Хірургічна стоматологія - непарі дні – 8.00-12.00 1 страница

401 402 403 404 405 406 407

Пример

Рона.Основные зоны производства. Сортовые характеристики. Описания основных вин. Презентация производителей и ассортимента Домен Ф. Вийар Домен А. Вож Домен дю Коломбье, Перрин, Домен Вильнёв. Политика и ассортимент, конкурентные преимущества. Проверка знаний, актуализация информации. Дегустация.

Конституционные основы судебной власти в Российской Федерации

Исполнительная власть в Российской Федерации

Федеральное Собрание Российской Федерации

Конституционно-правовой статус Президента Российской Федерации

Победа на Куликовом поле была событием огромного исторического значения для судьбы Руси, это была первая победа русских над всеми силами орды, отсюда вытекает морально-психологическое значение, доказательство теоретической победы над ордой посредством объединения сил под предводительство единого лидера, Москва становится национальной столицей, на Куликово поле шли люди разных земель, а с него шли русские, самосознание русской нации

Трянов

Конструкция и работа основных элементов системы смазки: Маслобаки. нагнетающие и откачивающие маслонасосы, фильтры, суфлеры, воздухоотделители, сигнализаторы стружки, масляные форсунки, расчет потребной прокачки масла через двигатель.

Основные понятия и классификация в системе национальных счетов

В конце XVIII в. в промышленности ряда стран Европы начался переход от мануфактурной стадии с ее ручной техникой к фабрич­ной системе производства. Этот переход называется промышленным переворотом, повлекшим за собой важные последствия.

Самооцінка розумово відсталої дитини у звичайних умовах виховання безперервно перебуває під дією різких та контрастних впливів. У сім'ї, поки дитина маленька, особливо в ті періоди, коли виявляється та чи інша хвороба нервової системи, її не тільки жаліють, а й радіють щонайменшому її успіху та досягненню. Сама дитина також схильна себе високо оцінювати. У неї виникають підвищені домагання уваги дорослих.

Капитальный ремонт автомобильных двигателей определяется в первую очередь износом цилиндров, а те­кущий — необходимостью замены поршней и поршневых колец (иногда замены только поршневых колец). Одно­временно с ремонтом цилиндров ремонтируется колен­чатый вал и заменяются другие детали кривошипно-ша­тунного механизма.

В середине 50-х г. в США выпустили двухкамерные холодильники с двумя, последовательно соединенными испарителями, широко применяемые до настоящего времени. В 1957 г. появились холодильники с принудительной циркуляцией воздуха, позволившие значительно расширить функциональные возможности.

План

Список литературы

Контрольные вопросы

Заключение

Побег

Дать общие понятия об назначении, задачах, классификации и основных параметрах усилителей промежуточной частоты

Модель механістичної конструкції організації. Вона сформувалася на базі школи наукового менеджменту. Засновник цього напряму Ф. Тейлор розглядав ефективність з погляду факторів часу й руху. Обов'язковою умовою функціонування високоефективної організації він вважав раціональний розподіл праці між виконавцями з наступним групуванням робіт у єдине ціле, причому кожен елемент роботи має бути оптимально спроектованим. Ще далі пішов у цьому напрямі М. Вебер, який запропонував у ролі найефективнішої форми організації раціональну бюрократію. Він розглядав підприємство як механізм, складений із комбінації основних виробничих чинників: засобів виробництва, робочої сили, матеріалів.

Метою підприємства є максимізація прибутку й рентабельності. Для досягнення цього необхідно оптимально використовувати всі види ресурсів. Тому менеджмент організації має орієнтуватися передусім на оперативне управління, за допомогою якого оптимізується структура виробничих факторів і всього процесу виробництва. Відповідно до цього оцінка ефективності функціонування організації здійснюється за економічним показником (відношення обсягу випущеної продукції до використаних ресурсів).

