Види та форми фінансового контролю

Сутність та принципи фінансового контролю

Фінансовий контроль відображає практичну реалізацію притаманної фінансам контрольної функції.

Фінансовий контроль – це цілеспрямована діяльність уповноважених органів, спрямована на забезпечення виконання господарськими суб’єктами встановлених форм і методів реалізації фінансових відносин, аналіз їх ефективності і розробку пропозицій щодо їх вдосконалення.

Фінансовий контроль проводиться на макро- та мікро-рівнях.

Об’єктом фінансового контролю на макрорівні є державні фінанси. Суб’єктами фінансового контролю є державні органи влади і управління.

Фінансовий контроль на мікрорівні – це контроль на рівні суб’єктів господарювання всіх форм власності Об’єктом контролю на цьому рівні є фінансово-господарська діяльність підприємств, організацій та установ. Предметом контролю є фінансові показники. Фінансовий контроль на даному рівні здійснюється економічними службами підприємства, окремими його спеціалістами. Для цих цілей також залучаються незалежні аудиторські організації.

Принципи фінансового контролю:

‑ незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряю чого);

‑ гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);

‑ превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);

‑ дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні міри);

‑ регулярність (контроль проводиться з певною періодичність);

‑ об’єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства);

‑ всеохоплюючий характер (по можливості фінансовий контроль повинен охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).

Багатозмістовна сутність контролю свідчить про множину його форм і видів.

Категорія "форма" одночасно представляє зміст контролю ‑ його рухливу, динамічну частину, окремий аспект (ширший або вужчий) як сфери охоплення контрольними діями об'єкта, так і його внутрішню організацію, що являє собою стійкі його сторони.

Категорія "вид" означає складову, якій притаманні особливі, незмінні характеристики, і ці характеристики відрізняють її від інших складових (видів), що підпорядковані більш загальному, поняття якого і є загальним визначенням явища.

Тому визначення форми і виду контролю як стійких, незмінних характеристик сутності контролю за кожною з його ознак, що відображають динамічний процес його здійснення, є важливим напрямом дослідження.

Сукупність форм контролю поділена на три групи: разові або періодичні випробування; перевірки; безперервне відстежування діяльності економічних систем.

Перша група об'єднує разові, або одиничні форми контролю, які проводяться переважно під час випробувань щодо якісних характеристик об'єктів.

Сертифікація ‑ підтвердження кваліфікаційної (професійної) придатності фізичної особи.

Атестація ‑ визначення відповідності належного рівня якості об'єкта атестації.

Акредитація ‑ здійснення заходів уповноваженими особами щодо підтвердження статусу, визнання, прав установ, організацій, інших об'єктів, які потребують цього.

Ліцензування ‑ заходи, пов'язані з видачею, переоформленням та анулюванням ліцензій (дозволів) на право здійснення тих чи інших видів діяльності суб'єктам господарювання, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов.

Експертиза ‑ діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка якісного рівня об'єктів експертизи і підготовка висновків щодо її результатів.

Друга група форм контролю об'єднує основні форми, які використовують під час проведення контрольних заходів.

Державний фінансовий аудит полягає у експертній оцінці ефективності управління державними ресурсами при виконанні конкретно визначеної бюджетної програми з метою встановлення досягнення запланованих цілей бюджетних програм та дотримання відповідальними виконавцями принципів ефективності, результативності та цільового використання бюджетних коштів, виділених на виконання цих програм.

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії.

Ревізія ‑ форма контролю, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Перевірка ‑ форма контролю окремих операцій або конкретних визначених напрямів (сегментів) фінансово-господарської діяльності підприємства, яка передбачає дослідження місту і сутності кожної господарської операції, вивчення її взаємозв'язків з іншими подіями.

Аудит як форма контролю ‑ перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Третя група передбачає такі форми проведення безперервного контролю, як фінансовий моніторинг та інші форми безперервного нагляду.

Фінансовий моніторинг ‑ це безперервне спостереження стану об'єктів та (або) процесів фінансово-господарської діяльності з метою оцінки їх динаміки, порівняння з очікуваними результатами або первісними (плановими) припущеннями.

