Види відносних величин

Відносні величини в статистиці. Форми їх вираження

Використання абсолютних показників не завжди є достатнім для з’ясування характерних рис, особливостей явища, що вивчається. Наприклад, порівнюючи рівень економічного розвитку окремих країн, не можна використовувати тільки абсолютні показники обсягів виробництва різних видів продукції. Треба використовувати показник обсягу виробництва продукції на душу населення (відносна величина).

Відносна величина ― результат співвідношення статистичних абсолютних величин. Наприклад, коефіцієнт народжуваності; середньоспискова кількість робітників та службовців на підприємстві; індекс цін. Величина, з якою щось порівнюють, є базисною (або базою порівняння). Порівняна величина являється звітною (або поточною).

У залежності від бази порівняння відносні величини приймають такі форми відображення:

· коефіцієнти;

· відсотки;

· промілі;

· продецемілі.

У залежності від того, які співвідношення відбивають відносні величини, їх поділяють на величини:

· планового завдання;

· виконання плану (домовленості, угоди);

· динаміки;

· структури;

· координації;

· порівняння;

· інтенсивності.

Відносна величина нового завдання ― відношення величини показника, встановленого на запланований період, до його величини, яка була досягнена у попередньому періоді.

Відносна величина виконання плану (угоди) ― відношення між фактичним і плановим рівняннями показників. Частіше, вона має форму відображення у відсотках.

Відносна величина динаміки ― міра зміни явища за часом, яка характеризує темп зростання. Розраховується цей показник як відношення рівня показника звітного періоду до його рівня за попередній період.

Відносні величини виконання плану, планового завдання та динаміки пов’язані між собою: відносна величина динаміки дорівнює добутку відносної величини планового завдання та виконання плану.

Для характеристики складу, структури сукупності використовують відносні величини структури. Вони розраховуються як співвідношення частки і цілого. Форма відображення ― частка чи відсоток. Наприклад, кількість жінок по м. Харкову у 1995 р. Порівняно з усіма мешканцями складала 54,2%.

Порівняння окремих частин єдиного цілого між собою являється розрахунком відносної величини координації. Наприклад, співвідношення міського і сільського населення по Харківській області на 1 січня 2002 р. Складало 3,74:1. Тобто на 100 мешканців села припадає 374 мешканців міста.

Відносна величина порівняння обчислюється як співвідношення однойменних показників, що характеризують різні об’єкти або території. Ці відносні величини повинні мати однакову часову визначеність. Наприклад, відношення кількості працездатного населення на 01.01.2002 р. У містах Харків та Полтава.

Відносна величина інтенсивності характеризує розвиток, поширення будь-якого явища в певному середовищі. Це співвідношення різнойменних, але пов’язаних між собою величин. У чисельнику співвідношення береться величина явища, міру розповсюдження якого вивчають, а в знаменнику ― обсяг того середовища, в якому йде процес розвитку цього явища. Наприклад, рівень фондовіддачі, продуктивності праці, коефіцієнт народжуваності.

4.3 Суть і використання середніх величин

В економічному аналізі дуже часто треба мати показник, який здатний відобразити характерний рівень ознаки, притаманної усім елементам сукупності. Таким показником є середня величина.

Середня ― це узагальнений показник, який характеризує типові розміри варіюючої ознаки, якісно однорідних суспільних явищ в конкретних умовах місця і часу.

Середня характеризує типовий рівень варіюючої ознаки. Вона відображає те спільне, що об’єднує всю статистичну сукупність.

Умови застосування середньої величини:

· згідно з дією закону великих чисел, середня проявляє себе лише у випадку узагальнення масових фактів;

· статистична сукупність повинна бути якісно однорідною;

· повинна мати місце різниця індивідуальних значень ознаки.

Дата добавления: 2014-01-07