Сутність раціонального розкрою матеріалу

Під раціональним розкроєм розуміють найбільш економне, повне використання корисної площі матеріалу для виготовлення основної (планової) продукції. Поняття раціонального використання матеріалу включає всі заходи для більш економної витрати як усередині рамки розкладки, так і з урахуванням ширини і довжини всього куска матеріалу.

Задачею раціонального використання кусків матеріалу по довжині є добір комбінацій полотен різної довжини таким чином, щоб сума їх була рівною довжині куска матеріалу або відрізнялася від неї на мінімальну величину (1—4 см).

Залишок до 15 см для вовняних і до 10 см для інших видів матеріалів входить у фактичну витрату при розкрої. Залишки більші зазначених вище величин вважаються відходами (лоскутом), тобто нераціональними залишками.

Нераціональним є залишок, довжина якого недостатня для розкрою виробу самого маленького розміро-зросту планового асортименту.

У промисловості керуються розробленими нормативами таких відходів, вираженими у відсотках до кількості матеріалу, що розкроюються. Цей відсоток складає, наприклад:

· по вовняних пальтових і костюмних тканинах — 0,4;

· по шовковим підкладковим — 0,7;

· шовковим платтяним — 0,4;

· бавовняним підкладковим — 0,3;

· по штучній шкірі — 0,9.

Розрахунок кусків матеріалів виконують перед розкроєм, коли вже відомі довжини всіх розкладок і полотен (з урахуванням припусків по довжині).

До підготовчої роботи перед розрахунком кусків матеріалів відносяться:

· визначення числу настилів та їх висоти (числу полотен);

· визначення виду й асортименту матеріалів відповідно до конфекційної карти..

До добирання кусків матеріалу пред'являють наступні вимоги:

· не допускається добір кусків матеріалу різного волокнистого складу (з ворсом і без ворсу, гладко фарбованих і з малюнком різного характеру та розміру);

· куски матеріалу підбирають однієї ширини;

· допускається поєднувати в настил куски матеріалу різного кольору і різних артикулів.

Найкращим є розрахунок, у результаті якого в одному куску матеріалу довжиною L укладається ціле число k полотен однієї довжини l:

L/l=k

Щоб виконати такий розрахунок, треба мати дуже великий запас тканини однієї ширини, з якого можна було б вибрати куски потрібної довжини Така вимога практично нездійсненна через недостатньо великий запас тканини на складі, а збільшення запасу економічно невигідно. Це приводить до того, що на підприємствах для одержання розрахунку з мінімальними залишками від куска тканини застосовують розрахунок одночасно на кілька довжин настилів — багатонастилъний розрахунок.

Сутність такого розрахунку в тому, що на довжині одного куска матеріалу умовно укладають довжини різних настилів так, щоб викорисався увесь кусок без залишку. Цей метод збільшує ймовірність безостаткового розрахунку, тому що зростає кількість варіантів компонувань довжин настилів.

Куски з умовними розрізами (місцевими текстильними дефектами по всій ширині тканини) розраховують кожен окремо, або як умовно-цільні так, щоб число полотен, призначених для індивідуального розкрою, було мінімальним.

Застосовуючи схеми розкладок лекал із секційно-смуговим розміщенням, можна досягти безостаткового розрахунку, враховуючи довжину смуг розкладок (секцій), стикують на їх границях наступний кусок і тим самим зменшують кількість полотен, що індивідуально розкроюються.

Найбільша ефективність використання матеріалу може бути досягнута при одночасному розрахунку великого числа шматків матеріалу відразу на всю серію (замовлення) виробів. При цьому в розрахунку беруть участь усі її сполучення розмірів виробів даної серії. Такий підхід забезпечує оптимальність розкрою всієї партії матеріалу, а також гарантує точне виконання заданої шкали размеро-ростов виробів.

Дата добавления: 2014-01-07