Різновиди контролю характеризуються низкою ознак, притаманних елементам контролюючої системи: суб'єкт ‑ контрольні дії ‑ об'єкт.

Розглядаючи суб'єкт контролю як пріоритетний системоутворюючий критерій, виділяють наступні види контролю:

прямий (безпосередній) контроль, який виконують його ініціатори;

представницький (опосередкований) контроль, делегований повноважними ініціаторами іншим суб'єктам, які відіграють роль його виконавців;

ініціативний, який випливає з власної волі та розсуду його суб'єктів;

примусовий (обов'язковий), зумовлений зовнішніми обставинами, які спонукають суб'єктів до його здійснення.

Класифікація контролю залежно від суб'єктів його здійснення за сферами економічних систем дає змогу виділити такі його види:

державний контроль ‑ в сфері державної влади;

муніципальний контроль ‑ у сфері місцевого самоврядування;

незалежний контроль ‑ у сфері громадського суспільства.

У кожній такій сфері забезпечено:

контроль власника, здійснюваний суб'єктами приватного, державного та комунального секторів економіки з метою захисту та примноження об'єктів права власності;

підприємницький контроль, здійснюваний контрагентами (діловими партнерами) окремо взятого господарюючого суб'єкта.

Наступним елементом класифікації видів контролю є підконтрольний об'єкт. В загальному розумінні, контроль є універсальним явищем, яке знаходить застосування в системах управління різноманітними сферами суспільно господарського буття ‑ економічною, політичною, соціальною, екологічною, науково-технічною тощо. Поява у контролю певних ознак пов'язана з конкретизацією вказаних сфер, що відіграють роль підконтрольних об'єктів.

В зв'язку з цим виділяють:

економічний (господарський) контроль ‑ спрямований на відстеження реальної економіки, тобто сфери створення і руху потоків товарів, робіт і послуг;

фінансовий контроль ‑ покликаний перевіряти віртуальну економіку, сферу фінансів (створення грошей та обігу грошових потоків). Ознака "фінансовий" обумовлюється інтерпретацією категорії "фінанси", сучасне тлумачення якої пов'язане з процесами централізації та децентралізації грошових потоків, які відображають рух товарів, робіт і послуг, створених в секторах і галузях економіки;

Поряд з фінансовим контролем існують інші, споріднені з ним різновиди контролю, що теж ґрунтуються на грошових відносинах і знаходять застосування у сфері економіки, а саме валютний, банківський.

Залежно від конституційно визначених форм власності організовано:

- контроль в приватному секторі економіки;

- контроль в державному секторі економіки;

- контроль в комунальному секторі економіки.

Державний фінансовий контроль охоплює контрольними функціями:

а) сфери державних фінансових потоків, діяльності органів державної влада та державних підприємств, економічні відносини (трансакції) між державними установами та об'єктами приватних господарств, муніципальних органів, комунальних підприємств;

б) сфери діяльності місцевого самоврядування, комунальних підприємств та їх взаємовідносин з іншими сферами економічної системи;

в) «сфери приватного підприємництва та недержавних інституцій громадянського суспільства, їх партнерських взаємовідносин на внутрішньому та зовнішньоекономічному просторі.

Третьою класифікаційною ознакою виступають контрольні дії, які визначають зв'язок контролюючого суб'єкта з об'єктом контролю та ефективність проведення всієї процедури контролю.

Контрольні дії можуть мати два спрямування щодо об'єкта контролю:

внутрішнє, коли суб'єкт контролю є одночасно і об'єктом контролю, тобто йдеться про те, що місцезнаходження цих елементів збігається;

зовнішнє, яке спостерігається у випадках, коли суб'єкт контролю за ідентифікацією не збігається з об'єктом контролю.

Внутрішній контроль реалізують спеціально створені для цього підрозділи в структурі підприємства (організації) з метою забезпечення нагляду і керування процесами з боку керівництва органа чи організації, наприклад, внутрішній аудит.

Внутрішній контроль у системі органів однієї організації ‑ відомчий. В такому разі об'єкти контролю відокремлені від суб'єктів контролю, проте в межах однієї організації.

