Особливості монополістичного капіталізму Німеччини

Німеччина внаслідок перемоги у франко-пруській війні одержала додаткову територію з багатими природними ресурсами і працьовитим населенням, що сприяло економічному підйому цієї країни.

У 1871 році відбулось об’єднання 22 монархій в єдину імперію. У 1877 р. у Німеччині була запроваджена єдина грошова одиниця – марка, єдина система вимірювання ваги і мір, створені загальнонімецьке залізничне і поштове право.

Для об’єднаної імперії характерною особливістю став розвиток власної важкої промисловості, яка випередила легку промисловість. Це відбулось завдяки багатим природним ресурсам, зокрема запасам вугілля у Рурському та Саарському басейнах, запасам руди в Лотарингії.

На відміну від Англії і Франції над німецькою промисловістю не тяжів тягар застарілого устаткування. Практично всі підприємства створювалися на новій технічній основі з використанням нових видів енергії, зокрема електричної, з’явились нові галузі промисловості – електротехнічна, синтетичних барвників, мінеральних добрив.

Особливістю індустріалізації Німеччини було те, що прискорений розвиток промисловості, особливо важкої, був спрямований у мілітариське русло. Державні замовлення на зброю, боєприпаси значною мірою зумовили ріст галузей важкої індустрії.

Процес монополізації у Німеччині відбувався на основі створення картелів та синдикатів. Напередодні першої світової війни у Німеччині було близько 600 монополістичних об’єднань, продукція яких за своєю якістю випередила вироби французів і англійців, стала конкурентноспроможною на світовому ринку.

Як свідчать дані у додатку, Німеччина розвивалась дуже стрімко і за темпами поступалась лише США.

У господарчому житті Німеччини суттєве місце посідали товарні біржі – осередки оптової торгівлі сировиною матеріалами та готовими виробами. Держава сприяла біржовій торгівлі і контролювала її розвиток, не дозволяючи масової спекуляції. Так, у 1896 р. у Німеччині був виданий закон про заборону укладання угод на продаж зерна і борошна на строк, оскільки аграрії побачили у таких угодах загрозу для своєї діяльності. Поруч з товарними діяли корабельні біржі, де можна було замовити річкове чи морське судно для перевезення товарів, придбаних за допомогою бірж. Працювали фондові біржі, які також здійснювали операції з валютою.

Слабким ланцюгом економічного механізму Німеччини слід вважати наявність крупних землевласників – юнкерів, яким належали значна частина родючих земель. Із-за відсутності землі дрібні селянські господарства були неспроможними виробляти у значному обсязі зерно та овочі, а беручи землю в оренду, не покривали своїх витрат по сплаті внесків.

В останні тридцять років ХІХ ст.. і на початку ХХ ст.. Німеччина щорічно імпортувала зерно, вовну, шкіру та інші товари сільгоспвиробництва. Залежність від імпорту сировини стримувала розвиток легкої промисловості. Саме в цей період у Німеччині виникла теорія про нестачу життєвого простору і перерозподіл колоній, що належали Великобританії, Франції, Росії.

Дата добавления: 2014-01-07