параметру i при порівнянні з параметром j приписується одне з означених вище ненульових чисел, то параметру j при порівнянні з параметром i приписується зворотне значення	Якщо погодженість була постульована при одержанні N числових значень для утворення матриці

При використанні зазначеної шкали ОПР, порівнюючи два параметри конкурентоспроможності або дві групи параметрів конкурентоспроможності залежно від ступеня їхнього впливу на конкурентоспроможність підприємства, повинна поставити у відповідність цьому порівнянню число в інтервалі від 1 до 9 або зворотне значення чисел. У тих випадках, коли важко розрізнити стільки проміжних градацій від абсолютної до слабкої переваги або цього не потрібно в конкретному завданні, може використатися шкала з меншим числом градацій. У крайньому випадку шкала має дві оцінки: 1 — об'єкти рівнозначні; 2 — перевага одного об'єкта над іншим.

Після побудови ієрархії встановлюється метод порівняння її елементів. Якщо приймається метод попарного порівняння, то будується множина матриць парних порівнянь. Для цього в ієрархії виділяють елементи двох типів: елементи-"батьки" і елементи-"нащадки". Елементи-"нащадки" впливають на відповідні елементи вищого рівня ієрархії, що є стосовно перших елементами-"батьками". Наприклад, група "конкурентні переваги об'єкта управління" — елемент-"батько", а вхідні в неї конкурентні переваги (параметри конкурентоспроможності) — елементи-"нащадки". Матриці парних порівнянь будуються для всіх елементів-"нащадків", що відносяться до відповідного елемента-"батька". Потім будуються матриці попарних порівнянь для елементів-"батьків" одного ієрархічного рівня. Парні порівняння проводяться в термінах домінування одного елемента над іншим.

Заповнення квадратних матриць парних порівнянь здійснюється за наступним правилом. Якщо елемент домінує над елементом , то клітинка матриці, що відповідає рядку і стовпцю , заповнюється цілим числом, а клітинка, що відповідає рядку і стовпцю , заповнюється зворотним до нього числом. Якщо елемент домінує над , то ціле число ставиться в клітинку, що відповідає рядку і стовпцю , а дріб проставляється в клітинку, що відповідає рядку і стовпцю . Якщо елементи й рівні, то в обидві позиції матриці ставляться одиниці.

Для одержання кожної матриці експерт або ОПР виносить суджень (де — порядок матриці парних порівнянь).

Розглянемо в загальному вигляді приклад формування матриці парних порівнянь.

Нехай , ,..., — множина із конкурентних переваг і , ,…,— відповідно до їхньої ваги, або інтенсивності. Зрівняємо попарно вагу, або інтенсивність, кожної конкурентної переваги з вагою, або інтенсивністю будь-якого іншого стосовно елемента-"батька". У цьому випадку матриця парних порівнянь має вигляд, поданий у табл. 2.5.

Матриця парних порівнянь має властивість зворотної симетрії, тобто

(2.8)

де .

Ранжирування конкурентних переваг, аналізованих з використанням матриці парних порівнянь , здійснюється на підставі головних власних векторів, одержуваних у результаті обробки матриць, тобто вагових коефіцієнтів параметрів конкурентоспроможності одного ієрархічного рівня в кожній групі.

Таблиця 2.5

Дата добавления: 2014-01-07