Сучасні вчення про право

Сучасна юридична наука знає багато різноманітних концепцій права. Такими, зокрема, є природно-правова, позитивістська, реалістична, психологічна та ін. Суттєвою загальною рисою, що характеризує різноманітні сучасні концепції права, є заперечення ними зв'язку між держа­вою і правом. Аналізуючи праці представників різних на­прямів, можна дійти висновку, що право в більшості ви­падків вони вбачають як явище самостійне, яке існує авто­номно по відношенню до держави. Право найчастіше по­дається як категорія, породжена суспільством, що досягло певного рівня розвитку, яка захищає саме його інтереси, а тому, в певному розумінні, стоїть над державою. У цьому зв'язку одностайної критики зазнає концепція позитивізму за те, що вона пов'язує правотворчу діяльність тільки з державою і основним джерелом права вважає закон. Її представники — Б. Бентам, Д. Остін, Г. Кельзен — зазна­ли критики за відрив права від моралі і розгляд права як замкненої системи, за ігнорування проблеми "чи потрібно виконувати поганий закон".

Відрив права від держави обумовлює широко поширене в наш час твердження про те, що основним джерелом права є судовий прецедент і звичай, а не нормативно-пра­вовий акт. Панівне становище судового прецеденту і зви­чаю як основних джерел права обґрунтовується тим, що вони випливають з "природного права", "справедливості", "народного духу", а держава зобов'язана лише санкціо­нувати їх застосування і забезпечити захист.

Все частіше представники різних концепцій права, об­ґрунтовуючи автономність права стосовно держави, зверта­ються до аналізу співвідношення права в цілому і норм, що діють у додержавних суспільствах, — те, що нині називається "передправом". Виник навіть певний напрямок в юридичній науці — юридична етнологія, яка вивчає родові і племінні звичаї, обряди, різні форми регульованої поведінки. Звідси й випливає висновок, що право виникло до утворення держави, а не з її появою, розвинулось зі звичаїв, обрядів, інших правил поведінки. Так, соціоло­гічна концепція права розрізняє три його форми, що існу­ють у суспільстві: звичаєве право, бюрократичне право і правопорядок. Витвором держави є тільки бюрократичне право, воно охоплює всі види нормативно-правових актів, що видаються державними органами. Але основною фор­мою, вважають представники цієї концепції, є звичаєве право і правопорядок, які за умов демократичної будови суспільства обмежують вплив на нього бюрократичного права.

Найважливіше місце серед сучасних концепцій права займають соціологічні теорії. Вони розглядають право в нерозривному зв'язку з суспільними відносинами, які є об'єктом правового регулювання. Право аналізується спіль­но з усією системою економічних, політичних і соціальних умов, що склалися і в яких діє та чи інша правова систе­ма. Право пов'язується із правосвідомістю, правовими уяв­леннями, різними соціальними нормами, з чого випливає висновок, що суд, органи адміністрації та громадяни не зобов'язані виконувати закон, який вважають недоскона­лим, не повинні застосовувати норми, що суперечать суспільним інтересам або іншим соціальним нормам і цінностям.

Сучасна правова наука характеризується " плюралізмом" концепцій права, причо­му зміст права становлять не тільки норми закону, підзаконних актів, судова правотворчість, а й мораль, тра­диції, звичаї, звички, етикет, правосвідомість різних со­ціальних груп. Норми, зокрема й норми закону, можуть і не виконуватись. Суддя або певний орган, громадянин по­винні погоджувати свої дії не тільки з нормами законів і підзаконних актів, пріоритетним можуть бути і принципи справедливості, гуманізму; звичаї можуть виявитись силь­нішими за закон.

Дата добавления: 2014-01-07