Інформаційні технології у логістиці

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

ТЕМА 2. СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АРМ

НАВЧАЛЬНА МЕТА:

ЗНАТИ: навики роботи з основними видами спеціалізованого програмного забезпечення АРМ.

ВМІТИ: застосовувати спеціалізоване програмне забезпечення в професійній діяльності.

ПРОБЛЕМАТИКА:

1 Інформаційні технології у логістиці.

2 Інформаційні системи фінансового менеджменту.

3 Інформаційні системи в управлінні персоналом.

4 Інформаційні системи організації та управління взаємо-відносинами з клієнтами.

Найважливішою складовою ведення бізнесу на підприємствах, в установах, діяльність яких пов'язана з матеріальним виробництвом, є ефективна організація системи матеріально-технічного забезпечення. У країнах Західної Європи майже 98 % часу виробництва товару припадає на проходження його каналами матеріально-технічного забезпечення (доставка сировини та транспортування готової продукції та головним чином зберігання). Таким чином, важливе значення мають усі процеси, пов'язані з товарно-матеріальними цінностями (ТМЦ): закупівля сировини, комплектуючих і матеріалів, транспортування, зберігання, реклама, продаж тощо. Сукупність таких процесів складає те, що прийнято називати логістикою.

Для реалізації цих процесів обов'язки менеджерів охоплюють такі основні функції:

- вибір постачальника;

- закупівля ТМЦ;

- планування складської діяльності, у тому числі приймання, розміщення, збереження, відпускання ТМЦ;

- організація трудової діяльності на складі, у тому числі визначення потреби у персоналі, функціональних обов'язків персоналу складу, організації їхніх робочих місць, тощо;

- контроль за залишками ТМЦ;

- організація документообігу на складі;

- проведення інвентаризації на складі;

- відвантаження продукції.

Інформаційні системи з керування ланцюжками поставок (SCM-системи -supply chain management) призначені насамперед для великих і середніх організацій і спрямовані на підвищення ефективності формування ланцюжків поставок і проходженні за цими ланцюжками ТМЦ. Сам ланцюжок розглядають як взаємодію двох суб'єктів, між якими перерозподіляються ТМЦ. Це може бути або процес придбання ТМЦ, або процес реалізації власної продукції. Тому до систем SCM можуть належати всі рішення, які сприяють формуванню стратегії, координації, плануванню та керуванню у сферах придбання, виробництва, складування і доставки ТМЦ кінцевим користувачам.

Часто SCM розглядають як складову частину ERP-систем, хоча це не зовсім так. Справді, будь-яка ERP-система повинна мати модуль, який відповідає за керування ланцюжками поставок. Водночас на ринку програмного забезпечення є й окремий клас таких завдань. Основна відмінність систем ERP і SCM полягає у тому, що SCM-системи накопичують інформацію про зовнішнє середовище, тобто попит на продукцію, пропозиції постачальників тощо. Отже, ERP-системи підвищують ефективність у внутрішньому середовищі організації, а SCM-системи працюють із зовнішнім середовищем, завдяки чому дають змогу планувати виробництво і забезпечувати його потрібними матеріалами, сировиною, комплектуючими.

Система SCM належить до новітніх технологій керування, що описуються концепцією CSRP (Customer Synchronized Resource Planning, синхронізоване зі споживачем планування ресурсів), яка є подальшим розвитком концепції MRP.

Концепція MRP (Material Requirements Planning, планування потреби у матеріальних ресурсах) з'явилася у 70-х роках XX cm. її поява була зумовлена усвідомленням того факту, що для успішного функціонування підприємства потрібне насамперед чітке забезпечення виробництва у часі, місці й саме матеріальними ресурсами. Одночасно концепція передбачала вирішення мінімізації запасів сировини і готової продукції на складах. Отже, концепція MRP пов'язана з управлінням матеріально-товарними ресурсами і спрямована на мінімізацію запасів сировини й готової продукції на складах, оптимізацію надходження матеріальних ресурсів на виробництво і унеможливлення простоїв устаткування внаслідок несвоєчасного надходження матеріальних ресурсів. Відповідно до цієї методології у MRP-системі узгоджується діяльність підрозділів, що здійснюють збут, постачання і виробництво. На основі виробничого плану-графіка, даних про стан запасів та склад виробів у MRP-системі формується графік замовлень на закупівлю або виробництво матеріальних ресурсів і надається можливість перегляду вже відкритих замовлень. На принципах MRP будувалися перші автоматизовані системи керування (АСК).

Концепція MRP мала такі недоліки:

1) відсутність контролю виконання плану закупок і механізму коригування цього плану в разі виникнення ситуацій, які заважали його нормальному виконанню;

2) обмеження кола виробничих чинників, оскільки для ефективного виконання виробничого плану не достатньо тільки детально спланувати матеріальні потреби, потрібно ще врахувати виробничі, трудові й фінансові ресурси.

Це зумовило подальший розвиток концепції MRP, на якій ґрунтувалися дві нові концепції планування.

Перша із них — Closed Loop MRP — призначена для планування потреби в матеріалах у замкненому циклі. Вона передбачає також функцію контролю фактичного стану виробництва і виконання замовлень на закупівлю матеріалів та комплектуючих.