Зовнішній контроль здійснюють спеціально створені для цього державні контрольні органи та інші органи незалежного контролю в різних сферах господарської системи. Такі контролюючі суб'єкти завжди спрямовують контрольні дії по відношенню до об'єктів контролю зовні.

Так, враховуючи світовий досвід і термінологію контролюючих систем зарубіжних країн, зовнішній контроль ‑ це контроль спеціальний. У суб'єктів контролю, які створено поза системою виконавчої влади і які проводять такий контроль, функція контролю ‑ основна, не змішана з іншими функціями, такими як організація і управління державними коштами, і тільки через це його називають зовнішнім. Про результати зовнішнього контролю інформують депутатів і суспільство в цілому через засоби масової інформації.

Складність взаємодії в просторі елементів контролю та різноманітність спрямування контрольних дій визначає складність побудови системи фінансового контролю за такими ознаками:

- перша. Досягнення принципу збалансованості контрольних дій внутрішнього та зовнішнього спрямування;

- друга. Вектор контрольних дій поєднує відповідні пари елементів системи контролю в просторі. Повторюваність контрольних дій щодо об'єкта контролю з боку іншого (чи кількох інших) суб'єктів контролю призводить до дублювання таких дій і необхідності витрачати ресурси на узгодження повноважень і впливів на об'єкт контролю. Це призводить до неефективності функціонування всієї системи контролю.

Питання ефективності системи фінансового контролю вирішується за умови спрямування контрольних дій не тільки в просторі, але й у часі, який називають четвертим виміром простору.

Відповідно до періодів часу та його плину, можна виділити кілька спрямувань контрольних дій. Час має три періоди та вектор спрямування від минулого у сучасність і в майбутнє, тому виділяють три режими контролю: наступний, поточний, попередній.

Наведені режими здійснення контрольних дій виникають за двох умов: перша ‑ коли господарська подія збігається з часом здійснення контролю;

друга - контрольні дії не збігаються в часі із здійсненням господарської події.

Перша умова свідчить про синхронність контролю і господарської події, забезпечує здійснення поточного контролю.

Здійснення поточного контролю дає змогу відстежувати відхилення фактів господарської діяльності від норм в реальному часі. Результативність контролю досягається терміновим реагуванням менеджменту за результатами виявлених відхилень, інакше використання поточного контролю не принесе очікуваних результатів. Прикладом поточних контрольних дій є формальна перевріка Державним казначейством відповідності асигнувань на ті чи інші потреби, за якими підприємство потребує видатків на основі рахунків та договорів.

Друга умова здійснення контрольних дій полягає у їх несинхронності за часом і господарською подією. Вона створює або режим випереджання контролю щодо господарської події, або навпаки, випереджання господарської події щодо контролю, і зумовлює існування попереднього і наступного контролю.

Сутність попереднього контролю полягає в оцінці та передбаченні майбутнього стану господарської системи. Як правило, це експертиза проектів бюджетів, фінансових планів та бізнес-планів, кошторисів доходів і видатків. Виконаний перед проведенням господарської операції, такий контроль дає змогу на стадії прогнозів заздалегідь передбачити і запобігти відхиленням (які оцінюються як порушення або негативні наслідки), а також виявити можливі позитивні моменти, до яких необхідно прагнути. Вважають, що здійснення попереднього контролю є найбільш ефективним заходом з погляду результативності (передбачення недоцільних, неефективних, незаконних операцій ще до моменту їх здійснення).

Наступний контроль відбувається після здійснення фактів економічного життя об'єкта контролю, тому він досліджує їх наслідки. Наступний контроль виявляє відхилення, які вже існують. Значення наступного контролю полягає в оцінці таких відхилень. Проте його ефективність значно менша, ніж попереднього контролю. Це пов'язано, насамперед, з більш високими витратами на здійснення наступного контролю порівняно з витратами на експертизи та превентивні дії під час попереднього контролю. Наступний контроль не може запобігти недоцільним діям, які призведуть до значних втрат коштів, ресурсів тощо, він фіксує такі відхилення. Однак потреба в наступному контролі через це не зменшується, адже за його результатами визначаються конкретні порушення і зловживання у фінансовій сфері. Поєднання всіх видів контролю за часом їх здійснення забезпечує побудову адекватної сучасним потребам суспільства систему фінансового контролю.

