Показники рівня уніфікації продукції

Види уніфікації.

Розрізняють такі види уніфікації:

1. в залежності від проведення:

а) міжгалузева;

б) галузева;

в) заводська;

г) міжнародна;

2. в залежності від методів здійснення:

а) симпліфікація;

б) типорозмірна;

в) внутрішньотипова;

г) міжтипова.

Найбільш елементарним видом уніфікації є симпліфікація — усунення невиправ­даної різноманітності однойменних об'єктів шляхом простого скорочення кількості їх різновидів до технічно і економічно необхідної з точки зору задоволення існуючих потреб суспільства. Симпліфікація використовується для раціонального обмеження номенклатури об'єктів при розробці обмежувальних стандартів. Робота з симпліфікації основана на статистиці, яка виявляє типорозміри і типові конструкції виробів, що найчастіше вико­ристовуються. Симпліфікація веде до спрощення виробництва шляхом виключення зай­вих типорозмірів деталей, особливо в галузі технологічного оснащення, зайвих видів зві­тів та документації, об'єднання норм запасів матеріалів та інше.

Типорозмірна уніфікація здійснюється у виробах однакового функціонального при­значення, які відрізняються один від одного числовим значенням головного параметра.

Внутрішньотипова уніфікація здійснюється у виробах одного й того ж функціо­нального призначення, що мають однакове числове значення головного параметра, але відрізняються конструктивним виконанням складових частин. Міжтипова уніфікація здійснюється у виробах різного типу і конструктивного виконання.

Робота з уніфікації може здійснюватись на різних рівнях: міжгалузевому, галузево­му і заводському. Міжгалузева уніфікація проводиться в масштабі декількох галузей промисловості; галузева — в рамках однієї галузі промисловості; заводська — прово­диться в рамках одного підприємства. Останнім часом успішно розвивається міжнародна уніфікація.

Показником рівня стандартизації та уніфікації виробів є коефіцієнт застосування, який визначає частку стандартизованих та уніфікованих складових частин у виробі в відсотках.

де n — загальна кількість типорозмірів виробу;

n_o — кількість оригінальних типорозмірів. До оригінальних належать складові час­тини, розроблені для одного виробу.

Використовують також коефіцієнти з трудомісткості, маси, вартості та кількості деталей. Коефіцієнт міжпроектної (взаємної) уніфікації розраховують за формулою:

де Н- кількість проектів (виробів), що розглядаються;

n_і – кількість типорозмірних складових частин в і-му виробі;

Q - кількість типорозмірних складових частин в Н виробах;

q_j – кількість різновидів типорозмірів одного найменування в j-тій складовій частині;

m – загальна кількість найменувань складових частину виробах (проектах), які розглядаються;

n_max –максимальна кількість типорозмірів складових частин одного виробу (проекту).

При розрахунку даних коефіцієнтів дрібні деталі, а саме: деталі для кріплення, деталі з’єднання трубопроводів, шпонки, прокладки тощо враховуються окремо.

Література: [1, 5, 6]

Запитання для самоконтролю

1. Що являє собою „уніфікація”, „агрегатування”?

2. Які існують види уніфікації?

3. З якою метою застосовуються симпліфікація та типізація?

Дата добавления: 2014-01-07