Юридичний конфлікт

Конфліктологічна наука виходить з того, що конфлікт є нор­мальним явищем суспільного життя, природним феноменом склад­ного і суперечливого світу, що визначений діалектикою соціально­го розвитку. Виявлення і подолання конфліктів є теоретично важли­вим та практично можливим.

Юридичний конфлікт є різновидом конфлікту соціального, відтворює всі його головні риси і ознаки, але з особливостями, при­таманними правовій сфері. Згідно з думкою відомого конфліктолога Г. Зіммеля конфлікт — це такий вид соціальної взаємодії, що зберігає свої типові риси незалежно від форм прояву. Отже, якщо класичне визначення конфлікту — це протиборство двох або декількох суб'єктів, обумовлене протилежністю (несумісністю) їх інтересів, потреб, цінностей, норм чи систем знання, то в юридичному конфлікті зіткнення сторін певним чином пов'язане з правовими відносина­ми, їх юридично значущими діями чи станом.

Юридичний конфлікт в його «чистому» вигляді можна пред­ставити як протиборство суб'єктів права з приводу застосуван­ня, порушення або тлумачення правових норм. Тому привід і об'єкт юридичного конфлікту, його суб'єктивна складова, учасники, моти­вація їх поведінки тощо повинні мати правові ознаки, а сам конфлікт, як правило, викликає юридичні наслідки. Можна стверджувати, що це найбільш цивілізована форма соціального протиборства, адже юридичний конфлікт здійснюється в межах певної процедури, його логічною основою є досить чітка і переконлива аргументація, вирішення юридичного конфлікту, як правило, формалізоване, основане на волі держави або принципах і нормах міжнарод­ного права (якщо йдеться про міжнародно-правові чи міждержавні конфлікти).

Сутність юридичних конфліктів досить яскраво розкривається через їх функції: виявлення та розв'язання особливо антагоністичних суперечностей; пошук виходу із тупикових конфліктних ситуацій та створення засад для взаємодії на новому рівні.

Якщо визнати, що поява конфліктів неминуча в нашому складному і суперечливому соціальному просторі, то слід також погодитися з тим, що в наслідках юридичного конфлікту закладені стимули стосовно утримання соціального балансу політичної врівноваженості та стабільності пра­вової системи, наприклад, удосконалення чинного законодавства, правові процедури розв'язання спірних суперечок, юридизація політичних стосунків, «зв'язування» правовими механізмами невпорядкованих ринкових відносин тощо.

Юридична наука має в своєму розпорядженні чималий поняттєвий інструментарій щодо аналізу і розв'язання конфліктних ситуацій у пра­вовій галузі: поняття правопорушення, делікту, злочинності, відповідаль­ності, юридичного спору, процесуального «змагання» тощо, нарешті, юридичної колізії. Водночас конфліктологічна проблематика дещо зба­гачує категоріальний апарат соціології права.

В сутнісній структурі юридичного конфлікту особливе місце на­лежить його предмету і об'єкту.

Предметом конфлікту слід вважати об'єктивно існуючу (або уявлену в думках) проблему, що постає джерелом протистояння між сторонами. В юридичному конфлікті, як і в будь-якому іншому, предмет це, по суті, головна суперечність (колізійна чи соціально-пра­вова), заради розв'язання якої конфліктуючі суб'єкти вступають у бо­ротьбу. В реальності не може бути проблема влади та її правове оформлення; проблема володіння чи розподілу тих чи інших цінностей; про­блеми пріоритетності або домінування; навіть проблеми психологічної людської сумісності, що мають юридичні аспекти і наслідки, тощо.

Об'єкт конфлікту в галузі правовідносин, як і в інших соціальних сферах, — це завжди певний дефіцитний ресурс, що яв­ляє собою матеріальну чи духовну цінність, якою прагнуть володіти або користуватися конфліктуючі сторони. Щоб стати об'єктом юри­дичного конфлікту, ця цінність (ресурс) повинна знаходитися в по­зиції перехрещення інтересів різних соціальних суб'єктів права, тоб­то лежати у площин особистих, групових, громадських, державних посягань. Об'єкту юридичного конфлікту не обов'язково мати пра­вові ознаки (як. наприклад, власності), але одержати його закони можливо тільки завдяки юридичній процедурі. Об'єкт юридичного конфлікту часто має неподілений характер (право на будь-що) і ви­магає в такому разі або принципово полярних рішень, або юридич­но закріплених процедур спільного володіння (користування) об’єктом. Нарешті, юридичний конфлікт може і не мати об'єкта, на­приклад, коли склалася ситуація гострого тсоретико-правового спо­ру (когнітивний юридичний конфлікт) або йде боротьба за міжособистісне домінування, яка поступово набуває правових ознак.

Дата добавления: 2014-01-07