Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Сили цивільної оборони

Читайте также:
  1. Пенсія за вислугу років працівникам цивільної авіації та льотно-випробувального складу
  2. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Моторне (транспортне) страхове Бюро України, його функції.
  3. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів
  4. Цивільна оборона зарубіжних країн. Міжнародне співробітництво у сфері цивільної оборони

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Держава як гарант цього права створює систему ЦО, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Таким чином, держава не тільки проголошує право громадян на захист від наслідків надзвичайних ситуацій та вимагати гарантії на забезпечення безпеки, але і гарантує це право, створюючи систему захисту у вигляді цивільної оборони.

Систему цивільної оборони складають:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

- центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

- служби цивільної оборони.

Якщо звернути увагу на другу складову частину системи ЦО, а саме, «органи повсякденного управління процесами захисту населен-ня», то Законом однозначно до цих органів залучені як центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, так і адміністрації підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. І це потрібно розуміти як те, що Законом покладена відповідальність на стан управління заходами захисту населення на керівників усіх рівнів безпосередньо.

Заходи ЦО поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Завданнями Цивільної оборони України є:

1) запобігання виникненню НС техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

2) оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;



3) захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

4) організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

5) організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

6) створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

7) підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Якщо взяти перше завдання, яке стосується запобіганню виникнення НС техногенного походження, то для його виконання необхідно запровадження таких заходів:

- проведення дослідних робіт з питань стійкості роботи підприємства і галузі в цілому;

- на основі дослідних робіт виявити найбільш вузькі місця у роботі - підприємства, спрогнозувати можливий характер аварій та їх наслідків;

- на основі прогнозу передбачити необхідні профілактичні роботи для запобігання їх виникнення;

- виділити необхідні сили, засоби та матеріальні ресурси для їх проведення;

- підтримувати в необхідній готовності їх сили та засоби для виконання попереджувальних (профілактичних) робіт, так і робіт по ліквідації наслідків аварій;

- контролювати виконання технології виробництва;

- підтримувати високу трудову дисципліну і відповідальність працівників та фахівців підприємства;

- постійно дбати про підвищення кваліфікації фахівців підприємства та інше.

Вже цей, далеко не повний, перелік заходів щодо виконання визначеного завдання ЦО потребує залучення фахівців усіх рівнів і, насамперед, керівників цих підприємств (галузей) та місцевих органів державної виконавчої влади, на яких покладена відповідальність за забезпечення безпеки населення.

В переліку завдань ЦО звертає на себе увагу завдання по створенню системи аналізу та прогнозування.

Питання в прямій постановці звучить вперше, і воно правомірне, оскільки попереджувальне прогнозування забезпечує своєчасне попередження виникнення надзвичайної ситуації, прийнят-тя заходів профілактики та зниження збитків.

Неважко помітити, що разом із забезпеченням захисту населення в мирний час згадуються і завдання, що виходять з воєнного положення. І це вірно, оскільки не можна забувати про завдання ЦО, пов`язані з захистом населення від ракетно-ядерної зброї та інших сучасних засобів ураження, що найшло підтвердження у Концепції про національну безпеку України, схваленого Верховною Радою від 17 січня 1997р.

Статистичні дані про збитки військ та населення в минулих війнах говорять про те, що з розвитком та вдосконаленням засобів збройної боротьби значно зростають збитки цивільного населення.

В війнах з 1600 по 1913 роки загинуло 14,2 млн. чоловік військовиків. Збитки цивільного населення були незначними. Якщо в першу світову війну з 10 млн. чоловік вбитими тільки 5% складало мирне населення, то в другій світовій війні збитки цивільного населення зросли до 50%. В корейській війні 1951-53рр. з 9 млн. чоловік загиблих 84% було мирне населення, а в війні у В’єтнамі кількість загиблого мирного населення зросла до 90%.

