Соціальний моніторинг

Основні види соціологічного дослідження.

Залежно від глибини необхідного кількісно-якісного аналізу предмета дослідження, масштабності і складності задач, які вирішуються у ході дослідження, розрізняють три основні види соціологічного дослідження: пілотажне (розвідувальне) дослідження, описове дослідження, аналітичне дослідження.

Пілотажне дослідження є пробним дослідженням, яке передує основному. Воно призначене для перевірки якості підготовки основного дослідження. Таке дослідження охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності і ґрунтується на спрощеній програмі і стислому за обсягом інструментарії.

У ході пілотажного дослідження перевірці піддаються всі елементи майбутнього основного дослідження:

· уточнюються його задачі і гіпотези;

· перевіряється якість операціоналізації основних понять;

· уточнюється інструментарій дослідження, коректуються межі обстежуваної сукупності в основному дослідженні;

· виявляються труднощі, з якими можуть зіткнутися в ході його проведення;

· відпрацьовується організація збору інформації.

Часто в результаті пілотажного дослідження формуються нові гіпотези, а також збираються оперативні соціологічні дані.

Для визначення обсягу вибірки пілотажного дослідження не існує яких-небудь формул. Звичайно досліджувана сукупність нараховує 50-100 людей. У цю вибірку повинні включатися всі значущі для досягнення мети дослідження групи респондентів.

Описове дослідження – це більш складний вид конкретно-соціологічного аналізу. За своєю метою і завданням воно припускає отримання емпіричних відомостей, що дають відносно цілісне уявлення про досліджуване явище, його структурні елементи.

Описове дослідження проводиться за повною, досить докладно розробленою програмою і на базі методично апробованого інстру-ментарію. Його надійна методологічна і методична оснащеність уможливлює угрупування і класифікацію елементів досліджуваного об’єкта за тими характеристиками, які виділені як істотні у зв’язку з досліджуваною проблемою.

Описове дослідження застосовується тоді, коли об’єкт аналізу – відносно велика спільнота людей, що відрізняється різноманітними характеристиками. У дослідженні такого виду можна здійснити порів-няння і зіставлення характеристик, які цікавлять дослідника, виявити наявність чи відсутність зв’язків між ними. Вибір методів збору інформації в описовому дослідженні визначається його задачами і спрямованістю.

Аналітичне дослідження – це вид соціологічного аналізу, метою якого є не тільки опис структурних елементів досліджуваного явища, але і з’ясування причин, що лежать у його основі, обумовлюють його характер і специфіку.

Підготовка аналітичного дослідження вимагає значного часу, ретельно розробленої програми й інструментарію. За методами збору соціологічної інформації аналітичне дослідження має комплексний характер. У ньому, доповнюючи одна одну, можуть застосовуватися різні форми опитування, аналізу документів, спостереження.

Поряд з основним критерієм розрізнення видів соціологічного дослідження можуть використовуватися й інші критерії, пов’язані з формою і характером проведення дослідження.

Залежно від того, як вивчається предмет, що цікавить дослідника у статиці чи в динаміці, виділяються два види соціологічного дослідження: разове і повторне.

Разове дослідження надає інформацію про стан об’єкта аналізу, про кількісні характеристики будь-якого явища чи процесу в момент його вивчення.

Така інформація може бути названа статичною, оскільки відбиває ніби моментальний «зріз» характеристик об’єкта і не дає відповіді на питання про тенденції його зміни в часі. Тобто однократне зняття інформації про будь-яке явище дозволяє схарактеризувати явище в статиці, але непридатне для опису змін цих явищ.

Повторне дослідження – це дослідження того самого чи різних контингентів, проведене кілька разів, через визначені проміжки часу або в однакових соціальних умовах.

Можливі варіанти типів повторних соціологічних досліджень визначаються обстежуваним контингентом, часом обстеження і ситуа-цією. Повторні дослідження досить складні і вимагають від соціолога високої методичної і методологічної підготовленості. Основними вимогами до повторних досліджень є порівнянність досліджень, а також обґрунтованість істотності розходжень за порівнюваними показниками.

Повторні дослідження, у свою чергу, поділяються на:

· трендові дослідження;

· панельні дослідження;

· лонгіт’юдні дослідження.

Трендові дослідження здійснюються на аналогічних вибірках чи у рамках єдиної генеральної сукупності з інтервалом у часі. Мета такого дослідження – аналіз змін на рівні визначеної групи, сукупності. Розрізняють: когортні тренди, історичні тренди.

Об’єктом когортних трендових досліджень є певна вікова група (когорта), що залишається постійною під час повторних обстежень. Вибірка на різних етапах дослідження не обов’язково повинна складатися з тих самих індивідів, важливо лише, щоб респонденти були представниками досліджуваної когорти.

