Список використаної літератури

Основні особливості та джерела венчурного фінансування. Управління венчурингом на різних стадіях інноваційного проекту. Оцінка ефективності венчурного фінансування. Державне регулювання венчурного бізнесу в розвинутих країнах. Стан і перспективи венчурного фінансування в Україні.

Інноваційно-інвестиційна модель розвитку економіки України в сучасних умовах серед іншого вимагає розширення вибору режимів інвестування. Одним з перспективних механізмів розміщення інвестиційних коштів може стати венчурне інвестування, яке передбачає фінансування нових, ризикових проектів або збиткових компаній з метою нарощування їх вартості і наступного продажу частки, яка належить венчурному фонду.

Проте така інвестиційна діяльність не знайшла поки що широкого розповсюдження в українській економіці. Так, наприклад, за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, станом на 1 липня 2004 р. обсяг венчурних інвестицій в Україні склав близько 500 млн. дол. США, в той час як сукупний обсяг венчурного інвестування країн Центральної Європи перевищує 20 млрд. дол. США.

У цей час перед Україною стоять економічні проблеми, які пов'язані з відсутністю в країні налагодженої системи фінансування інноваційної діяльності. У зв'язку із цим нетрадиційні джерела інвестицій, одним із яких є венчурний капітал, починають залучати все більша увага.

Традиційний капітал не здатний фінансувати фірми, засновані на нових технологіях або ризиковані інноваційні проекти. Чому це відбувається, пояснюється особливостями венчурного капіталу.

По-перше, у випадку венчурного фінансування необхідні засоби можуть надаватися під перспективний проект, без яких - або гарантій. Ризикоінвестори йдуть на поділ всієї відповідальності й фінансового ризику разом з підприємцем. Потреба в одержанні інвестицій такого роду нерідко виникає в починаючих або дрібних підприємців, що намагаються самостійно реалізувати нові оригінальні й перспективні розробки, які в них з’явились.

По-друге, багато інноваційних проектів починають приносити прибуток не раніше, ніж через три - п'ять років, тому венчурне інвестування розраховане на тривалий строк, і існує довгострокова відсутність ліквідності.

По-третє, ризикові капіталовкладення здійснюються, як правило, у самих передових напрямках науково - технічного прогресу, і венчурні фонди, як жоден інший інвестор, готові вкладати кошти в нові наукомісткі розробки навіть тоді, коли їм супроводжує високий ступінь невизначеності, адже саме тут схований найбільший потенційний резерв одержання прибутку.

По-четверте, інвестори не обмежуються тільки наданням фінансових засобів. Вони безпосередньо або через своїх представників беруть активну участь у керуванні новою фірмою. Інвестор повинен бути готів надавати саму різну допомогу тим, кому він надав свій капітал: допомагати в керуванні, консультувати, допомагати налагоджувати зв'язки й масу інших послуг. Саме участь у керуванні знижує ступінь ризику й збільшує норму прибутку на капіталовкладення, і, таким чином, є невід'ємною умовою успішного освоєння нововведення.

Виходячи з вищесказаного, можна відзначити, що венчурний капітал потенційно є одним з ефективних джерел фінансування інноваційної діяльності. Але тут виникає проблема активізації ризикового інвестування, на шляху якого виникають значні перешкоди. Тому метою державного стимулювання є створення сприятливих умов для розвитку процесу венчурного фінансування інноваційної діяльності усередині країни.

Ряд засобів з інституціональних джерел фінансування в індустрію венчурного капіталу носить міжнародний характер. Так, наприклад, фінансові інститути США й багатьох європейських країн інвестують російські фонди. З одного боку, залучення закордонних інвестицій в інноваційний бізнес Росії носить позитивний характер, оскільки це здатне згладити гостроту валютно - фінансових проблем для російського партнера, тому що не вимагає ні первісних валютних внесків з його боку, ні наступної виплати відсотків, ні погашення боргів. З іншої ж сторони, активне проникнення на російський ринок іноземного капіталу, що супроводжується відтоком національного капіталу за межі країни, породжує багато проблем економічної, соціального й психологічної властивості, та й країни, що вклали засоби у венчурні фонди в Росії, більшою мірою свої мети, ніж інтереси Росії. Таким чином, визнаючи значення закордонних інвестицій для підйому національної економіки, стратегічно більше важливим напрямком у рішенні цього завдання є розвиток власної індустрії ризикового капіталу, у тому числі через його пряму пропозицію шляхом створення венчурних фондів з державним капіталом.

