Моделювання сценаріїв розвитку підприємства

Модель вибору конкурентної стратегії, розроблена в пп. 4.3, дозволяє визначити дві стратегії для оцінюваного підприємства: пріоритетну, засновану на використанні і вдосконалюванні сильних сторін підприєм-ства, і стратегію вирівнювання, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність підприємства за рахунок посилення слабко розвинених конкурентних переваг. Для вибору з двох стратегій різної спрямованості підприємству необхідно оцінити ступінь зміни відповідних конкурентних переваг, необхідну для досягнення бажаного рівня конкурентоспроможності за кожною зі стратегій. Рішення відповідно буде прийняте на користь стратегії, при якій для досягнення бажаного рівня конкурентоспроможності необхідно буде затратити менше зусиль.

Для вирішення поставленого завдання (модуль 6 концептуальної схеми дослідження) і вибору сценарію розвитку підприємства з двох можливих доцільним є застосування математичного апарату методу "зворотних обчислень" [46, 60], суть якого зводиться до наступного.

Практика управління у сфері економіки показує, що саме інтегральний економічний показник всебічно, однозначно, компактно і формально може відобразити сутність якого-небудь господарського процесу або явища. Таким показником для підприємства є інтегральний показник конкурентоспроможності підприємства.

Досягнення того або іншого рівня конкурентоспроможності підприємства забезпечується розвитком окремо взятих конкурентних переваг. У зв'язку з цим з'являється завдання зворотної інтерполяції функції. Нехай функція задана таблично. Необхідно за заданим значенням функції у визначити відповідне значення аргументу х. Метод послідовних наближень заснований на монотонності функції і умові, що дане значення у утримується між і . У цьому випадку він не застосовний за наступних причин:

функції, що використовуються в експертних системах, задаються явно, а не таблично;

не всі функції є монотонними;

у більшості випадків функції залежать не від одного аргументу, а від декількох.

Теоретичною основою для кількісної оцінки вкладу окремих факторів в динаміку показника є диференціювання. У методі диференціального числення передбачається, що загальне збільшення функції ділиться на складові, де значення кожної з них визначається як добуток відповідної частинної похідної на збільшення змінної, за якою обчислена дана похідна.

Допустимо, відома функція, що відображає залежність показника Z від двох інших X і У:

. (4.4)

Якщо вона диференційована, її збільшення можна виразити так:

; (4.5)

де — зміна функції;

, — зміна першого і другого факторів;

— нескінченно мала величина (залишковий член).

Вплив факторів X і Y на Z визначається так:

; (4.6)

. (4.7)

Звідси видно, що метод диференціального числення не є точним, тому що нерозкладний залишок відкидається.

При досить малих змінах факторів точність розрахунку велика, але при більших змінах такий метод веде до значних помилок.

Подальшим розвитком методу диференціального числення є метод факторного аналізу [46]. Цей метод ґрунтується на підсумовуванні збільшень функції, що обчислюються як частинна похідна, помножена на збільшення аргументу на нескінченно малих проміжках. У результаті з'явилися робочі формули, зручні для застосування в експертних системах. Важливими серед них є:

мультиплікативні факторні моделі:

; ; (4.8)

(4.9)

; ; (4.10)

; (4.11)

; (4.12)

. (4.13)

для кратних моделей:

; ; (4.14)

; (4.15)

; . (4.16)

Адитивні моделі, якщо не аналізується зв'язок факторних індексів, досить просто використовуються для визначення питомих ваг приросту за рахунок зміни кожного фактора в загальному прирості результативного показника. В адитивній моделі сума абсолютних приростів за факторами дорівнює загальному приросту результуючого показника:

. (4.17)

Питома вага приросту, отриманого за рахунок кожного фактору, розраховується за формулами:

; . (4.18)

У випадку використання зворотних обчислень за розробленою моделлю оцінки конкурентоспроможності підприємства необхідно проводити обчислення за адитивною моделлю з урахуванням питомих ваг приросту за рахунок зміни кожного фактора.