Механістична модель організації дає змогу встановити техніко-економічні зв'язки й залежність різних чинників виробництва, і це є її сильною стороною. Водночас у ній недостатньо враховуються роль і значення людського фактора в ефективній роботі організації, а базою вважаються такі положення школи наукового менеджменту, які критично оцінюються сучасною наукою і практикою. Це, наприклад, пріоритетна орієнтація на великі організації; завоювання позицій на ринку головним чином за рахунок зниження витрат, а не зростання прибутків; широке використання аналітичних методів, результати яких нерідко важко й навіть неможливо використовувати на практиці; прагнення до збереження стабільності (консерватизм); загальний контроль і нагляд за якістю й виконанням планових завдань; уявлення про вищих керівників як про людей, що "мудріші, ніж ринок". Такий вузький погляд на управління й ефективність, оцінювану тільки за економічними результатами, обмежує використання механістичної моделі організації.

Модель організації як колективу, сформованого за принципом поділу праці. В основу її покладені теорії людських стосунків і поведінкових наук (Е. Мейо, Д. Макґрегор, Ч. Барнард та ін.). Ця модель передбачає, що найважливіший чинник продуктивності на підприємстві — людина. Тому елементами моделі є такі складові, як увага до працівників, їхня мотивація, комунікації, лояльність, участь у прийнятті рішень. Іншими словами, моделюється система підтримки людських стосунків усередині організації. При цьому особлива увага приділяється стилю керування і його впливу на показники продуктивності й задоволеності працівників своєю роботою. Перевага віддається демократичному стилю, шо забезпечує найповніше розкриття здібностей членів організації за рахунок залучення їх не лише до виконання, а й до розроблення управлінських рішень.

Основні завдання менеджерів за цих умов полягають в організації і керуванні персоналом, що в результаті має забезпечити досягнення мети підприємства. При цьому організація забезпечує відповідні структури, регулює відносини між працівниками й координує процеси, необхідні для виконання поставлених завдань; керування ж означає особистий і конкретний вплив на співробітників, необхідний для своєчасного прийняття рішень і успішної реалізації намічених планів. Якщо всі внутрішні процеси, пов'язані з персоналом, скеровуються належним чином, в організації не виникає проблем з досягненням завдань щодо випуску продукції, прибутку тощо. За критерій успішності роботи в даній моделі приймається підвищення ефективності організації за рахунок удосконалювання її людських ресурсів. Такий підхід вимагає розроблення спеціальних методів, що дають змогу оцінювати якість праці й виявляти внутрішні процеси, які потребують вживання заходів з метою підвищення її продуктивності.

Недоліком цієї моделі є те, що в ході пошуку резервів підвищення ефективності організації обмежуються лише одним внутрішнім чинником — людським ресурсом і йому підпорядковують усі інші фактори виробництва. Як і в механістичній моделі, керівна система тут зорієнтована на аналіз внутрішніх факторів організації і не враховує умов зовнішнього середовища.

Отже, і перша, і друга моделі розглядали організацію як "закриту систему", на ефективність функціонування якої не впливає зовнішнє середовище. Мабуть, саме ці обмеження спричинили необхідність розробки нових моделей організацій, для яких характерна їхня "відкритість", тобто врахування того, що внутрішня динаміка організації формується під впливом зовнішніх подій.

Модель організації як складної відкритої ієрархічної системи. В її основу покладено загальну теорію систем (А. Чандлером, П. Лоуренсом, Дж. Лоршем); головна ідея полягає у визнанні взаємозв'язків і взаємозалежностей елементів, підсистем і всієї системи в цілому з зовнішнім середовищем. Відповідно до цих теоретичних положень організацію розглядають в єдності ЇЇ складових частин, що нерозривно пов'язані із зовнішнім світом. Ключові фактори її успіху перебувають у двох сферах: зовнішній (з якої вона одержує всі види ресурсів, вбираючи інформацію) і внутрішній (сильні і слабкі сторони якої створюють ті чи інші передумови для перетворення ресурсів у продукцію й послуги).