Разом з тим, досвід використання ядерної зброї по містам Японії висвітлив, прийняття навіть елементарних заходів захисту зменшує ураження людей. В наслідок першого атомного удару по м.Хіросіма 6 серпня 1945р. загинуло 240 тис. чоловік. Жертвами другого удару по м.Нагасакі (коли за три доби вдалось прийняти деякі заходи захисту) стали 78 тис. чоловік.

Таким чином, поки існує ядерна зброя і повністю не ліквідована загроза виникнення збройних конфліктів, необхідно передбачити заходи захисту населення на цей випадок. Але діяльність ЦО у цей час повинна в цілому регулюватися положенням Протоколів Женевської конвенції «Про захист жертв війни». І окремо зупинимось на завданні стосовно підготовки керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення, вмінню застосовувати засоби індивідуаль-ного захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

На сьогоднішній день це дуже актуальне і проблематичне завдання. Якщо розглянути всі завдання ЦО, то цілком очевидно, що для їх виконання необхідно мати певне коло відповідних фахівців і не лише фахівців а й певного досвіду з боку керівного складу в організації виконання цих завдань.

Що стосується населення, то в основу його підготовки повинно лягти, насамперед, інформування. Кожний громадянин повинен чітко знати яке лихо його може спіткати на роботі у разі виникнення аварій, катастроф та стихійних лих і по місцю його мешкання. Якщо такі передбачаються або скоїлись, то яким чином він про це дізнається і як йому діяти по сигналам оповіщення. А це можливо лише при широкому залученні до цієї справи засобів масової інформації.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником - керівник центрального органу виконав-чої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

начальником цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; начальниками цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань ЦО здійснюється постійно діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами ЦО.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Положенням про органи управління у справах ЦО, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах ЦО, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпо-рядкування.

Розділ II Закону визначає повноваження органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань цивільної оборони.

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичай-них ситуацій та ліквідації їх наслідків;

- розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб - за категоріями щодо реалізації заходів з цивільної оборони;

- створює резерви засобів індивідуального захисту і майна ЦО, матеріально-технічних та інших фондів на випадок НС у мирний і воєнний час, а також визначає їх обсяг і порядок використання;

- вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у справах ЦО, сил і засобів ЦО до дій в умовах НС;

- створює єдину систему підготовки органів управління у справах ЦО, сил ЦО та населення до дій в умовах НС;

- визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

- задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ цивільної оборони.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адмі-ністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управління у справах ЦО у виконанні покладених на них завдань.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзви-чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

- забезпечує здійснення державної політики у сфері ЦО, захисту населення і місцевостей від наслідків НС, попередження цих ситуацій;

- організує розроблення і здійснення відповідних заходів з ЦО;

- керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах ЦО та спеціалізованих формувань, військами цивільної оборони;

- здійснює контроль за виконанням вимог цивільної оборони, станом готовності сил і засобів ЦО, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення НС;

- координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків НС, проведення пошуку і рятування людей;

- здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціону-вання відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;

- здійснює навчання населення, представників органів управлін-ня і сил ЦО з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

- організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ ЦО, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

- створює згідно із законодавством підприємства з виробництва спеціальної і аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

Тому кожний керівник, який дійсно піклується за безпеку своїх працівників, а Закон його потребує обов’язково це робити, знайде кошти, матеріальні ресурси і змогу тримати за рахунок підприємства якусь штатну одиницю, яка б займалась справами захисту, невеличкий заштатний загін для надання першої необхідної допомоги своїм працівникам уразі виникнення надзвичайних ситуацій та інше.

Для керівників потенційно небезпечних підприємств Законом передбачаються додаткові заходи і визначається відповідальність за безпеку населення, яке мешкає поряд з цими об`єктами.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійс-нення евакуаційних заходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з цивільної оборони і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення НС та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормати-вно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

Розділ ІІІ Закону визначає сили ЦО України, до яких залучаються її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Сили цивільної оборони

Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 163; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.156.47.142
Генерация страницы за: 0.007 сек.