Розглянемо процедуру проведення зворотних обчислень на прикладі розрахунків і використання моделі інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства і моделі вибору конкурентної стратегії підприємства. Фактичну оцінку конкурентоспроможності підприємства, що досліджується наведено в пп. 4.1, а вибір конкурентної стратегії — у пп. 4.2. Зробимо аналіз необхідного рівня збільшення ступеня розвитку конкурентних переваг за двома сценаріями для підвищення інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства на 0,2 одиниці.

Результати оцінки конкурентоспроможності підприємства, що оцінюється, показали, що конкурентоспроможність перебуває на задовільному рівні і значення інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства становить 4,82 одиниць. Цільове значення — 4,82+0,2=5,02 одиниць.

Розрахуємо необхідний рівень підвищення ступеня розвитку конкурентних переваг () для цільового сценарію розвитку — стратегія оптимальних витрат, забезпечувана розвитком конкурентних переваг об'єкта управління. Підвищення інтегрального показника може бути досягнуто, у першу чергу, за рахунок посилення конкурентної переваги "устаткування", тому рівняння прийме вид:

5,02 = 0,57(0,19 (0,18 х 9 + 0,12 х 8 + 0,25 х 9 + 0,21(3 + ) + 0,24 х х 9) + 0,21 х 6,18 + 0,18 х 6,92 + 0,24 х 3,35 + 0,18 х 8) + 0,43 х 2,93;

0,022743=0,206036;

=9,06.

Таким чином, для досягнення бажаного рівня конкурентоспроможності за рахунок конкурентних переваг об'єкта управління необхідно підвищити їх рівень розвитку в сумі на 9,06 одиниць.

Розрахуємо рівень підвищення ступеня розвитку конкурентних переваг при виборі альтернативної конкурентної стратегії — стратегія лідерства у витратах. При такому сценарії варто підвищувати рівень розвитку конкурентних переваг виходу системи:

5,02 = 0,57(0,19 х 7,62 + 0,21 х 6,18 + 0,18 х 6,92 + 0,18 х 8 + 0,24(0,28(6 + ) + 0,23(1 + ) + 0,18(1 + ) + 0,14 х 9 + 0,17 (0 + ))) + 0,43 х 2,93;

0,117648=0,206036;

=1,75

=1,73х4=7,00

Для досягнення проектного рівня конкурентоспроможності за рахунок конкурентних переваг виходу системи, необхідний сумарний рівень їх зростання складе 7,00 одиниць.

Виходячи з проведених розрахунків, можна зробити висновок, що в даній ситуації для підприємства, яке досліджується, доцільним буде вибір конкурентної стратегії лідерства у витратах.

Проведені обчислення показують застосовність даної моделі обґрунтування вибору стратегії. Модель органічно входить у комплекс моделей оцінки конкурентоспроможності підприємств і її застосування є завершальною ланкою в процесі практичного використання розробленого комплексу моделей. Модель також дозволяє визначити необхідний рівень підвищення ступеня розвитку окремих конкурентних переваг для досягнення планованого рівня інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства.

ВИСНОВКИ

У цілому відповідно до поставленої мети та до завдань, що вирішувалися в викладеному курсі з позиції системного підходу до проблеми моделювання оцінки конкурентоспроможності підприємств отримані наступні результати.

1. Аналіз наведених у літературі визначень категорії "конкуренто-спроможність підприємства" дозволив виділити їхні основні недоліки і сформулювати уточнене визначення. Конкурентоспроможність підприємства – це здатність підприємства зберігати, розвивати існуючі або створювати нові конкурентні переваги при дійсному або запланованому збільшенні реальних доходів. У даному визначенні в якості факторів, що визначають конкурентоспроможність підприємства, використовуються його конкурентні переваги.