Активність ризикового капіталу може зростати тільки тоді, коли інвестори виділяють більше капіталу й коли стають доступними джерела довгострокового фінансування. І тому крім банків, які в багатьох країнах є головним джерелом венчурного капіталу й мають короткострокові інвестиційні обрії. Важливо, щоб довгострокові інвестори, такі як пенсійні фонди й страхові компанії, які діюча російська нормативно - правова база практично виключає із процесу інвестування, мали всі підстави розглядати венчурний капітал як законний вид активів. У сформованій ситуації потрібен ряд державних ініціатив, які повинні бути наступними:

- створення правової основи для діяльності венчурних фондів, тому що дотепер не прийнято нормативних актів, що регламентують їхня діяльність, а також для венчурного інвестування пенсійними фондами й страховими компаніями;

- правове регулювання бухобліку, яких необхідно для того, щоб фінансове становище підприємства вірно відбивалося в даних бухобліку, а також щоб підприємство могло відносити на собівартість продукції витрати на науково - дослідницькі й досвідчено - конструкторські роботи, внутрішні інвестиції й т.д., що підвищить довіру інвесторів до компаній, у які вони збираються інвестувати;

- розробка прийнятних для більшості фахівців методів прогнозу ефекту від інновацій, а також підтримка державою експертизи інноваційних проектів і розвитку консультаційних послуг для малих підприємств науково - технічної сфери, які є першочерговими реципієнтами венчурного капіталу, що могло б збільшити число проектів, що відповідають вимогам, загальноприйнятим у середовищі ризикоінвесторів. Одним із пропонованих стимулів для інвестицій венчурного капіталу є часткове або в повному обсязі державне фінансування технічних експертиз і оцінки представлених проектів. Із цією метою держава може надавати додаткове фінансування витрат на розробку систем підтримки, таких як бази даних про експертів для розгляду проектів або комп'ютерні діагностичні системи, а також надавати субсидії на маркетингові й технологічні експертизи, щоб компенсувати витрати фінансових інститутів на використання акредитованих консультантів і експертів;

- розвиток інформаційного середовища, що дозволяє малим інноваційним підприємствам і інвесторам знаходити один одного, а також стимулювати коопераційні зв'язки між малими й великими підприємствами;

- прозорість відносно оподатковування доходів і приросту капіталу з метою запобігання подвійного оподатковування, а також фінансові стимули для інвесторів, що вкладають засоби в не котируемые на фондовій біржі підприємства, у формі податкових пільг і державних гарантій під кредити й інвестиції для малих підприємств, заснованих на прогресивних технологіях;

- активізація вторинного фондового ринку з метою забезпечення ліквідності інвестицій у венчурний капітал і для того, щоб дати можливість проінвестованим підприємствам одержувати подальше інвестування;

- зниження процентних ставок, тому що інвестування у венчурний капітал більш привабливо при низьких процентних ставках, які підвищують цінність акціонерного капіталу й збільшують винагороду;

- сприяння підвищенню утворення в області венчурної діяльності шляхом навчання фахівців у відповідний бізнес - школах, а також університетах, тому що на сьогоднішній день у країні спостерігається дефіцит професіоналів у даній сфері економічних відносин, а дана міра дозволила б збільшити грамотність при виборі інвестиційних проектів, що підлягають фінансуванню;

- виховання венчурної культури серед підприємців у малому й середньому бізнесі для того, щоб вони під перспективні проекти залучали ризиковий капітал замість того, щоб покладатися на внутрішнє фінансування або на одержання кредитів;

- фінансова підтримка у формі цільових грантів, а також податкових пільг на дослідження й розробки, що може надати допомогу проектам на етапах ідей і виготовлення, досвідчених зразків, коли перспективи одержання комерційних кредитів або венчурного фінансування не визначені;

- заохочення більше рівномірного розподілу активності ризикового капіталу по регіонах, тому що труднощі, пов'язані зі знаходженням гарних пропозицій для інвестування, які випробовують багато венчурних капіталістів, можуть бути частково викликані географічною невідповідністю між пропозиціями й потребами у венчурному капіталі, що виникає з - за концентрації ризикового капіталу й інвестицій у певних регіонах;

- розробка заходів регулювання й контролю процесу венчурного інвестування.

Основні причини недорозвиненості венчурного бізнесу такі.

По-перше, слабка захищеність прав інвестора в Україні насамперед правова.

По-друге, відсутність дієздатного фондового ринку. При умові наявності розвиненого ринку цінних паперів стратегічний інвестор сам шукає продавця (в даному випадку – венчурний фонд); в умовах України, венчурний фонд сам змушений шукати покупця, що значно зменшує ціну і робить венчурне інвестування менш прибутковим, негативно позначаючись на загальному обсязі інвестиційних ресурсів в економіці.

Ситуація на внутрішньому ринку венчурного інвестування України зміниться на краще за умови, наприклад, доступності ресурсів недержавних пенсійних фондів, на користування якими зараз існує обмеження. Крім того, щоб венчурний капітал став реальним інвестиційним інструментом, необхідно збільшити прозорість і дієвість законодавчих і податкових важелів у сфері інвестування.

