Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Сутність і методологічні засади навчання





Чільне місце в системі розвитку особистості, її соціального становлення посідає освіта, навчання. Протягом 12–17 років молоде покоління включається у систему постійної освітньої діяльності, а після отримання спеціальності кожному фахівцеві доводиться продовжувати навчання паралельно з професійною діяльністю, аби утримувати себе на належному рівні професійної придатності і конкурентноспроможності.

Усе це дає підстави розглядати поняття “навчання” як явище суспільне. У своєму історичному розвитку безпосереднє навчання виконувало (і виконує) функцію передачі соціального досвіду від старших поколінь до молодших. Але лише такий підхід звужує соціальну функцію навчання. Виникає запитання: а чи можна взагалі передавати знання? Безперечно, ні. Знаннями можна оволодівати. А що ж передається у процесі навчання? На думку професора А. М. Алексюка, “передаються і засвоюються, по-перше, сама діяльність у її конкретному змісті, по-друге, – відношення, які виникають у процесі діяльності, по-третє, – загальні принципи, норми, модель діяльності і відносин”[1].

Навчання в загальнопедагогічному сенсі розглядається як “процес розумових і фізичних дій, які необхідні для реалізації завдань освіти”[2]. У дидактиці широко трактується це поняття. Навчання – складний і багатогранний процес взаємодії педагога і того, хто навчається. Він спрямований на розв’язання низки завдань: оволодіння знаннями, уміннями й навичками; формування наукового світогляду; забезпечення інтелектуального розвитку особистості; оволодіння методами самостійної пізнавальної діяльності. Розглядаючи цей процес як взаємодію на рівні суб’єктно-суб’єктних відносин, ми вирізняємо функцію педагога і студента. Педагог виконує передусім спонукально-організаційну функцію, а студент – функцію діяльності з оволодіння знаннями, уміннями й навичками. З огляду на це в останніх дидактичних дослідженнях уведено поняття “научіння” й “учіння”. Перше стосується функції педагога, а друге – студента.

Навчання, як специфічний процес соціальної діяльності, спрямоване на оволодіння надбаннями науки і практики. Воно має спиратися на загальні закони пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики (рис. 6).



Означені компоненти процесу пізнання діють не лінійно, а взаємозумовлено. Практика є не лише кінцевим результатом пізнавальної діяльності, але, перш за все, – поштовхом до пізнавальної діяльності і критерієм перевірки достовірності отриманих знань.

Центральне місце в структурі ЛНП займає етап оволодіння знаннями. Треба зважати на те, що, коли студенти слухають лекцію, орієнтуючись на слухову пам’ять, рівень засвоєння навчального матеріалу становить близько 20 відсотків. Коли ж людина, використовуючи різні джерела інформації (навчальні посібники, комп’ютер, спеціальне обладнання тощо), самостійно читає, робить записи (план, таблиці, схеми, діаграми і т.п.), то в пізнавальну діяльність включені різні види пам’яті: слухова (пам’ять внутрішнього мовлення), зорова, моторна, оперативна (передбачає виокремлення і запам’ятання навчального матеріалу для здійснення певних операцій). Психологічні дослідження показують, що людина засвоює 30 % того, що бачить і чує; 70 % того, що обговорює з іншими; 80 % того, що сама сприймає, переживає; 90 % того, чого навчає інших.

Проблема організації самостійної пізнавальної діяльності є складною. Ця складність зумовлена впливом соціальних і економічних чинників, які діяли і впливали на організацію освітньої діяльності впродовж попереднього століття. По-перше, під впливом авторитарної педагогіки, яка обслуговувала тоталітарну систему, не ставилося завдання інтелектуального розвитку громадян (розумними людьми складно керувати); усіх, хто навчався, треба було тримати у чітко визначених ідеологічних рамках інформаційного поля. По-друге, діяли й економічні чинники: обмежена кількість джерел інформації, недоступність їх широкому загалу ставила педагогів перед необхідністю добувати інформацію стосовно вимог програм і “передавати” її студентам. Ці та інші чинники сприяли формуванню певних дидактичних і загальнопедагогічних стереотипів, від яких і в нових умовах важко звільнити педагогічне мислення. У педагогічній термінології звично продовжують застосовуватися терміни: “викладач”, “викладання”, “подача нового матеріалу”, “давати урок” та ін.

Важливим компонентом ЛНП є процес формування умінь і навичок. Знання – колективний досвід людства, результат пізнання об’єктивної реальності – служать базою формування умінь і навичок. Уміння характеризуються готовністю застосовувати знання в практиці, у свідомій діяльності.Навички– наступний етап у системі пізнавальної діяльності. Вони також передбачають використання знань у практиці, але вже в умовах напівсвідомої діяльності, що виробляється в результаті багаторазового повторення через систему вправ. І уміння, і навички – це шлях до виходу знань у практику.

Особливості мисленнєвої діяльності проявляються в тому, що для формування умінь і навичок треба, з одного боку, перевести знання із короткотривалої пам’яті у довготривалу, з іншого – забезпечити систему вправ для вироблення навичок. Головне у розв’язанні цього завдання – створити оптимальні умови, аби кожен студент мав змогу формувати необхідні вміння й навички. Дидактичною помилкою є спроби формувати уміння й навички в умовах колективної діяльності, коли один студент виконує практичні завдання біля дошки, інші – на робочих місцях. По суті працює лише один студент. Інші користуються готовими результатами, виключені з активної навчальної діяльності.