У цій моделі головним напрямом діяльності менеджерів стає стратегічне управління, оскільки поведінка організації в умовах, коли всі взаємопов'язані підприємства діють за власним сценарієм, не може бути об'єктом точного прогнозування і планування. Ефективність організації при цьому оцінюється як системна доцільність, яка враховує її здатність до саморегулювання, самоорганізації і досягнення цілей при зміні зовнішніх умов. У центрі уваги під час оцінки ефективності опиняються так звані "входи" в систему, тобто ресурси, одержувані з навколишнього середовища. При цьому не береться до уваги ситуація, за якої підтримка безперервного потоку ресурсів в організації може призводити до погіршення ступеня досягнення її цілей.

Оцінюючи досконалість цієї моделі, необхідно враховувати, що, попри велике значення зовнішнього середовища, воно лише встановлює правила гри. Реально визначає рівень системної ефективності будь-якої організації її внутрішнє середовище, яке формується під впливом управлінських рішень, що приймаються керівництвом.

Модель організації, що реалізує концепцію заінтересованих груп. Ця модель (вона формується з 1980-х років) грунтується на теоретичній концепції заінтересованих груп, відповідно до якої організації повинні враховувати різні інтереси партнерів, коло яких може бути досить широким. Підприємства розглядаються як суспільні утворення, у діяльності яких заінтересовані різні групи (як усередині, так і поза ними). Взаємозв'язок підприємств полягає в тому, що вони для колективного, заснованого на розподілі праці, виробництва товарів і послуг використовують ресурси, надані постачальниками, інтереси яких своєю чергою задовольняються продукцією підприємств. Таким чином, цілі підприємств тлумачаться не стільки в плані виробництва і збуту якихось продуктів і одержання прибутку, скільки з позицій задоволення різних запитів пов'язаних з ними груп: споживачів, постачальників, конкурентів, інвесторів, суспільства в цілому. Межі їхніх інтересів встановлюються там, де перевищення вартості послуг, що здобуваються організацією, врівноважується її ресурсними витратами. Такий підхід практично означає прийняття за основу стратегії обмеженої оптимізації, завдяки якій досягнення однієї мети організації лімітується вимогою досягти й інші цілі на прийнятному рівні. Це приводить до необхідності дотримання тривалого балансу між різними за значенням цілями (наприклад, обсяг продажу, прибуток, доходи, інтереси персоналу й місцевих органів влади, захист навколишнього середовища тощо).

Суспільне значення підприємства підсилює роль і вплив на його роботу соціальних норм і цінностей, культурних і моральних установок як усередині системи, так і в стосунках із зовнішнім середовищем. У зв'язку з цим головними функціями менеджменту стають: досягнення високої продуктивності й ефективності шляхом зміцнення духу співробітництва й залучення працівників до справ організації, а також постійного балансування інтересів основних груп зацікавлених осіб, необхідного для зміцнення позицій підприємства в суспільстві.

Визначення ефективності в цих умовах базується на виборі цінностей і визначенні політичної орієнтації організації. Тому поряд з використанням критеріїв соціально-економічної ефективності робота організації оцінюється й за такими напрямами, як політика поєднання власних інтересів з інтересами партнерів по бізнесу, а також відповідність соціально-культурної політики нормам і цінностям колективу й суспільства в цілому.

Характерні риси розглянутих моделей організацій представлені в табл. 2.1 Аналіз показує, що в реальній дійсності немає організацій, які функціонували б цілком відповідно до якоїсь однієї моделі. Найчастіше в них спостерігається процес еволюційного переходу від одних пріоритетів до інших, наприклад від моделі закритого типу з орієнтацією на оптимальне використання ресурсів до моделі, що являє собою відкриту систему, результати діяльності якої визначаються за системним ефектом. У такому разі організація оцінюватиме ефективність за критеріями, рекомендованими обома моделями. В діяльності багатьох організацій (особливо великих) можна відзначити наявність елементів усіх чотирьох базисних концепцій, кожна з яких використовується там і тією мірою, де й наскільки це диктується ситуаційними умовами, що враховують вплив сукупності зовнішніх і внутрішніх факторів.