2. Проведений аналіз сучасних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства дозволив визначити їх основні недоліки. Негативний вплив подібних недоліків може бути знижений в результаті застосування економіко-математичного моделювання. Однак у розглянутих роботах застосування економіко-математичних методів обмежується використанням елементів кореляційно-регресійного аналізу. Подібні методи мають ряд обмежень. Для них необхідне виділення якого-небудь показника діяльності підприємства в якості основного (результуючого), а також необхідно мати повну інформацію як за цим показником, так і за всіма факторами, що на нього впливають, за достатній для дослідження період. Такий підхід дозволяє оцінити конкурентоспроможність підприємства тільки у випадку доброї структурованості відносин між показниками.

3. Застосування системного підходу і аналіз факторів, що впливають на конкурентоспроможність підприємства, дозволили вдосконалити класифікацію факторів. Запропонована класифікація є проекцією факторів конкурентоспроможності підприємства на структуру системи з управлінням.

4. Розроблена модель визначення інтегрального показника дозволяє зробити оцінку конкурентоспроможності підприємства за основними аспектами діяльності в рамках системного підходу. Визначення рівня значимості факторів конкурентоспроможності дозволяє оцінити ступінь їх впливу на підсумковий показник конкурентоспроможності підприємства і виділити найбільш вагомі з них.

5. Розробка системи взаємозалежних кількісних шкал оцінки параметрів дозволила привести до однакового вигляду окремі показники, що відображають ступінь розвитку факторів конкурентоспроможності. Результатом цього є те, що як інтегральний показник, так і оцінки окремих факторів і їх груп безрозмірні і приведені до порівнюваного вигляду.

6. Перевагою розробленої моделі є можливість її використання без застосування експертного оцінювання на рівні підприємства кінцевим користувачем, модель також не вимагає від особи, що приймає рішення, спеціальних знань в області економіко-математичного моделювання. Такий підхід підвищує оперативність і обґрунтованість прийнятих рішень щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства, сформованих на основі оцінки конкурентоспроможності і є основою для подальшого управління конкурентоспроможністю на стратегічному рівні.

7. Розроблена модель вибору конкурентної стратегії підприємства дозволяє визначити напрямки подальшого підвищення його конкурентоспроможності. Формалізація цього процесу дозволяє підвищити обґрунтованість прийняття управлінських рішень.

8. Застосування методу зворотних обчислень у моделі вибору сценарію розвитку підприємства дозволяє визначити найменш витратний спосіб досягнення планованого рівня конкурентоспроможності та розрахувати необхідні зміни оцінок окремих факторів і їх груп для підвищення рівня інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства.

Виходячи із указаного вище, розроблений комплекс моделей оцінки конкурентоспроможності підприємства на відміну від інших існуючих методів поєднує в собі наступні переваги:

1. Заснований на системному підході.

2. Виділяє керовані (внутрішні конкурентні переваги) і некеровані параметри (зовнішні конкурентні переваги) конкурентоспроможності підприємств.

3. Враховує як якісні, так і кількісні оцінки.

4. Використовує комплексний підхід до визначення ступеня впливу окремих конкурентних переваг на підсумковий показник, що заключається у визначенні коефіцієнтів значимості не тільки окремих конкурентних переваг, але також і їх груп.

5. Застосування системи шкал оцінки окремих конкурентних переваг дозволяє одержати стандартизовану підсумкову оцінку як для інтегрального показника, так і для кожної конкурентної переваги і групи переваг.

6. Запропонований підхід дозволяє відмовитися від використання експертних оцінок на рівні користувача, підвищує ефективність і якість прийнятих рішень, одночасно знижуючи витрати праці на здійснення процесу оцінки.

7. Розроблений комплекс моделей, що включає модель вибору конкурентної стратегії і модель вибору сценарію розвитку підприємства, дозволяє підвищити обґрунтованість прийнятих рішень у процесі управління конкурентоспроможністю підприємств.

Наведені в монографії авторами методичні і практичні підходи щодо вдосконалення методів оцінки конкурентоспроможності підприємств знайшли практичне використання на промислових підприємствах Харківського регіону. Практична реалізація наведених у монографії моделей та методів продемонструвала їх значну ефективність у процесі підготовки та прийняття управлінських рішень в умовах нестабільного середовища.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон Украины "О предпринимательстве". — К.: Украина, 1991. — 16 с.