Один з найважливіших компонентів ЛНП – застосування знань, умінь та навичок на практиці. По-перше, він випливає з методологічної сутності процесу пізнання, в якому практика виступає поштовхом до пізнавальної діяльності і служить критерієм перевірки істинності здобутих знань. По-друге, людина активно працює над оволодінням знаннями лише тоді, коли бачить практичну, життєву цінність знань, якими оволодіває. У процесі навчання у ВНЗ важливо, щоб студенти усвідомлювали, якою мірою ті чи ті знання сприяють становленню їхнього професіоналізму.



Завершальним компонентом ЛНП є аналіз і оцінювання навчальної діяльності. Це знову ж таки випливає з психологічних особливостей студентів. Система аналізу й оцінювання знань, умінь і навичок передбачає виконання таких основних функцій: навчальної, стимулювальної, виховної, діагностичної. Навчальна функція виявляється в забезпеченні зворотного зв’язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання, в якому беруть участь два суб’єкти – викладач і студент. Тому система навчання може працювати ефективно лише за умови дії прямого і зворотного зв’язку. У практичній діяльності, як правило, ефективно здійснюється прямий зв’язок: педагог – студент (викладач знає, який обсяг знань має сприйняти й усвідомити студент), але складно й дискретно відбувається зворотний зв’язок: студент – викладач. Це одна з суттєвих причин недостатньої ефективності навчального процесу у вищій школі.

Діагностична функція аналізу й оцінювання знань, умінь і навичок передбачає виявлення прогалин у знаннях студентів. Процес учіння має форму концентричної спіралі. Якщо на нижчих рівнях учіння допущені прогалини, то на вищих ускладнюється або й унеможливлюється сприйняття і розуміння матеріалу: порушується закономірність дії спіралевидної структури учіння. Тому так важливо своєчасно помітити прогалини, вжити заходів до їх усунення і лише потім рухатися далі.

Стимулювальна функція аналізу й оцінювання пізнавальної діяльності полягає в тому, що позитивна оцінка спонукає особистість до подальшої активної діяльності, дає змогу формувати впевненість у своїх інтелектуальних можливостях. Негативна оцінка виступає гальмом у навчальній праці студента.

Виховна функція полягає у впливі оцінки на формування в студентів соціально-психологічних якостей: організованості, дисциплінованості, відповідальності, сумлінності, працьовитості, дбайливості, наполегливості та ін.

Отже, логіка навчального процесу ґрунтується на об’єктивних закономірностях функціонування людського розуму. Тому в процесі організації навчальної діяльності студентів, моделювання тих чи тих видів інтелектуальної праці необхідно обов’язково зважати на вимоги логіки.

Структура процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками, формування компетентності

Сприймання є початковою ланкою процесу учіння. Людина може сприймати явища й процеси навколишнього світу безпосередньо за допомогою органів чуття чи інформацію про них у вигляді вербальної дії, друкованого тексту або комп’ютерного відтворення. Щоб процес був ефективним, треба, виходячи з логіки навчального процесу, забезпечити розуміння студентами необхідності тих чи тих знань. Тому-то вже на цьому етапі значну роль відіграє практика, виступаючи своєрідною спонукою в організації процесу пізнання. Важливе місце тут посідає мотивація пізнавальної діяльності.

Наступний етап – розуміння. Це, з одного боку, проникнення в сутність явищ і процесів, установлення зв’язків між частинами цілого, між фактами і процесами, з’ясування причин, що викликають те чи те явище. На цьому етапі формується свідомість особистості, розвиваються її інтелектуальні можливості та інтереси. З іншого боку, розуміння – важлива сходинка до успішного запам’ятання. Тому не варто квапитися із запам’ятанням, ігноруючи процес осмислення й усвідомлення. По-перше, це створює значний психологічний бар’єр перед запам’ятанням, по-друге, веде до догматизму у навчальній діяльності. Студентів необхідно спонукати запам’ятовувати не весь обсяг інформації, а найбільш суттєве, те, що становить основу оволодіння новим навчальним матеріалом і необхідне для формування наукового світогляду та конкретної практичної діяльності. Такий підхід зумовлений насамперед тим, що процес оволодіння знаннями, уміннями та навичками, як уже згадувалося, відбувається у формі спіралі, в якій попередньо набуті знання, уміння і навички є основою, своєрідним щаблем для поступального руху в пізнавальній діяльності стосовно теми, розділу, навчальної дисципліни в цілому.

Завершується етап учіння узагальненням і систематизацією. Узагальнення передбачає уявне виділення і об’єднання окремих властивостей, що належать певному класу предметів, перехід від окремого до загального. Систематизація – мисленнєва діяльність, у процесі якої знання про виучувані об’єкти організуються в певну систему на основі обраного принципу. Це можливо лише за умов достатньої розумової праці на попередніх етапах навчальної діяльності. Тут важливо сформулювати закони, правила, виділити закономірності, побачити їх взаємозв’язок з більш загальними явищами в логічній структурі навчальної дисципліни.

На всіх етапах процесу учіння своєрідним психічним і логічним індикатором пізнавальної діяльності виступає практика. Застосування знань, умінь і навичок є завершальним етапом циклу учіння. Якщо людина не бачить виходу знань у практику, це різко знижує мотивацію, породжує думку про абсурдність учіння, гальмує пізнавальну діяльність.

У процесі формування компетентності фахівців необхідно дотримуватися засад, які в єдності забезпечують успішність освітньої діяльності у вищій школі: оволодіння знаннями, уміннями й навичками та формування соціальних якостей особистості. Ця єдність є визначальною умовою у процесі підготовки висококомпетентних фахівців (рис. 10).





Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 735; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2021) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.003 сек.