Об’єктом історичних трендових досліджень є певна вікова група, що обстежується через визначені проміжки часу. У цьому випадку постійною залишається вікова група, а когорти і час проведення обстеження змінюються. Дані одержують при обстеженні сукупностей, що знаходяться в однакових соціальних умовах.

Ні історичні, ні когортні тренди не дають можливості аналізувати індивідуальні шляхи життєдіяльності людини. Для цього проводяться панельні і лонгіт’юдні дослідження.

При проведенні панельного дослідження обстеженню піддаються ті самі люди через однакові інтервали. Частота повторюваності, а також загальна тривалість панельного дослідження можуть бути різними, часові інтервали між обстеженнями є довільними. Дослідження проводяться за однаковою методикою. Дотримання однаковості при проведенні панельного дослідження – найважливіша умова коректності його результатів.

При проведенні панельних досліджень одержують інформацію саме про індивідуальні зміни в обстежуваній сукупності. Головним недоліком панельних досліджень є складність збереження вибірки від одного дослідження до іншого. Крім того, існує така можливість, що з часом члени вибірки вже стануть нетиповими для генеральної су-купності, і дані про неї не будуть достовірними для неї. Тому для панельних досліджень доцільно дотримуватись таких інтервалів, що дозволяють максимально зберігати стабільність досліджуваної сукупності за її розміром і складом. У панельному дослідженні моменти вторинного і наступного обстеження встановлюються за зовнішніми для досліджуваного контингенту факторами, наприклад:

· через визначену кількість років;

· при здійсненні певних соціальних заходів.

Якщо ж моменти повторного обстеження вибираються з урахуванням генезису самої досліджуваної сукупності, по мірі досягнення обстежуваною сукупністю визначеної стадії свого розвитку, то таке дослідження називається лонгіт’юдним.

Якщо в панельних дослідженнях об’єктом спостереження можуть бути будь-які вікові групи, то в лонгіт’юдних дослідженнях, як правило, вивчається тільки молодь – вікова група, яка найбільш динамічно розвивається. Переваги лонгіт’юдних досліджень порівняно з іншими видами повторних соціологічних досліджень полягають у можливості:

· ефективно вивчати процеси розвитку досліджуваних об’єктів;

· виявляти специфічні варіанти цього розвитку для груп, що входять у досліджувану сукупність;

· аналізувати тенденції розвитку індивідів, що входять у різні соціальні групи;

· встановлювати зміни в зв’язках між досліджуваними ознаками і виявляти детермінанти процесів розвитку.

Проведення лонгіт’юдного дослідження вимагає великих витрат засобів і часу, тривалої методичної і методологічної підготовки. При проведенні лонгіт’юдного дослідження найважливішою є вимога однаковості дослідження і дотримання відносної сталості показників на всіх етапах дослідження.

Важливою методичною проблемою при проведенні лонгіт’юдного дослідження є збереження і недопущення звуження вибірки з часом, і відповідність цієї вибірки генеральній сукупності.

При проведенні повторних досліджень усіх видів: когортних та історичних трендів, панельних і особливо лонгіт’юдних досліджень найважливішою умовою їхньої ефективності є створення баз даних на ЕОМ і обробка матеріалів досліджень за допомогою спеціальних прог-рамних засобів.

Для цього доцільно використовувати нову форму організації соціальної інформації – соціальний моніторинг.

Проблеми організації, управління і вивчення суспільних явищ припускають отримання і використання складних потоків інформації політичного, економічного і соціального змісту. Ця інформація, як правило: не систематизована, непорівнянна, отримана з різних джерел і за різними методиками, має різний ступінь вірогідності, містить дублювання відомостей, характеризується надмірністю даних за одними проблемами і недостатністю за іншими.

Тому для одержання достовірної інформаційної картини со-ціальної реальності, динаміки соціальних процесів, що відбуваються, у конкретному населеному пункті, регіоні, країні необхідні спеціальний збір і обробка такої інформації, що найбільш повно відбиває соціальні зміни, відносно легко піддається класифікації, систематизації й узагальненню в кількісній формі.

Найбільш ефективним засобом вирішення таких проблем є організація соціального моніторингу – безупинного й оперативного одержання даних про явища і процеси, що відбуваються в суспільстві. Моніторинг як процес одержання соціальної інформації є цілісною системою, що дозволяє фіксувати, зберігати і робити первинний аналіз одержуваних відомостей. Збір даних у формі моніторингу припускає наявність теоретичної і методологічної бази і технічних засобів його здійснення.