Здійснення контролю в динаміці, коли контрольними діями охоплюється певні господарські події через визначений період часу, характеризує контрольні дії в їх динамічному аспекті.

Динаміка контрольних дій щодо фактів господарського буття об'єктів контролю може здійснюватися за такими варіантами:

1) контрольні дії охоплюють всі факти господарського буття, які здійснюються протягом будь-якого часу на об'єктах контролю. В такому разі можна говорити про безперервний контроль;

2) контрольні дії проводяться за окремими фактами господарського життя, між ними існує певний проміжок часу, за який було здійснено господарські факти, які не потрапили в поле зору контролю. Контроль, проведений за фактами, які не перебували постійно під наглядом, можна назвати уривчастим.

До такого контролю належить контроль, який здійснюється за певний проміжок часу, наприклад аудиторська перевірка річної фінансової звітності, коли контролюються господарські операції та події за певний визначений період ‑ рік.

Поєднуючи способи здійснення контролю за спрямуванням його в просторі і часі, можна виявити відхилення та їх оцінки, коли система управління матиме всю необхідну інформацію для регулювання господарського середовища з метою недопущення небажаних негативних відхилень.

За цільовим спрямуванням контрольних дій розрізняють стратегічний, тактичний, оперативний контроль.

Стратегічний контроль передбачає перевірку об'єктів контролю з метою визначення довгострокових цілей. До такого контролю відносять державний фінансовий аудит, який здійснює, наприклад, Державна фінансова інспекція України.

Тактичний контроль визначає об'єктивну і систематичну перевірку фактичних даних для оцінки діяльності господарюючого суб'єкта, повноти виконання ним покладених на нього функцій, програм, видів робіт, визначених статутом. Метою такого контролю є забезпечення наглядових органів, власників, інших користувачів звітності інформацією, необхідною для прийняття рішень для усунення недоліків, коригування планів, подальшої співпраці.

Оперативний контроль здійснюється в процесі виконання господарських операцій, він потребує своєчасного реагування менеджменту на виявлені відхилення нормативних (планових, бюджетних) показників від фактичних, усунення негативних наслідків діяльності та сприяння позитивним результатам.

За характером контрольних заходів контроль поділяють на плановий і позаплановий.

Плановий контроль ‑ контроль, який передбачений у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням підконтрольної установи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводяться контрольні заходи, не частіше ніж один раз на календарний рік.

Позаплановий контроль ‑ контроль, який не передбачений в планах роботи контрольного органу і проводиться за наявності обставин, визначених законодавством України.

Проведення планування контрольних заходів є обов'язковою умовою ефективності та незалежної діяльності всієї контролюючої служби, адже під час планування вибір об'єкта дослідження ініційовано суб'єктом контролю, чим досягається неупередженість та доцільність у здійсненні контрольних заходів.

Процес планування суб'єктом контролю розглядається в масштабах всієї системи контрольних заходів, починаючи з иизначення об'єктів контролю, що належить перевірити за певний період (рік, півріччя, місяць) і закінчуючи плануванням конкретної перевірки (ревізії), коли визначаються цілі та завдання перевірки, обсяги й критерії контролю, терміни, методологія та організація конкретного контрольного заходу.

Періодичність здійснення фінансового контролю зумовлює поділ контролю на такі види: періодичний, систематичний, епізодичний.

Періодичні контрольні дії проводяться через визначені контролюючими суб'єктами проміжки часу. Така періодичність може встановлюватися контролюючими суб'єктами (планові ревізії) і підконтрольними об'єктами, коли вони є ініціаторами контролю (власники, керівництво ініціюють аудиторську перевірку).

Систематичний контроль здійснюється як постійний нагляд протягом всього періоду функціонування об'єкта контролю за фактами господарської діяльності, що відбуваються постійно.

