Загальна фармакологія

Лікарські форми, що розпилюються.

Аерозолі (Aerosola) – лікарська форма, в якій діючі та допоміжні речовини знаходяться під тиском пропеленту (газ-витискувач) в аерозольному балоні, що герметично закритий клапаном. Аерозолі бувають дозовані та не дозовані і призначені для місцевого нанесення на шкіру, рани, слизові оболонки, для інгаляцій. Випускаються фармацевтичною промисловістю, тому офіцинальні й виписуються скороченим способом з вказанням назви та об’єму аерозолю.

- виписати аерозоль сальбутамолу 10 мл. Призначити для інгаляцій.

Rp.: Aer. Salbutamoli 10 ml

D.S.Для інгаляцій.

ПЛАН.

1. Шляхи введення лікарських речовин

2. Всмоктування, розподіл, перетворення лікарських речовин

3. Шляхи виведення лікарських речовин

4. Види дії лікарських речовин

5. Фактори, що впливають на дію лікарських речовин

6. Класифікація доз.

7. Особливості дії лікарських речовин при повторному введенні та

комбінуванні.

8. Види побічної та токсичної дії лікарських речовин.

Загальна фармакологія

Фармакокінетика Фармакодинаміка

Фармакокінетика - це розділ фармакології, який вивчає введення, розподіл, перетворення і виділення лікарських речовин.

Шляхи введення лікарських речовин

ентеральні (через травний канал) парентеральні (повз травний канал)

Ентеральні шляхи введення:

- усередину через рот (рег оs) – пероральний – вводять тверді та рідкі лікарські форми.

Схема всмоктування лікарських речовин: ротова порожнина шлунок (проходить часткове всмоктування) тонкий кишечник (всмоктується більшість ліків) печінка через систему ворітної вени (можуть частково втрачати активність) загальний кровообіг органи і тканини.

Переваги: простота введення; вводиться велика кількість різних лікарських форм.

Недоліки: повільне всмоктування в кров - розвиток терапев­тичного ефекту через 30 – 60 хвилин; на дію ліків впливає степінь наповнення шлунку і характер харчових мас; проходячи через печінку ліки можуть частково втрачати активність; не можна приймати в несвідомому стані, при шоку, блюванні, малим дітям, психічно хворим тощо; не можна приймати речовини, які руйнуються в шлунку.

- під язик (sub lingua) - сублінгвальний: вводять таблетки, капсули, розчини на грудочці цукру).

Схема всмоктування: слизова оболонка ротової порожнини (рясне кровопостачання) кровообіг (минаючи шлунок, кишечник, печінку)

органи і тканини.

Переваги: швидкий ефект (1-2 хвилини); речовина минає шлунок, печінку і не втрачає активність.

Недоліки: можна приймати тільки активні ліки в дуже маленьких дозах, бо під'язич­на область має дуже маленьку зону всмоктування; при частому вживанні може бути подразнення слизової оболонки рота; не можна приймати в несвідомому стані, при шоку, блюванні, малим дітям, психічно хворим тощо.

- через пряму кишку (рег rectum) - ректальний: вводять свічки, розчини, суспензії, емульсії, настої в клізмах, таблетки, креми, мазі.

Схема всмоктування: пряма кишка (має густу сітку кровоносних і лімфатичних вузлів і судин) кровообіг органи і тканини.

Переваги: швидкий ефект (7 - 10 хвилин); речовина минає шлунок, печінку і не втрачає активність; можна приймати при блюванні, маленьким дітям, при непритомності, патології шлунка й кишечника, при руйнуванні ліків в печінці.

Недоліки: незручність застосування; психологічні труднощі; індивідуальні коливання у швидкості і повноті всмоктування.

Парантеральні шляхи введення:

- ін'єкційні шляхи введення - введення в порожнини тіла за допомогою голки і шприца – внутрішкірний, підшкірний, в м’яз, в вену, в артерію, під мозкові оболонки, в порожнини тощо.

Загальні недоліки: необхідність спеціального обладнання і навченого персоналу; вводять тільки стерильні лікарські форми.

а) внутрішньовенно – в/в – вводять водні розчини.

Схема всмоктування: кровообіг органи і тканини.

Переваги: ефект через 1-2 хвилини, часто в момент введення; точність терапевтичної концентрації; можливість призначати речовини, які не всмоктуються або руйну­ються в травному каналі, печінці, володіють подразнюючими властивостями, для введення гіпертонічних розчинів, для надання швидкої медичної допомоги в несвідомому стані, при шоку, блюванні; можливість введення великих об'ємів.

Недоліки: вводять тільки стерильні водні розчини - при введенні в вену масляних речовин і суспензії - закупорка вени – емболія; травмування вени.

б) внутрішньом’язово – в/м – вводять водні, олійні розчини, суспензії.

Схема всмоктування: м'язи верхнього зовнішнього квадранту сідниць

кровообіг (м’язи мають рясне кровопостачання) органи і тканини.

Переваги: швидкий ефект для водних розчинів (10 – 15 хвилин); пролонгована дія для олійних розчинів та суспензій, завдяки повільному всмоктуванню; можливість призначати речовини, які не всмоктуються або руйну­ються в травному каналі, печінці, для надання швидкої медичної допомоги в несвідомому стані, при шоку, блюванні.

Недоліки: об’єм ін’єкції не більше 10 мл, не можна вводити подразнюючі та гіпертонічні розчини, які викликають некроз тканин; можливий розвиток гнійників, інфільтратів, пошкодження судин.

в) підшкірно – п/к - вводять водні і масляні розчини, зрідка суспензії.

Схема всмоктування: жирова клітковина (має густу сітку кровоносних судин) кровообіг органи і тканини.

Переваги: швидкий ефект для водних розчинів (10 – 30 хвилин); пролонгована дія для олійних розчинів та суспензій, завдяки повільному всмоктуванню; можливість призначати речовини, які не всмоктуються або руйну­ються в травному каналі, печінці.

Недоліки: об’єм ін’єкції не більше 1-3 мл (крім крапельного введення ізотонічних розчинів), не можна вводити подразнюючі та гіпертонічні розчини, які викликають некроз тканин; при шокових і колаптоїдний станах сповільнюється всмоктування ліків.

- інгаляційно - використовують тверді та рідкі речовини у вигляді аерозолів, гази та леткі рідини для наркозу, рослинні олії. Призначають ліки для впливу на бронхи (місцева дія), а також для одержання швидкого (1 - 2 хвилини) ефекту й сильного резорбтивного ефекту, оскільки у легеневих альвеолах є велика кількість капілярів і тут відбувається інтенсивне всмоктування ліків.

- Зовнішньо – застосовують м’які, рідкі лікарські форми, порошки, що виявляють місцеву дію і наносяться на шкіру, рани, виразки, на слизові оболонки носа, очей, ушей, губ, використовуються для змазування, полоскання, промивання, спринцювання, примочок тощо.

5. Електрофорез-це використання гальванічного току для перенесення ліків з поверхні шкіри в глибоко розташовані тканини.

Дата добавления: 2014-01-07