2. Закон Украины "О предприятиях в Украине". — К.: Украина, 1991. — 32 с.

3. Закон Украины "О собственности". — К.: Украина, 1991. — 30 с.

4. Абрамов В. Сертификация продукции и услуг. — М.: Ось-89, 2000. — 224 с.

5. Азоев Г. Л. Конкурентные преимущества фирмы/ Азоев Г. Л., Челенков А. П. — М.: ОАО "Типография "НОВОСТИ", 2000. — 256 с.

6. Анализ и оценка финансовой устойчивости коммерческого предприятия / Л. Т. Гиляровская, А. А. Вехорева. — СПб: Питер, 2003. — 249 с.

7. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ / Науч. ред. и авт. предисл. Л. И. Евенко. — М.: Экономика, 1989. — 518 с.

8. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы / Пушкарь А. И., Тридед А. Н., Колос А. Л. — Харьков: ООО "Модель вселенной", 2001. — 451 с.

9. Аронов И. З. Новый метод визуализации анализа качества и конкурентоспособности продукции / Аронов И. З., Бурцев С. Ю., Вахитов С. Ю. // Надежность и контроль качества. Сер. "Стат. методы". — 1995. — №10. — С. 9-14.

10. Ахматова М. Теоретические модели конкурентоспособности / Ахматова М., Попов Е. // Маркетинг. — 2003. — №4 (71). — С. 25-38.

11. Банкрутство і санація підприємств: теорія і практика кризового управління / Клебанова Т. С., Мілов О. В., Мазенков О. В., Бондар О. М. і інш. — Харків: ВО "Інжек", 2003. — 272 с.

12. Белов В.В. Теория графов. Учеб. Пособие для втузов / Белов В.В., Воробьев Е.М., Шаталов В.Е. — М.: Высш. школа, 1976. — 392 с.

13. Белоусов В. Л. Анализ конкурентоспособности фирмы // Маркетинг в России и за рубежом. — 2001. — №5(25). — С. 63-71.

14. Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Эльга, Ника-Центр, 2002. — 752 с.

15. Бланк И. А. Финансовый менеджмент. — К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. — 654 с.

16. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами: Пер с англ. — М.: Финансы и статистика, 2003. — 800 с.

17. Воронкова А. Э. Диагностика конкурентного потенциала предприятия // Вісн. Східноукр. держ. ун-ту. — 1999. — №5. — С. 27-31.

18. Воронкова А. Э. Организационное обеспечение поддерживания и повышения конкурентоспособности предприятия // Прометей: регион. сб. науч. тр. по экономике. — Вып. I. — Донецк, 1999. — С. 223-229.

19. Воронкова А. Э. Управление изменениями при повышении конкурентоспособности предприятия // Вісн. Східноукр. держ. ун-ту. — 1998. — №5(ч. 2). — С. 13-19.

20. Гиссин В. И. Управление качеством продукции: Учеб. пособие (для студ. техн. и экон. спец. вузов). — Ростов н/Д.: Феникс, 2000. — 256 с.

21. Глухов А. Оценка конкурентоспособности товара и способы ее обеспечения // Маркетинг. — 1999. — №2. — С. 56-64.

22. Гончарук Т. І. Екологічна надійність як необхідна умова забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробника // Вісн. Укр. акад. банк. справи. — 1999. — №2. — С. 85-88.

23. Демехина Е. А. Взаимосвязь конкурентоспособности продукции и эффективности ресурсосбережения // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. — Вып.11. — Хаоьков, 1998. — С. 148-151.

24. Долинская М. Г. Маркетинг и конкурентоспособность промышленной продукции / Долинская М. Г., Соловьев И. А. — М.: Изд. стандартов, 1990. — 124 с.