Таблиця 2.1- Характеристика моделей організацій

Назва моделі	Механістична організація	Організація як колектив, побудований на поділі праці	Складна ієрархіч-на систе-ма	Організація, що реалізує концепцію заінтересованих груп
Тип моделі	Закрита система	Закрита система	Відкрита система	Відкрита система
Теоретична база	Школа наукового менеджменту	Школи людських стосунків і поведінкових груп	Загальна теорія систем	Теорія балансу інтересів заінтересо-ваних груп
Основний вид діяль- ності менед-жменту	Оперативне керування виробниц-твом	Організація і керування працею	Стратегічне керу-вання	Забезпечення співробітництва й переговорного про-цесу з партнерами
Критерії ефектив-ності	Відношення результатів до витрат	Економічна ефективність з урахуванням факторів управління працею	Системна доціль-ність	Соціально-еконо-мічна й політична орієнтація (баланс інтересів)

2.3 Організація як система

Сучасна управлінська парадигма формувалася під впливом різних підходів до моделі організації як об'єкта управління. На її основні положення вплинули й суттєві зміни у світовому суспільному й економічному розвиткові, які сталися в останні десятиліття. У другій половині XX ст. країни-лідери вступили в постіндустріальну епоху, якій притаманні нові риси й закономірності. Прискорення науково-технічного прогресу й концентрація наукового та виробничого потенціалу стали головними факторами цих змін. З'явилися нові можливості для зростання бізнесу, особливо в галузях, що орієнтувалися на задоволення безпосередніх потреб людей. Середовище господарювання ускладнилося, стало динамічнішим внаслідок появи значної кількості малих і середніх фірм, що працювали у вузьких ринкових нішах. Великого значення в цих умовах набули такі властивості бізнесу, як гнучкість, динамічність, адаптивність. Виникла потреба в появі нових методів управління, які б враховували сучасні реалії. Відповідно до вимог часу в 60 — 70-ті роки стали домінувати підходи до управління організаціями, названі системними та ситуаційними.

Системний підхід грунтується на понятті системи.

Система (від грец. σηστημα — утворення, складання) — це організована множина взаємопов'язаних компонентів та елементів, що взаємодіють між собою й зовнішнім середовищем у процесі досягнення поставленої мети.

Найскладніші системи — цілеспрямовані, поведінка яких підпорядковується досягненню певної мети, і ті, що здатні до самоорганізації, тобто здатні в процесі свого функціонування вдосконалюватися, реагуючи на зміни в оточенні.

Системний підхід дав змогу зрозуміти, що ефективність будь-якої організації забезпечується не якимось одним її елементом, а є результатом, що залежить від багатьох факторів. У будь-якій системі важлива робота цілого — як результат досягнутої динамічної рівноваги. Системний підхід об'єднав внески різних управлінських шкіл, які в той чи інший час домінували в теорії та практиці управління.

Будь-яка організація розглядається як відкрита система, що постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем. Вона складається із взаємозалежних підсистем, які перебувають одна з одною в організаційних відносинах. Приклади організацій як систем наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 - Види організацій як систем

Система	Елементи системи	Головна мета
Підприємство	Робітники, машини, будівлі, продукція, матеріали, інформація	Задоволення попиту на певну продукцію
Автоінспекція	Особовий склад, обладнання, машини, засоби зв'язку	Попередження ДТП
ЕОМ	Фізичні компоненти, засоби зв'язку, програмне забезпечення	Обробка, накопичення і зберігання інформації
Органи місцевого самоврядування	Держслужбовці, будівлі, засоби зв'язку, оргтехніка	Економічний і соціальний розвиток регіону

Модель існування організації як відкритої системи може бути представлена такою схемою (рис. 2.2).

