Заходи по зниженню запасів СДОР

Безпека функціонування хімічно-небезпечних об’єктів залежить від багатьох факторів: фізико-хімічних якостей сировини напівпро-дуктів та продуктів, від характеру технологічного процесу, від конструкції і надійності обладнання, стану контрольно-вимірю-вальних приладів і засобів автоматизації, ефективності засобів проти аварійного захисту та ін.

Крім того, безпечність виробництва, використання, збереження та перевезень СДОР у значній мірі залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності і якості планово попереджуючих ремонтних робіт, підготовленості і практичних навичок персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів протипожежного захисту.

Аналіз структури підприємств, що виробляють чи споживають СДОР, показує, що у їх технологічних лініях є, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша кількість СДОР по об’єму є на складах підприємств.

Це призводить до того, що під час аварій у цехах підприємства у більшості випадків має місце локальне зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому ураження може отримати в основному виробничий персонал.

При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються (пошкод-жуються) великотоннажні ємності, СДОР поширюється за межі підприємства, призводячи до масового ураження не тільки персоналу підприємства, але і населення, розміщеного поблизу хімічно небезпечних підприємств.

У загальному випадку місткість складів СДОР (сировини і товарної продукції) на любому підприємстві визначається у залежності від потрібного запасу, який забезпечує безперебійну роботу підприємства, а також від розумно-допустимого нагромад-ження на виробничій площадці товарної продукції, яка підлягає відправці споживачам.

У підсумок можна сказати, що норми зберігання СДОР на кожному підприємстві визначаються з урахуванням умов їх спожи-вання, виробітку, транспортування, попереджання аварійних ситуацій, профілактичних зупинок, сезонник поставок, а також токсичності і пожежно-вибухової небезпеки.

В середньому на підприємствах мінімальні (не знижувальні) запаси хімічних продуктів створюються на три доби, а для заводів по виробництву мінеральних добрів до 10-15 діб. В результаті на великих підприємствах, а також на складах у деяких портах можуть одночасно зберігатися тисячі тон СДОР.

На виробничих площах чи в транспортних засобах СДОР, як правило, тримають у стандартних ємнісних елементах (алюмінієві, залізобетонні, сталеві оболонки). Найбільш широке використання у наш час одержали ємності циліндричної форми і кульові резервуари. Місткість резервуарів буває різною. Хлор, наприклад, зберігається у ємності місткістю від 1 до 10 тис. т, аміак - від 5 до 30 тис. т, синильна кислота - від 1 до 200 т, окис етилену - у шарових резервуарах об’ємом 800 м³ та більше. Наземні резервуари, як правило розміщу-ються групами. У кожній групі передбачається резервна ємність для перегону СДОР, на випадок їх втечі з якого-небудь резервуара. Для кожної групи наземних резервуарів по периметру обладну­ється замкнуте обвалування чи загороджувальна стінка із незгораючих та корозійностійких матеріалів висотою не менше 1 м.

Відстань від складів СДОР об’ємом більш 8000 м³ до населених пунктів повинна бути не менш 1000 м. Відстань від складів з наземним розміщенням резервуарів до місць масового скупчення людей (стадіонів, ринків, парків) збільшується в два рази.

Підготовка об’єкту до роботи у надзвичайних умовах

1) Розробка спрощених технологічних процесів.

2) Підвищення фізичної стійкості інженерно-технічного комп-лексу.

3) Зниження небезпеки виникнення вторинних факторів ура­ження.

4) Скорочення запасів СДОР на ОНГ.

5) Упровадження процесів та матеріалів, що знижують небезпе-ку виробництва.

6) Підготовка до безаварійної зупинки виробництва.

7) Захист ємностей і комунікацій з небезпечними речовина­ми.

8) Використання автоматичних і дистанційних обладнань, що вимикаються самостійно.

9) Проведення комплексу протипожежних заходів.

Підготовка паливно-енергетичного господарства до роботи у надзвичайних умовах

1) Нагромаджування та підтримування у готовності до використання автоматичних джерел енергопостачання.

2) Підготовка енергокомплексу та прокладка його під землею.

3) Підготовка до прийому електроенергії від пересувних джерел.

4) Підготовка споживачів пального до роботи на різноманітних видах,

5) Створення установлених запасів ПММ, води.

6) Підготовка виробництва до використання місцевих ресурсів.

7) Створення системи зворотного водопостачання.

8) Підготовка об'єктового транспорту до роботи у надзвичайних умовах,

9) Нагромадження запасів матеріальних ресурсів, їх раціональ-на витрата і зберігання,

10) Підготовка до заміни імпортної та дефіцитної сировини, матеріалів, виробів.

11) Проведення заходів з світломаскування ОНГ.

Дата добавления: 2014-01-07