Сучасні тенденції та концепції організації виробництва у світовій практиці та Україні

· Монополіст вважає вигідним продавати менший обсяг продукції і призначати більш високу ціну, а ніж це зробив би конкуруючий продавець. Це означає, що монополіст, який максимізує прибуток, недорозподіляє ресурси, тобто використовує менше, ніж потрібно використати з точки зору суспільства.

У світовій практиці виділяють два головні напрями організації процесу виробництва:

· це виготовлення виробів у країні, де розташовується юридична адреса виробника та його виробничі потужності;

Виготовлення виробів у країні, де розташовується юридична адреса виробника та його виробничі потужності можливе наступними шляхами:

· виготовлення окремих, не пов'язаних між собою моделей протягом всього календарного року;

· виготовлення протягом року двох-трьох колекцій моделей;

· виготовлення виробів згідно концепції швидкої моди (fastfashion);

· виготовлення виробів за замовленнями споживачів через інтернет з наступною їх доставкою.

Проектування і виготовлення окремих, не пов'язаних між собою моделей, отримало в літературі назву «поштучного» дизайну і є найбільш розповсюдженим у пострадянських країнах, як спадок загальноприйнятого за радянських часів процесу проектування нових моделей і організації виробництва.

Виготовлення протягом року двох-трьох колекцій моделей та проміжних колекцій (наприклад, курортних або круїзних колекцій). належить до дизайну систем і дозволяє усунути більшість недоліків «поштучного» дизайну. Виготовлення системи моделей «колекція» це не просто вироби, які підприємство виготовляє цього сезону або наступного, а набір предметів одягу, які гармонійно поєднуються між собою, а для цього необхідним є завчасне її планування.

Концепція виготовлення виробів fastfashion (швидка мода) була започаткована торгової маркою модного одягу Zara (Іспанія) у 2000-у році. Даний підхід ґрунтується на проектуванні і виготовленні різних систем виробів невеликими партіями у країні, де розміщується юридична адреса торгової марки і її виробничі потужності, а також здійснюється збут виробів. При цьому час від проектування моделей до їх появи у магазинах скорочується до 2–4 тижнів, що підвищує вимоги до проектувальників, до всіх ланок структури підприємства, включаючи відділи маркетингу, збуту, а також постачальників матеріалів і фурнітури. Така практика проектування дозволяє збільшити відвідуваність магазинів у кілька разів (із 4 до 17 разів на рік) та відповідно зменшити частку непроданих виробів із 17–20% до 10%.

Правило - чим вигадливішими є моделі, тим більше ризик збільшення їх нереалізованих залишків, що зумовлює підвищення вартості всіх виробів.

Ще одним новим видом діяльності швейних підприємств є виготовлення виробів за замовленнями споживачів через інтернет з наступною їх доставкою (віртуальні ательє).

Порівняно зі звичайними ательє і дизайн-студіями особливостями віртуальних є:

· велика аудиторія споживачів у межах цілої країни чи світу (обмежується лише можливостями служб доставки), що сприяє збільшенню кількості замовлень та більш рівномірній роботі підприємства;

· виготовлення виробів за індивідуальними замовленнями обмежене наявними матеріалами та фурнітурою, моделями і технічними можливостями підприємства;

· відсутність витрат на оренду складських і торгових площ, на заробітну платню торгового персоналу.

Яскравими представниками таких віртуальних ательє є французьке ательє з виготовлення чоловічих сорочок Lib&StaelParis, ательє з виготовлення святкових суконь StyleShake у Великій Британії, святкових і весільних суконь LightintheBox у Сполучених Штатах Америки. При цьому забезпечується виготовлення виробів як на стандартні розміри, так і за індивідуальними розмірними ознаками. Також деякі віртуальні ательє пропонують послугу виготовлення виробів за ескізами клієнтів (наприклад, StyleShake). Замовлення на виготовлення одягу у віртуальному ательє є різновидом здійснення покупок через інтернет, і їм притаманний ряд недоліків:

· неможливість відчути на дотик матеріал, викривлення кольорової гами;

· відсутність можливості приміряти вирівб, і як наслідок - неможливість побачити себе у виробі, перевірити його зручність;

Сьогодні проблема підбору розміру і можливість побачити себе у виробі вирішуються за рахунок великої кількості фотографій виробів з різних боків, детального опису для споживачів – фігурам з якими розмірами, зростами найкраще пасує конкретний виріб, або за допомогою досягнень техніки – сканування фігури клієнта у спеціально призначених для цього місцях, використання веб-камер, 3-D манекена, якому можна задати індивідуальні розмірні ознаки та приміряти вподобаний виріб.

До продукції віртуальних ательє споживачі висувають такі вимоги: хороша посадка на фігурі, відповідність замовленому розміру, великий вибір матеріалів, фурнітури та їх кольорової гами, можливість якнайточніше уявити себе в обраному виробі, можливість у будь-який час доби зробити замовлення, швидкість і якість виготовлення, доставки товарів, зручність оплати, товарний вигляд виробів при отриманні. Це різко підвищує вимоги до персоналу, зокрема, конструкторів (вироби за індивідуальними розмірними ознаками виготовляються без примірок, але повинні мати хорошу посадку на фігурі клієнта), до вибору постачальників матеріалів і фурнітури та служб доставки, інформаційного забезпечення кожної моделі, що пропонується, до технічного оснащення сайту.