Рисунок 2.2 - Організація як система

Як видно зі схеми, підприємство, орієнтуючись на інформацію щодо стану ринку, на якому воно діє, ринкової кон'юнктури, умов господарювання тощо, відбирає із зовнішнього середовища ті ресурси, які найбільше відповідають вимогам щодо придатності для виготовлення певного продукту, який знайде попит у зовнішньому середовищі. Далі відібрані ресурси поєднуються тим чи іншим способом у виробничому процесі, по завершенні якого підприємство отримує готовий продукт. Цей продукт може бути позитивно або не зовсім добре сприйнятий зовнішнім середовищем, від чого залежатимуть доходи фірми, її фінансове становище і, врешті-решт, спроможність існувати у вигляді даної системи. Зовнішнє середовище може змінювати свої вимоги щодо продукту, який випускає підприємство. Реагуючи на нові вимоги, підприємство модифікує продукт чи, в разі неможливості зробити це, змінює технологію. Під час впровадження нової технології може змінитися не лише сам технологічний процес виготовлення продукції, а й система забезпечення його матеріалами, система управління запасами, система збуту, система підготовки і управління персоналом, система обслуговування споживачів. Якщо ж нова технологія підвищить конкурентоспроможність підприємства, це поліпшить і його діловий імідж, що, у свою чергу, може вплинути на систему фінансового забезпечення діяльності через зміну способу залучення капіталу (охочіше надаватимуться кредити, можливе залучення нових інвесторів, зокрема збільшення числа акціонерів).

2.4 Виробничий профіль (місія) організації

Оскільки системний підхід розглядає організацію як цілеспрямовану систему, стає зрозумілим, чому надзвичайно важливим для будь-якої фірми є визначення основної мети її діяльності. Цю основну мету, яка формулюється з огляду на сферу діяльності підприємства, його позицій на ринку, запитів і вимог споживачів, інтересів власників та інших членів організації, а також суспільства в цілому, у західному менеджменті називають місією. Значення місії неможливо переоцінити. Визначені на її основі цілі слугують орієнтиром для прийняття всіх управлінських рішень. Найчастіше місія розглядається з погляду визначення основних потреб споживачів і їх ефективного задоволення. Г. Форд, зокрема, визначив місію власної компанії як "надання людям дешевого транспорту". Таке формулювання місії було гранично зрозумілим персоналові фірми, що дало змогу спрямувати зусилля всіх працівників у потрібному напрямі.

Але при визначенні місії не варто обмежуватися лише врахуванням інтересів споживачів. Вже сама назва головної мети організації — "місія" — свідчить про те, що кожна організація створюється задля того, щоб бути корисною суспільству, яке складається не лише зі споживачів продукції чи послуг підприємства, а й із місцевого населення, яке перебуває в зоні його функціонування, зрештою — всіх жителів країни. Реалізація місії підприємства повинна тим чи іншим чином сприяти розвитку суспільства — завдяки насиченню ринку необхідними товарами, сплаті податків до бюджету, вирішенню соціальних проблем як своїх працівників, так і незахищених верств населення тощо. Один із провідних японських менеджерів, К. Татеїсі, зазначав: "Мета підприємства має бути шляхетнішою, ніж отримання прибутку". Це важливо усвідомлювати керівникам підприємств. Якщо, визначаючи сферу й напрями діяльності підприємства, його виробничий профіль (які знаходять своє відображення в місії), зважатимуть лише на інтереси власників — забезпечення найвищої прибутковості — то такий бізнес матиме більшою мірою спекулятивний характер, і, якщо вирішуватиме якісь проблеми, то лише частково, якщо й досягатиме певних цілей, то лише впродовж короткострокового відрізку часу. Підхід до формулювання місії як до сенсу дієвості організації, її соціально-економічного призначення має стати правилом, а не винятком в українському бізнесі.