25. Дружинин В. В. Проблемы системологии (проблемы теории сложных систем) / Дружинин В. В., Конторов Д. С. — М.: Сов. радио, 1976. — 296 с.

26. Ермолов М. О. Чем отличается конкурентоспособность фирмы от конкурентоспособности товара. — В кн.: Как продать ваш товар на внешнем рынке. — М.: Мысль, 1990. — С. 228-241.­­­­

27. Ефремов В. С. Стратегическое планирование в бизнес-системах. — М.: Издательство "Финпресс", 2001. — 240 с.

28. Зулькарнаев И. У. Метод расчета интегральной конкурентоспособности промышленных, торговых и финансовых предприятий / Зулькарнаев И. У., Ильясова Л. Р. // Маркетинг в России и за рубежом. — 2001. — №4(24). — С. 17-27.

29. Иваненко Л. М. Оценка конкурентоспособности предприятия по отношению к эталону // Економіка промисловості. — 2002. — №3 (17). — С. 117 – 121.

30. Иванов Ю. Б. Конкурентоспособность в системе категорий рыночной экономики //Бизнес-информ. — 1994. — №11. — С. 11 – 13.

31. Иванов Ю. Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночной экономики — Харьков: РИО ХГЭУ, 1997. — 246 с.

32. Киркпатрик Э. Практика обеспечения качества на производстве. — М.: Изд. стандартов, 1978. — 248 с.

33. Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 560 с.

34. Коваленко С. Н. Актуальные проблемы повышения конкурентоспособности отечественных предприятий // Вісник соц.-екон. досліджень. — Одеса, 1997. — Вип. 1. — С. 33 – 36.

35. Кононенко И. Метод экспресс-анализа уровня конкурентоспособности продукции // Экономика Украины. — 1998. — №2. — С. 80 – 83.

36. Кротков А. М. Конкурентоспособность предприятия: подходы к обеспечению, критерии, методы оценки / Кротков А. М., Еленева Ю. Я. // Маркетинг в России и за рубежом. — 2001. — №6(26). — С. 59 – 68.

37. Куць Т. В. Основні напрями забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції // Економіка АПК. — 1998. — №4. — С. 64 – 66.

38. Лепа Р. Н. Анализ конкурентоспособности продукции предприятия в условиях внешнеэкономической деятельности // Проблемы разв. внешнеэк. связей и привлеч. иностр. инвестиций: регион. аспект: Сб. науч. тр. — Донецк, 1998. — с.234-236

39. Малаева Т. Оценка конкурентоспособности фирмы // Бизнес-информ. — 1998. — №17/18. — С. 115 – 117.

40. Маркетинг и вопросы управления конкурентоспособностью и материалоемкостью продукции / (И. Ю. Пасечник, А. Х. Абовян, В. И. Коршунов и др.); Под ред. В. И. Коршунова. — Харьков: Основа, 1999. — 186 с.

41. Менеджмент организации: Учебное пособие для студентов специальности 061100 "Менеджмент" / Под редакцией З. П. Румянцевой, Н. А. Саламатина; Государственная академия управления имени С. Орджоникидзе – М.: ИНФРА-М, 1996.– 430 с.

42. Милов А. В. Управление моделями в системе поддержки принятия решений. — В кн. Принятие решений в управлении экономическими объектами: методы и модели — Донецк: ООО "Юго-Восток, Лтд", 2002. — С. 353 – 269.

43. Мишина Л. Д. Рейтинговая оценка конкурентоспособности предприятий // Предпринимательство: проблемы и решения: Сб. науч. тр. — Вып. 3. — Донецк, 1999. — С. 138 – 142.

44. Нестеренко И. Факторы, определяющие конкурентоустойчивость предприятия // Предпр-во, хоз-во и право. — 1997. — №12. — С. 39 – 42.

45. Оберемчук В. Конкурентоспособность предприятия и экология // Бизнес-информ. — №4. — С. 57 – 58.

46. Одинцов Б. Е. Обратные вычисления в формировании экономических решений. — М.: Финансы и статистика, 2004. — 192 с.

