Запозичення з грецької та латинської мов

Учені не раз звертали увагу на лексичну спорідненість у геграфічних назвах греків і слов’ян, зокрема тих, які мешкали колись у Київській Русі.

М.Красуський вважає, що саме слов’яни вплинули на різні аспекти життя греків: зустрічаються слов’янські назви рік, гір і поселень. Цей вплив зафіксований в одязі, полюванні, військових звичках, способі життя греків. До У ст. н.е. слов’яни з греками та римлянами безпосередньо не були сусідами. Прямі контакти почалися за часів перебування слов’ян (антів та склавінів) біля Чорного моря і Дунаю. Греки в ті часи мали свої володіння на узбережжі Чорного моря, а римляни були присутні в Паннонії та Дакії.

До найдавніших запозичень можна віднести лексему корабель, яка має відповідники в усіх слов’янських мовах, інших індоєвропейських мовах, а також неіндоєвропейських (пор. італ. carabella, ісп. carabela, араб.gorib). О.М.Трубачов слово "корабель" для слов’ян вважає корінним і ставить його в генетичний зв’язок з праслов’янським * korb “ короб”, “корзина”[12].

Учені вважають, що грецькими за походженням є слова *kadъ “міра зерна”, *ogurъkъ “огірок”, а також вишня, парус, диявол, кровать, миска, левада, вапно, макітра та ін. Переважна більшість їх належить до сфери релігії, культури, науки, освіти: школа, бібліотека, метод, фізика, біологія, лексика, криза, діаспора, піп, ангел. В українській мові збережені численні грецькі власні назви: Алушта, Ялта, Севастополь, імена Микола, Петро, Андрій (мужній), Олександр (захисник людей), Оксана (гостинна), Ірина (спокій).

До речі, в давньогрецькій філософії виник і термін етимологія. В науковий обіг його ввели стоїки – представники філософської грецької школи (ІV ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.), стверджуючи, що “нема такого слова, для якого не можна було б вказати певного походження”.

Для грецизмів характерні початкові голосні а, е, і, приголосний ф, звукосполучення кс, пс, суфікси -ік(а), -ад(а), -ид(а), -ід(а) тощо: архів, автор, економія, етика, ідея, фантазія, лексика, психіка, олімпіада, панахида, піраміда.

Впливів зазнала і грецька мова: в ній нараховується понад 300 лексем слов’янського походження: градьць “містечко”, “ліс”, “луг”. На сьогодні у грецькій мові можна знайти слова Канів, Трипілля, Василів. Імена Скакика (Щекавиця), Хоревиця, Либідь, Аскольд, Дир зафіксовані у легенді про походження Києва, які теж відображають стосунки з грецькою мовою.

Латинізми потрапили внаслідок військових або торговельних контактів, починаючи з V-VIст. Важливу роль у слов’яно-романських контактах протягом віків відігравав діамантовий шлях, що вів від берегів Адріатики до берегів Балтики, а пізніше - торгове містечко Венеція, яке в Середньовіччі було найбільшим невільницьким ринком на Адріатичному морі.

Частина латинських слів прийшла вже після розпаду прасловўянської мови: коляда від лат.calendae “свято зимового сонцестояння”, конопля від лат.cannapis, перець з лат.piper, русалія - від лат.rozalia (свято роз), а також слова алібі, альма-матер, біс.

Тепер терміни, утворені на основі латинської мови, вживаються в усіх галузях науки, техніки, політики, культури й мистецтва: студент, університет, факультет, декан, аудиторія, лекція, (освітня лексика); літера, афікс (мовознавчі терміни); синус, квадрат, траєкторія, радIvс, коефіцієнт плюс (математичні терміни); вірус, ангіна, аспірин (медичні терміни); адвокат, юрист, кримінальний (юридичні терміни); документ, резолюція, інструкція, секретар (адміністративно-ділова лексика) та ін.

З латинської мови в українську ввійшли й деякі імена: Валерій (здоровий), Віктор (переможець), Віталій (життєвий). Для латинізмів характерні префікси де-, екс-, ім-, ін-, ре-, суфікси -альн(ий), -ат, -аці(я), -ент, -тор, -тур(а), -ум, -ус: депресія, експозиція, імпонувати, реконструкція, універсальний, інформація, мінімум тощо.

4. Слов’яно-фінські, слов’яно-балтійські стосунки Можливо, серед перших угро-фінських племен, з якими зустрілися слов’яни, заселяючи нові землі, були племена естів, вотів, вепсів, чудь. Починаючи з раннього середньовіччя, ці племена перебували в політичній та економічній залежності від Русі. Науковці зазначають, що разом з руссю(слово русь спочатку означало "люди руської народності") чуди воювали проти варягів, брали участь у походах Олега на Константинополь. У 1030 р. Ярослав Мудрий будує на території чудських племен місто Юрўєв (сучасне Тарту).
Слов’яно-фінські контакти позначилися на мові як слов’ян, так і народів угро-фінської сім’ї. Зокрема слов’янські лексеми можна знайти у мові фінської групи:
фін. akkuno “вікно” (*okъno), lusikka “ложка” (*lozъka), sirppi “серп” (*sьrpъ), tuska “біль” (*tъska), cesas - рос.час.

Загальна кількість слов’янізмів перевищує (за даними акад. І.Кнієжі) 2 тис. лексем, але переважна більшість прийшла не з праслов’янської мови, а з мови конкретних народностей та національностей.

Угро-фінські запозичення серед загальних назв незначні, поширені переважно в північних говорах російської мови: мокса “печінка”, габук “сокіл”, суп - рос. лемішка.

Серед власних назв необхідно виділити Ільмень від фін. Ilmajayvi “озеро”, Волга від фін. valka “білий, ясний”, Ока від фін. Jokki “ річка”.

Як стверджує Г.Півторак, росіяни запозичили з фінської традиційної культури популярні пельмені, личаки ("лапти"), чоловічу сорочку-косоворотку, жіночий кокошник, російську "баню", матрьошку, казки про ведмедя (священну тварину фіннів), у вигляді "косолапого Мишка"[8].

Саме фінським впливом дослідники пояснюють чимало специфічних особливостей російської мови, таких, як-от: наявність акання і редукції голосних в усному мовленні, повторювані слова "руки-ноги", "стежки-дорожки", "неждано-негадано" тощо.

Фінські запозичення наявні і в українській мові: щука, сом, дуб, сани, сауна, хміль, рясний, чуб, чуприна, чекати, шукати, Київ, Сейм тощо.

Традиційними сусідами слов’ян на північному сході з давніх-давен були балти (латвійці, литовці, прусси, ятвяги). З балтійськими племенами слов’яни прожили спільний балто-слов’янський період приблизно від 3000 до 2500 років до н.е.

Дата добавления: 2014-01-07