Отже, завдання місії полягає в тому, щоб виражати загальні цінності і програму організації; великою мірою впливати на результати діяльності організації; діставати підтримку від усіх, хто організовує діяльність і відповідає за неї; спрямовувати процес прийняття рішень і роботу організації; формулюватися так, щоб можна було оцінити міру її реалізації.

Прикладом місії, яка повною мірою відповідає зазначеним вимогам і дає достатньо інформації для того, щоб зрозуміти сенс діяльності організації і правила, за якими вона діє, є місія одного з провідних американських банків. Місія компанії "Сан Бенкс" полягає у сприянні економічному розвитку й добробуту співтовариств, які обслуговує компанія, шляхом надання громадянам і підприємствам якісних банківських послуг таким чином і в такому обсязі, який відповідає високим професійним і етичним стандартам, забезпеченню справедливого й належного прибутку акціонерам компанії і справедливого ставлення до її співробітників.

Аналізуючи формування даної місії, можна зрозуміти правила, за яким здійснюється діяльність банку, тобто його внутрішньо-фірмову політику. Вона базується на:

правилах, що дають змогу оцінювати результати діяльності фірми (орієнтиром є справедливий прибуток, тобто отримання його не суперечить правовим і етичним нормам);

правилах, за якими фірма налагоджує взаємовідносини із зовнішнім середовищем і які визначають:

• конкретні послуги, що надаються (банківські);

• споживачів (громадян і підприємств);

• засоби, завдяки яким фірма досягатиме конкурентних переваг (якісне обслуговування за високими професійними й етичними стандартами, що забезпечує економічний розвиток і добробут співтовариств, які обслуговує компанія);

правилах, за якими формуються стосунки в колективі (справедливе ставлення до співробітників компанії).

Беручи до уваги, що в наведеному прикладі на першому місці зазначено "сприяння економічному розвиткові й добробуту співтовариств, що обслуговуються компанією", можна зрозуміти пріоритетність цієї мети для компанії. Досягнення її забезпечуватиме реалізацію решти цілей.

Прикладом лаконічнішого формулювання є місія української компанії КСИКОМ СОФТ, яка розробляє програмне забезпечення для управління підприємствами і впроваджує "під ключ" автоматизовані системи управління: "Ми робимо бізнес прозорим і керованим, наші рішення відкривають нові можливості для розвитку".

Контрольні запитання й завдання:

1. Як здійснюється зв'язок зовнішнього середовища з процесами всередині організації, що функціонує? Проілюструйте вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність якої-небудь організації (за власним вибором). Проранжируйте їх за вагомістю.

2. Подумайте, як традиції і менталітет народу впливають на вибір людьми способу бізнесової діяльності.

3. Які фактори спонукають компанії виходити на ринок інших країн (тих, що розвиваються; високорозвинених)? Які перспективи українських компаній у цій сфері?

3. Які типи моделей організацій як об'єктів керування вам відомі?

4. Завдяки яким рисам і властивостям поєднують першу і другу, третю й четверту моделі організацій?

5. Чи може бути застосована теоретична концепція заінтересованих груп до моделювання роботи вітчизняних підприємств і організацій?

6. Чи змінюється зміст основних видів діяльності менеджерів під час переходу від однієї моделі організації до іншої?

7. Які параметри характеризують організацію як відкриту систему?

8. Що таке місія організації" і яким чином вона визначається? Сформулюйте місію для інвестиційної компанії; органів місцевого самоврядування; товариства захисту прав споживачів; університету; фірми, що Здійснює посередницьку діяльність; туристична фірми; кав'ярні; трикотажної фабрики; житлово-експлуатаційної контори.

Рекомендована література

1. Стратегическое управление / Сокр. пер. с англ. М., 1993.

2. Ансофф И. Большаков А. С, Михайлов В. И. Современный менеджмент: теория и практика. СПб., 2000.

3. Виханский О. С, Наумов А. И. Менеджмент. 3-е изд. М., 1998. Глухое В. В. Основы менеджмента. СПб., 1995.