Друга концепція — Capacity Requirements Planning (CRP) — спрямована на планування потреби у виробничих потужностях, її основним завданням є перевірка можливості виконання основного плану-графіка щодо завантаженості устаткування і здійснення оптимізації завантаження виробничих потужностей.

Об'єднання принципів MRP (яку нині називають MRP І), Closed Loop MRP, CRP у межах єдиної концепції зумовило створення нової методології планування — MRPII, яка описує планування всього виробничого циклу. Абревіатура MRPII розшифровується як Manufacturing Resource Planning, тобто планування виробничих ресурсів. Ця методологія є технологією планування всіх ресурсів підприємства з урахуванням матеріальних ресурсів і виробничих потужностей та передбачає забезпечення випуску продукції в установлені терміни у повному обсязі. Вона складається з кількох функцій, кожна з яких пов'язана з іншими:

1) планування потреби у матеріальних ресурсах;

2) планування потреби у виробничих потужностях;

3) планування збуту;

4) бізнес-планування;

5) календарне планування тощо.

Крім того, концепція MRPII тісно пов'язана з функціями фінансового менеджменту і доповнена можливостями прогнозування і моделювання. Дані цих систем інтегруються з контролінговими і фінансовими звітами, бюджетом підприємства і плануванням складських запасів.

Як розширення систем, що ґрунтуються на методології MRP II, у 90-х роках XX cm. виникають ERP-системи. Вони поглиблюють принципи планування, оскільки дають змогу планувати роботу багатопрофільних промислових корпорацій, характерними ознаками яких є виробництво різнорідної продукції та географічна розподіленість фірм-підрозділів, що входять до складу корпорації. Це потребує узгоджених дій за внутрішньокор-поративними поставками.

Подальшим розвитком концепції MRP II став стандарт CSRP. У ньому було враховано зміни, що відбулися у промисловості наприкінці 90-х років XX cm. Цей стандарт передбачає можливість керування зовнішніми відносно організації елементами виробничого ланцюжка, що має принципове значення для корпорацій із територіально розгалуженою системою філій. Крім цього, він надає більш чіткий механізм роботи із замовленнями клієнтів, даючи змогу провести оперативний перерахунок виробничої програми у разі отримання позапланового замовлення.

За допомогою CSRP можна здійснити точніший облік витрат, зокрема:

1) розраховувати собівартість за кожним видом продукції й аналізувати витрати у реальному часі;

2) відстежувати собівартість за нормативною або фактичною собівартістю;

3) застосовувати різні способи обліку незавершеного виробництва.

Фактично стандарт CSRP зміщує акцент роботи організації з планування виробництва на планування замовлень покупців, тобто (як випливає з назви концепції) синхронізує потреби замовника з внутрішнім плануванням і виробництвом.

SCM-системи призначені для:

- закупівлі матеріалів, сировини тощо як для потреб безпосередньої виробничої діяльності, так і для здійснення діяльності, що безпосередньо не пов'язана з виробництвом (придбання канцелярських виробів, організаційної техніки та ін.) Завдання SCM-системи полягає у пошуку постачальників, оформленні замовлень, розрахунків за придбані ТМЦ;

- керування складами. Накопичення і відображення даних щодо кількості й розміщення ТМЦ на кожному складі. Контроль усіх складських процесів: очікування, приймання ТМЦ, підготовка складського приміщення, врахування особливостей складського приміщення і розміщення на складах ТМЦ;

- керування логістикою, оптимізації транспортних операцій. Передбачає розрахунок і порівняння вартості перевезення різними засобами транспорту і за різними маршрутами, митних витрат, робіт, пов'язаних із завантаженням і розвантаженням ТМЦ, відслідковування термінів перевезення ТМЦ, інформування про місце знаходження товару;

- роботи з дистриб'юторами: облік замовлень і взаєморозрахунків, моніторинг їх прибутковості й надійності;

- збирання, оброблення й аналізування усієї інформації про рух ТМЦ на всьому ланцюжку постачання — від постачальника до споживача з урахуванням часу його проходження між суб'єктами, витрати на переміщення та складування тощо;

- визначення оптимального випуску продукції та прийнятті рішень щодо розширення виробництва на підставі даних про попит на продукцію і пропозиції постачальників;

- визначення структури запасів сировини і готової продукції з урахуванням безперебійного постачання і відвантаження готових товарів для зменшення операційних витрат.

SCM-система має аналітичний модуль, який дає змогу визначати, що і скільки потрібно придбати для виробництва. Такі висновки роблять на підставі прогнозу попиту на готову продукцію (за умови інтеграції з CRM-системами такі дані можна отримати з інформаційної бази цих систем) й інформації щодо потужностей виробництва з урахуванням його завантаженості та планових витрат часу на виготовлення продукції.

Повнофункціональні SCM-системи коштують дорого і призначені для великих і середніх організацій. Вартість придбання ліцензії й інтеграція SCM-системи з інформаційною системою організації перевищує 100 тис. дол США. Водночас є інформаційні системи такого класу, в яких реалізовані основні функції SCM-систем, але вартість їх значно менша, завдяки чому вони є доступними навіть для невеликих організацій. Як приклад такої системи можна навести розробку російської фірми "Фолио-2000" "Фолио SCM (Заказ — Поставка)".

Дата добавления: 2014-01-07