Епізодичний контроль передбачає здійснення контрольних дій у разі необхідності перевірки певних фактів діяльності у визначений суб'єктом контролю термін. Найчастіше це може бути раптова перевірка будь-якого об'єкта контролю. Крім того, його проводять за фактами господарської діяльності, які відбуваються епізодично, час від часу, проте на момент здійснення потребують контролю, наприклад, перереєстрація статутного капіталу акціонерних товариств передбачає аудиторську перевірку фінансового стану акціонерного товариства на момент перереєстрації.

Здійснення контролю передбачає виконання різного обсягу контрольних процедур, залежно від чого виділяють повний і локальний, суцільний та вибірковий види контролю.

Повний ‑ проводиться за всіма напрямами фінансово-господарської діяльності підконтрольного об'єкта.

Локальний ‑ спрямований на окремий напрямок діяльності підконтрольного об'єкта або діяльність, яка містить високу ймовірність помилок або порушень. Під час локального виду контролю дослідженню підлягає частина господарських операцій, документів і регістрів бухгалтерського обліку. При цьому деякі господарські операції перевіряються не за весь період, а лише за окремі відрізки часу.

Суцільний ‑ контроль, проведений щодо всієї сукупності облікових записів про фінансово-господарську діяльність підприємства. Під час організації контрольної перевірки визначення ступеня дослідження об'єктів контролю за обсягом має великий вплив на ефективність проведення перевірки. Є об'єкти контролю, які за методологією перевірки доцільно перевіряти тільки суцільним способом. До таких об'єктів належать операції з готівковими коштами, основними засобами, кредитування.

Вибірковий ‑ контроль, проведений щодо менш ніж 100 відсотків облікових записів. Окремі об'єкти обліку традиційно розглядають вибірково (операції з нарахування та виплати заробітної плати, дебіторської заборгованості). Однак визначення ступеня вибірки, локальність та акценти щодо об'єктів контрольного дослідження потребують високої професійності та технологічної забезпеченості процесу.

За місцем здійснення контроль умовно поділяють на виїзний, коли суб'єкт здійснює контрольні дії на території підконтрольного об'єкта, та камеральний, якщо процес контролю відбувається в межах контролюючого суб'єкта ‑ наприклад, під час приймання звітності контролюються податкові декларації щодо дотримання арифметичних, логічних та інструктивних правил їх складання. Камеральний контроль (за формою) частково здійснюється в державних казначействах щодо відповідності асигнувань та спрямування витрат за бюджетними рахунками.

Дистанційний контроль проводять в тому разі, якщо суб'єкт контролю віддалений від підконтрольного об'єкта, проте перевірка відбувається на основі інформації, яку передає об'єкт контролю. В умовах розвитку інформаційного забезпечення обліково-аналітичних та контрольних процесів інший підхід стає дедалі поширенішим і ефективнішим за рахунок зменшення витрат часу на здійснення контролю.

Сучасні технології звітності передбачають автоматизоване індстсження і виявлення контрольних відхилень, коли у інформаційні системи облікового процесу закладено принципи перевірки на відповідність. За таким принципом побудовано програми здачі податкової звітності.

За методикою здійснення контрольних дій виділяють документальний і фактичний контроль.

Документальний контроль полягає в перевірці діяльності об'єкта за документально зафіксованою нормативною та фактичною інформацією, а фактичний контроль передбачає встановлення візуальними, органолептичними та іншими фіксуючими методами дійсного якісного га кількісного стану ресурсів, процесів та результатів діяльності господарюючих суб'єктів.

Важливе значення щодо підвищення ефективності контролю мають його різновиди за технологією його здійснення: ручний, тобто традиційний контроль без використання машин; частково механізований, ергатичний, за якого використовуються певні обчислювальні прилади або автоматизовані окремі процеси; повністю автоматизований, тобто комп'ютерний, під час якого використовуються спеціальні комплексні аудиторські програми.

Порівняльний аналіз існуючих видів фінансового контролю за їх сутністю та відмінностями дає змогу дійти висновку, що сутність контролю не можна виразити жодною з відомих його форм. Контроль проявляється в кожному з видів, однак в умовах розвитку та ускладнення завдань, які поставлені перед функцією фінансового контролю в системі управління, можлива поява нових різновидів контролю, що потребуватиме подальшого їх вивчення.

Дата добавления: 2014-01-07