Посилання

Посилання на першоджерела зародилися в далекій давнині. У середньовіччі релігійна схоластична філософія була просто немислима без посилань. Усе це визначило його як джерело знання авторитету, посилання на який забезпечувало гарантії істини міркувань. У науковому дослідженні неможливо обійтися без посилань, тому що вони виконують у ньому кілька функцій:

1. Інструментальну, яка виражається в тому, що посилання виступають засобами опису об'єкта, предмета, виявлення проблеми, формулювання гіпотез, тобто інструментом дослідження.

2. Кон'юнктурну, яка полягає в тому, що вони використовуються через популярність цитованих джерел і знання їх повинне демонструвати компетентність ученого, особливо якщо авторами робіт, що цитуються, є відомі дослідники і/або від них залежить доля наукового дослідження, у якому вони виступають як рецензенти, опоненти і т.ін. Г.Сельє висловлює думку стосовно посилань, яка може принести реальну користь у позбавленні наукових текстів від надмірності посилань: "Тільки в оглядових статтях і в бібліографічній літературі посилання повинні зводитися до мінімуму, необхідного для належного визнання більш ранніх досліджень і для того, щоб була ясна основа, на якій ґрунтується нова робота. Посилання варто також використовувати замість великих описів складних експериментальних процедур, що вже описувалися. Тільки новачків захоплює власна здатність наводити величезний перелік літератури, до якого читачі все одно звертаються досить рідко".

У процесі цитування існує кілька проблем, що перешкоджають підвищенню ефективності наукового цитування. Г.М.Добров і О.О.Корінний виділили такі специфічні фактори, що впливають на цитування:

1. Вплив типу документа. Оглядові і навчальні статті мають, як правило, більшу бібліографію, ніж спеціальні наукові повідомлення. Ці статті можна цитувати частіше, тому що в них викладається матеріал систематизований і в більш доступній формі.

2. Дата публікації матеріалу. Щойно опубліковані матеріали і ще "не засвоєні" споживачем, а також ті, що видані давно й містять застарілі відомості, цитуються звичайно рідше, ніж опубліковані порівняно недавно.

3. Самоцитування автора. Іноді цитуються роботи, що не стосуються теми.

4. Цитування на основі списків бібліографії без звертання до оригіналу.

5. Цитування з кон'юнктурних мотивів. Використання авторитету вченого, згадування "модних" робіт і напрямів досліджень, демонстрування ерудиції і т.ін.

6. Нерозуміння ідей колегами. Наслідком цього є відсутність посилань на публікації, що містять такі ідеї.

7. Наявні традиції цитування. Вони не передбачають посилань на нові й перспективні форми зв'язку, що здобувають усе більшу питому вагу (особисті контакти, листи, препринти, рукописи, неопубліковані звіти і матеріали заходів науково-технічної пропаганди).

8. Мовні бар'єри, що перешкоджають поширенню наукової інформації.

9. Малі тиражі публікацій.

При цьому для дослідників істотним є знання типу посилань, які можна класифікувати за кількома аспектами: 1) залежно від змісту посилання (що цитують?); 2) через цитування (чому цитують?); 3) за типом джерела цитування: посилання на журнальні статті, книги, звіти, збірники доповідей і т.ін.; 4) за авторитетністю і науковою значущістю того, що цитується, і документа, що цитує.

При написанні наукової праці обов'язково потрібно давати посилання на кожну цитату, запозичену думку, цифру, приклад – на того автора, у якого вони запозичені. Відсутність посилань змушує розглядати роботу як плагіат, а зведення її до посилань – як реферат. Наявність посилань характеризує етику дослідника, його порядність стосовно наукового співтовариства.

Посилання в тексті на літературне джерело даються в квадратних дужках. При цьому перша цифра вказує номер літературного джерела в наведеному наприкінці роботи списку використаних джерел, а друга цифра вказує ту сторінку, з якої запозичена цитата, цифра, факт і т.ін. Наприклад [13, с. 34] означає посилання на 34 сторінку джерела № 13. У тому випадку, якщо точність цитування не є істотною, а важлива сама думка, запозичена в автора, то авторський текст викладається вільно в межах думки, що цитується, але посилання все одно дається. При огляді літератури з досліджуваної проблеми може застосовуватися посилання на все джерело.

Дата добавления: 2014-01-07