47. Осипов В. Н. О содержании понятия "конкурентоспособность" / Осипов В. Н., Стрелец А. А. // Эконом. инновации: Сб. науч. работ. — Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1998. — Вып. 3. — С. 75 – 79.

48. Отчет о мировом развитии МБРР/ Пер. с англ. — К.: Абрис, 2001. — 270 с.

49. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства / М. О. Кизим, В. А. Забродський, В. А. Зінченко, Ю. С. Копчак. — Харків: ІНЖЕК, 2003. — 142 с.

50. Павлова В. А. Способи систематизації визначення конкурентоспроможності підприємства // Академічний огляд. — 2003. — №1. — С. 41 – 45.

51. Панфилова Т. С. Методологические основы оценки конкурентоспособности предприятий / Панфилова Т. С., Норова Е. Г. // Менеджер. — 2002. — №3 (19). — С. 32 – 38.

52. Печенкин А. Н. Конкурентоспособность продукции и производителя / Печенкин А. Н., Фомин В. Н. // Надежность и контроль качества. Сер. "Стат. методы". — 1995. — №10. — С. 3 – 9.

53. Пименов В. Формирование конкурентной стратегии предприятия / Пименов В., Березин В. // Стандарты и качество. — 2002. — №6. — С. 62 – 66.

54. Писаренко Б. Система показників оцінки ефективності роботи підприємства // Демографія, економіка праці та соц. політика: Фаховий зб. наук. ст. — Кіровоград, 1998. — Вип. 5. Ч.2. — С. 195 – 198.

55. Полтавская Е. А. Исследование процессов формирования и развития конкурентных преимуществ предприятия // Регіональні перспективи. — 2003. — №1 (26). — С. 39 – 41.

56. Пономаренко В. С., Пушкарь А. И. Методы и модели финансового обеспечения развития предприятий / Пономаренко В. С., Пушкарь А. И. — Харьков: ХГЭУ, 1997. — 160 с.

57. Пушкар О. І. Системи підтримки рішень слабоформалізованих задач розвитку підприємств: Навч. посібник. — Харків: ХДЕУ, 1997. — 140 с.

58. Радкевич Л. Маркетинг майбутнього: конкуренція як мотиваційна установа для фірм, діючих в умовах ринкової економіки // Торгівля і ринок України. — Донецьк, 1999. — Вип. 9, т. 2. — С. 85 – 90.

59. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь / Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 496 с.

60. Романцов А. Н. Советующие информационные системы в экономике / Романцов А. Н., Одинцов Б. Е. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 488 с.

61. Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий: Пер. с англ. — М.: Радио и связь, 1989. — 316 с.

62. Савинов Ю. А. Как сделать товар конкурентоспособным / Савинов Ю. А., Чепурин М. Н. — В кн.: Как продать ваш товар на внешнем рынке. — М.: Мысль, 1990. — С. 214 – 227.

63. Савченко С. Конкурентоспроможність підприємства // Збірник наукових праць Академії ДПС України. — 2002. — №3 (17). — С. 27-32

64. Садонин В. Г. Современные проблемы анализа и оценки конкурентоспособности / Садонин В. Г., Урванова Т. А. // Маркетинг и реклама. — 1998. — №2. — С. 28 – 29.

65. Синько В. И., Вольдер Б. С. Повышение конкурентоспособности продукции / Синько В. И., Вольдер Б. С. // Машиностроитель. — 1998. — №3. — С. 32 – 37.

66. Сосненко Л. Анализ экономического потенциала действующего предприятия: Моногр. — М.: Экономическая литература, 2003. — 208 с.

67. Стекольщикова М. П. Сценарное прогнозирование уровня конкурентоспособности предприятия // Кондитерское производство. — 2004. — №1. — С. 19-21

68. Стратегічне управління розвитком підприємства: Навч. посіб. / В. С. Пономаренко, О. І. Пушкар, О. М. Тридід. — Харків: ХДЕУ, 2002. — 640 с.

69. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи / В. С. Пономаренко, О. М. Тридід, М. О. Кизим. — Харків: ІНЖЕК, 2003. — 324 с.

70. Таран В. А. Конкурентоспособность предприятий: проблемы современной политики и стратегия в области качества // Машиностроитель. — 1998. — №2. — С. 6 – 12.

71. Тарнавська Н. Особливості сучасної концепції побудови конкурентних переваг зарубіжними та вітчизняними підприємствами // Вісник тернопільської академії народного господарства (спеціальний випуск). — 2001. — С. 55 – 59.

72. Тихонов Р. М. Конкурентоспособность промышленной продукции. — М.: Финансы и статистика, 1990. — 196 с.

73. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов / Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. пер. с англ. под ред. Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовой. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. — 576 с.

74. Тридед А. Н. Оценка конкурентного статуса предприятия // Управління розвитком. — 2002. — №2. — С. 119 – 125.

75. Тридід О. М. Організаційно-економічний механізм стратегічного розвитку підприємства. — Харків: Вид. ХДЕУ, 2002. — 364 с.

76. Україна 2003. Статистичний щорічник

77. Уотермен Р. Фактор обновления. Как сохраняют конкурентоспособность лучшие компании: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1988. — 364 с.

78. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства (організації): Навчальний посібник. — К.: ЦУЛ, 2003. — 186 с.

79. Фасхиев Х. Оценка конкурентоспособности новой техники // Маркетинг. — 1998. — №6. — С. 25 – 35.

80. Фасхиев Х. А. Как измерить конкурентоспособность предприятия? / Фасхиев Х. А., Попова Е. В. // Маркетинг в России и за рубежом. — 2003. — №4(36). — С. 53 – 68.

81. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. — М.: Издательско-книготорговый центр "Маркетинг", 2002. — 892 с.

82. Фатхутдинов Р. А. Производственный менеджмент: Учебник для вузов – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 447с.

83. Фінансування економічного розвитку / Р. Бінгем, Е. Гиал, С. Вайт. — Львів: Літопис, 2003. — 412 с.

84. Хвичия Л. Обеспечение конкурентоспособности фирмы // Бизнес-информ. — 1998. — №5. — С. 79 – 81.

85. Шеремет А. Д. Методика финансового анализа / Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 172 с.

86. Шинкаренко В. Г. Управление конкурентоспособностью предприятия / Шинкаренко В. Г., Бондаренко А. С. — Харьков: Издательство ХНАДУ, 2003. — 186 с.

87. Шпак Н. О. Визначення конкурентоспроможності нового виробу: методичний підхід // Менеджм. та підприємництво в Україні: етапи становл. і проблеми розвитку. — Львів, 1999. — №6. — С. 62 – 69.

88. Юрченков П. Конкурентоспособная технология частной фирмы // Економіст. — 1997. — №1(січ.-берез.). — С. 66 – 68.

89. Lay-offs with no sign of revival. August 30th 2001/TOKYO From The Economist print edition. — http:\\www.economist.com

90. Marketing / Eric N. Berkowitz, Roger A. Kerin, Steven W. Hartley, William Rudelius. — Irvin/McGraw-Hill, 1997. — 736 p.

91. Production and operations management: manufacturing and services / Richard B. Chase, Nicholas J. Aquilano. — Irvin/McGraw-Hill, 1995. — 854 p.

92. The Dun & Bradstreet Corporation economy surveys 2002, New York City

93. The OECD Observer.-1996.-№ 97(January). – P 3.

94. The State of Small Business, A Report of the President, Small Business Administration, Washington, D.C., 2002

95. П ослание Президента РФ, 1999 г., http://www.dis.ru/MAGBOOK/FINPRESS/OSVMARK/pankr.htm

96. www.globastat.gov

97. www.imf.org

98. www.bp.com

99. www.washingtonpost.com

100. http://www.worldaudit.com Constitution Amendments Survey

Дата добавления: 2014-01-07