Виготовлення виробів «за давальницькою схемою» (аутсорсинг) – це виконання певних функцій підприємства іншим підприємством або сторонніми особами.

У швейній галузі аутсорсинг реалізується через розміщення виробництва у країнах з дешевою робочою силою.

Виникнення аутсорсингу пов'язане з появою у 1980-х роках у країнах Західної Європи дешевих виробів з Індії, Туреччини, Китаю, які швидко отримали прихильність споживачів. Почався аутсорсинг, зокрема - у Великій Британії, легка промисловість якої на той час мала репутацію консервативної і характеризувалася малим вибором товарів)

Це зумовило актуалізацію конкуренції серед виробників, зменшення термінів на проектування нових моделей та їх актуальності, появу практики виготовлення та збуту невеликих партій гостро модних виробів, а також призвело до скорочення підприємств легкої промисловості у країнах Західної Європи.

Поява аутсорсингу в значній мірі сформувало сучасний стан світового ринку товарів легкої промисловості.

В аутсорсингу розрізняють три системи взаємовідносин замовник-підрядник:

· замовлення партій виробів на основі технологічної документації;

Толлінг (англ. tolling– переробка давальницької сировини) – це система взаємовідносин замовник-підрядник, сутність яких полягає у тому, що замовник надає сировину, зразок-еталон, технічну документацію і норми витрат матеріалів, а підрядник переробляє сировину з урахуванням необхідних технологічних вимог замовника, виготовляє необхідну кількість продукції.

Замовлення партій виробів на основі технологічної документації полягає у тому, що замовник надає підряднику зразок-еталон та/або ескіз, табель мір, обговорює види сировини для виробів, їх кількість, ціну і терміни виконання. Підрядник самостійно розраховує і закуповує сировину, фурнітуру і виготовляє партію виробів.

Байінг (англ. buying– закупка готової продукції) – система взаємовідносин замовник-підрядник, за якої вироби замовляються за зразком у шоу-румі компанії-виробника. При цьому в модель-зразок можуть бути внесені незначні зміни: по кольору або рисунку тканини, кількості і характеру фурнітури і декоративних деталей. Принциповим є незмінність конструкції і технологічної послідовності виготовлення виробів.

Таблиця - Перелік переваг і недоліків різних концепцій організації виробництва одягу

Назва концепції виробництва	Переваги	Недоліки
Аутсорсинг	· Значне зниження собівартості виробів за рахунок використання дешевої робочої сили і засобів транспортування морського сполучення. · Підвищення якості виробів за рахунок розміщення різних асортиментних груп виробів на підприємствах із різною спеціалізацією.	· Необхідність постійного контролю за якістю виробів на підприємствах. · Високі вимоги до якості послуг із транспортування і зберігання виробів. · Тривалий час від проектування моделей до початку їх реалізації - 5-9 місяців.
Виготовлення виробів у країні, де розташовується юридична адреса виробника та його виробничі потужності:	· Скорочення часу від проектування виробів до початку їх збуту. · Можливість надання оптовим покупцям вигідніші умови. · Можливість надання споживачам гарантій на вироби та додаткові послуги	· Високий рівень оплати праці робітників, що призводить до різкого підвищення собівартості виробів.
	– виготовлення окремих, не пов'язаних між собою моделей протягом всього календарного року	· Створення унікальних, високого естетичного рівня виробів.	· Значні витрати часу на проектування і підготовкувиробництва. · Невпорядкованість процесу проектування виробів, стихійність асортименту. · Неможливістьодночасного врахування різноманітних, реально існуючих потреб споживачів у одязі. · Наявність у однотипних виробах великої кількості оригінальних вузлів і деталей.
	– виготовлення протягом року двох- трьох колекцій моделей	· Зниження ймовірності запуску у виробництво випадкових,неліквідних моделей, гармонійне поєднання моделей між собою, врахування сезонності. · Рівномірневиробництво, підвищення рівня раціонального використання обладнання. · Можливість завчасного пошуку потенційних оптових покупців майбутніх товарів.	· Підвищення значення допроектних досліджень та значні витрати на їх реалізацію та обробку результатів. · Ризики затримки виконання плану виготовлення виробів через невчасне постачання матеріалів і фурнітури
	– виготовлення виробів згідно концепції швидкої моди (fastfashion)	· Підвищення відвідуваності магазинів та торгового обороту у кілька разів. · Зменшення кількості непроданих виробів до 10%.	· Підвищення вимог до кваліфікації проектувальників, та до всіх ланок структури підприємства, включаючи відділи маркетингу, збуту, а також постачальників матеріалів і фурнітури. Збільшення витрат на рекламу.
	– виготовлення виробів за замовленнями споживачів через інтернет з наступною їх доставкою	· Велика аудиторія споживачів, що обмежується лише можливостями служб доставки. · Відсутність витрат на оренду складських і торгових площ, на заробітну платню торгового персоналу.	· Підвищення вимог до персоналу, зокрема, конструкторів до вибору постачальників матеріалів і фурнітури та служб доставки, інформаційного забезпечення кожної моделі, що пропонується, до технічного оснащення сайту.