4. Гріфін Р., Япура В. Основи менеджменту / Наук. ред. В. Яцура, Д. Олесневич. Львів, 2001.

5. Дафт Р. Л. Менеджмент. СПб., 2000.

6. Карлоф Б. Деловая стратегия / Пер. с англ.; Науч. ред. и авт. послесл. В. А. Приписное. М., 1991.

7. Менар К. Экономика организаций / Пер. с франц.; Под ред. А. Д. Худокормова. М., 1996.

8. Мескон М. X, Альберт М., Хедоури Д. Основы менеджмента / Пер. с англ. М., 1992.

9. Мильнер Б. 3. Теория организаций. М., 1999.

10. Молл Е. Г. Менеджмент: организационное поведение. М., 1998.

11. Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. К., 1998.

12. Тарнавська Н. П., Пушкар Р. М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. Тернопіль, 1997.

13. Управление организацией: Учебник / Под ред. А. Г. Поршнева, 3. П. Румянцевой, Н. А. Саломатина. 2-е изд., перераб. и доп. М., 2000.

Вопросы занятия:

1. Назначение, задачи, классификация и основные параметры усилителей промежуточной частоты

2. Принципиальные схемы УПЧ, выполненные с одним или двумя контурами.

Литература:

1. Р.В. Уваров, В.И. Хиленко, «Радиоприемные устройства», Москва, «Радио и связь», 1989, с.79-86.

Вопрос 1. Назначение, задачи, классификация и основные параметры усилителей промежуточной частоты

Усилителями промежуточной частоты (УПЧ) называют каскады супергетеродинного радиоприемника, которые усиливают прини­маемый сигнал на постоянной промежуточной частоте. В струк­турной схеме супергетеродинного приемника они размещаются после преобразователя частоты перед детектором.

Усилитель про­межуточной частоты должен выполнять следующие функции:

1. обе­спечивать основное усиление принимаемого сигнала для нормаль­ной работы детектора;

2. обе­спечивать основную избирательность приемника по соседнему каналу.

Для этого УПЧ должен иметь большой коэф­фициент усиления (порядка сотен тысяч раз). Обычно УПЧ со­стоит из двух-трех и больше каскадов.

Отличительной особенностью УПЧ является то, что частота усиливаемого сигнала постоянна. Она не изменяется при измене­нии частоты принимаемого сигнала, если приемник перестраива­емся на другую станцию. Это дает возможность применить в УПЧ сложные избирательные цепи, обеспечивающие частотные харак­теристики, близкие к прямоугольным.

В радиовещательных приемниках АМ-сигналов промежуточ­ная частота обычно выбирается порядка 465 кГц, при приеме ЧМ-сигналов - 10,7 МГц.

Полоса пропускания частот УПЧ связных приемников с 4… 6 кГц, радиовещательных 9... 13 кГц, а при ЧМ -250 кГц.

Классифицировать УПЧ можно по следующим признакам:

· по типу усилительного прибора — транзисторные, ламповые
и др.;

· по относительной ширине полосы пропускания —

узкополос­ные с П/f_пр<0,05

широкополосные с П/f_пр >0,05;

· по типу избирательной системы —

одноконтурные,

с двухконтурным полосовым фильтром,

с фильтрами сосредоточенной селекции (ФСС), (электромеханическими, пьезоэлектрическими и другими фильтрами.)

Узкополосные УПЧ применяют в связных и радиовещательных приемниках АМ-сигналов в диапазонах длинных, средних и ко­ротких волн. Фильтры в этих приемниках в основном двухконтурные или с сосредоточенной селекцией. Широкополосные УПЧ применяют в приемниках радиорелейной, тропосферной, космичес­кой связи и др.

Избирательные системы в них одноконтурные с расстроенными двойками или тройками контуров, двухконтурные и комбинированные.

Дата добавления: 2014-01-07