Теоретичне забезпечення функціонування системи моніто-
рингу – це програма збору інформації, одержуваної в ході збирання даних, розробка форм представлення і збереження цієї інформації.

Технічне забезпечення моніторингу – це розгалужені мережі каналів зв’язку, що охоплюють всі об’єкти спостереження. Це великий головний обчислювальний центр і більш дрібні (обласні, районні, міські) обчислювальні центри, а також спеціальна обчислювальна техніка.

У системі соціального моніторингу необхідно виділити дві підсистеми: соціологічний моніторинг і статистичний моніторинг.

Соціологічний моніторинг являє собою деяку цілісну систему відстеження змін, які відбуваються в суспільстві, на основі дослідження і аналізу масових уявлень про них.

Головна задача соціологічного моніторингу – одержання нової, потрібної і систематизованої соціологічної інформації, причому не одноразово, а систематично, через невеликі періоди часу. При моніторинговій формі дослідження, як правило, проводяться обов’язкові щомісячні і щоквартальні експрес-опитування за найбільш актуальними проблемами.

Статистичний моніторинг – це система одержання кількісних характеристик, а саме: статистичних показників і коефіцієнтів про різ-ні сторони життя суспільства.

Головна мета статистичного моніторингу – збір і передача деякого набору показників соціальної та економічної статистики, необхідних для ефективного аналізу явищ у політичній, економічній, соціальній і іншій сферах.

Соціологічний і статистичний моніторинги надають різну інфор-
мацію:

· соціологічний моніторинг враховує суб’єктивні думки людей за різними питаннями;

· статистичний моніторинг дає опис різних явищ за допомогою об’єктивних кількісних характеристик.

Однак, незважаючи на розходження в характері соціологічних і статистичних даних, принципи організації підсистем соціологічного і статистичного моніторингу збігаються. Обидві системи, поєднуючись, утворюють єдину систему соціального моніторингу.

Таким чином, соціальний моніторинг – це розгалужена система одержання, обробки і збереження соціологічної і статистичної інформації з найбільш актуальних проблем життя суспільства.

Основними рисами соціального моніторингу є:

· охоплення найбільш значних соціальних явищ у країні;

· наявність визначеного постійного складу показників і індикаторів (соціологічних і статистичних);

· наявність часових показників, які доповнюють основну систему і змінюються залежно від потреб користувача, що забезпечує гнучкість системи моніторингу;

· передача даних по каналах зв’язку на центральний обчислю-вальний центр, їх обробка і збереження;

· проведення моніторингу з єдиного організаційного центра;

· організація доступу споживачів до наявної інформації.

Найважливішою задачею реалізації функцій системи соціального моніторингу є організація комплексної обробки статистичної і соціологічної інформації

Одержання подібних даних дозволяє вивести досить обґрунтовані закономірності поведінки людей залежно від об’єктивних умов життя і, навпаки, визначити вплив інтересів, ціннісних орієнтацій, мотивів і мети діяльності людей на ці умови.

Моніторингове дослідження значно зменшує труднощі зіставлення соціологічних і статистичних даних між собою, тому що припускає чіткий опис:

· системи показників;

· індикаторів;

· прийомів збору даних;

· методів їхньої первинної обробки.

Наявність єдиного центру забезпечує чітке фіксування вибірки. Відстеження одноманітності досліджуваного об’єкта полегшує порівнянність одержуваної інформації на основі заздалегідь вироблених критеріїв.

При проведенні соціального моніторингу необхідно дотримуватись наступних принципів збору даних:

1) проведення соціологічних опитувань і статистичного спостереження на тих самих територіях чи адміністративних одиницях;

2) узгодженість термінів збору соціологічних і статистичних
даних;

3) однаковість вихідних форм для одержання даних;

4) відпрацьовування критеріїв кореляції соціологічних і статистичних даних;

5) наявність, збереження і поповнення єдиного банку соціальної інформації.

Крім задоволення потреб науки і управління високоякісною інформацією про життя суспільства, соціальний моніторинг забезпечує доступність наявної інформації для будь-якого користувача за усіма питаннями, що його цікавлять.

Важливе значення в системі моніторингу має програмне забезпечення споживача, що має містити в собі наступні функції:

· надання вихідної інформації, яка легко сприймається;

· здійснення швидкого пошуку і добору інформації відповідно до мети користувача;

· надання можливості вибору методів обробки відібраної інфор-мації і форм;

· надання конкретних результатів обробки.

Нова організація інформаційного обслуговування споживачів – один з найважливіших напрямків підвищення якості та ефективності соціальних досліджень і одна з основних функцій системи соціального моніторингу в сучасних умовах.

Дата добавления: 2014-01-07