В Україні венчурне фінансування практично відсутнє. Немає необхідного законодавства, конкурентного середовища, що орієнтувало б інвесторів на пошук і використання інновацій у бізнесі. На інвестиційному ринку працюють, переважно, європейські й американські венчурні компанії і фонди.

Перші, боязкі спроби створення венчурних фондів розпочались у рамках технопарків.

Таким чином, ми знаходимося на початковому етапі формування капіталу, що може швидко і дієво включитися в ризиковані інвестиційні ігри. На мою думку розвиток саме цього ринку капіталів значно прискорить просування нашої країни до світових стандартів відкритості, що дозволить більш успішно увійти до сучасної світової економіки. Політична еліта країни ще не усвідомила необхідність розвитку саме сучасних інвестиційних ринків. Це неминуче веде до катастрофічного відставання України майже по всім показникам економічного розвитку. Лише цілковита лібералізація фінансового ринку спроможна щось докорінно змінити. А для цього необхідна політична воля, наявність суспільних сил, груп, еліт, спроможних хоч би зрозуміти цю проблему. На часі створення відповідних інституційних умов для вільного руху капіталів, ідей, інновацій. Лише це мінімізує втрати від входження України в глобальні економічні потоки, які диктують свої залежності й правила гри.

Таким чином, венчурний капітал є одним з ефективних джерел фінансування інноваційної діяльності, і тому створення венчурних мереж на основі ефективного партнерства малих, великих підприємств, фінансових інститутів і держави - важливе завдання розвитку економіки нашої країни.

Висновки

Венчурне інвестування (або інвестування ризикового капіталу) залишається одним із найважливіших джерел капіталу для компаній, швидкий ріст та розвиток яких постійно потребує додаткових зовнішніх інвестицій (як правило, це підприємства малого та середнього бізнесу).

Після повного закриття, тобто завершення збору коштів (fund closіng) венчурного фонду, властиво, і починається сам процес "венчуровання" (venturіng) - практична робота з пошуку, знаходженню, вибору, оцінці й входженню в компанію, яку інвестують. Венчурні інвестори по визначенню - люди, готові йти на ризик.

Іноді - навіть на дуже великий ризик.

Британська Асоціація Венчурного Капіталу саме так і формулює своє кредо: "Венчурний капітал шукає ризик." Насправді ніякий капітал ризику не шукає. "Капітал - боягуз!" - любив повторювати мій викладач по корпоративним фінансам. Венчурні капіталісти, скоріше, свідомо готові приймати ризик, але аж ніяк не шукають його. Правильна оцінка співвідношення ризику й винагороди - скоріше мистецтво, чим професія.

Функціональне завдання венчурного інвестування полягає в тому, щоб сприяти росту конкретного бізнесу або реалізації інноваційного проекту шляхом надання певної суми коштів.

Процес формування венчурного фонду зветься "збір засобів" (fund rіsіng). Спеціалізація на ринку капіталу зажадала появи професіоналів, що спеціалізуються на керуванні грішми, їм не приналежними (other people money). Для прийняття інвесторами рішення про інвестиції в який-небудь венчурний фонд вони хотіли б одержати відповідь на наступне питання: чому має сенс вкладати гроші саме в даний фонд. Щоб забезпечити їх докладною інформацією, засновники фондів на початковому етапі випускають меморандум (placement memorandum), де докладно описані цілі й завдання фонду, специфічні умови його організації й переваги.

1. Беруга Л. Реалізація стратегії інноваційного розвитку економіки України в системі венчурного фінансування // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - № 12. - C. 75-79.

2. Горилей О. Рисковый бизнес: Особенности и закономерности работы венчур-ного капитала в Украине // Компаньон. - 2000. - № 5. - C. 24-25

3. Гота А. Риск-благородное дело: Венчурный капитал в Украине // Персонал. - 2001. - № 5. - C. 21-23

4. Ковалишин П. Венчурне інвестування. Поверененя до реалізму в США і в Європі // Економіст. - 2005. - № 1. - C. 54-58.

5. Ковалишин П. Загальні особливості та тенденції розвитку венчурного інвестування у США // Економіст. - 2004. - № 10. - С.56-59.

6. Микитюк О. П. Особливості венчурного фінансування в Україні // Фінанси України. - 2005. - № 8. - С.83-90.

7. Нікітін О. Венчурне підприємництво: нові можливості для України/ О.Нікітін // Економічні реформи сьогодні. - 1999. - № 23. - C. 20-28

8. Рибак А. Що таке венчурне фінансування // Податкове планування. - 2003. - № 8. - C. 12-15

9. Спасибо-Фатєєва І. Венчурний капітал і венчурні компанії як основа перетворень інноваційного середовища в Україні // Вісник Академії правових наук України. - 2006. - № 2. - C. 141-149

10. Шарко М. Нетрадиционные методы инновационного инвестирования и их роль в технологическом развитии промышленности/ М. Шарко // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - № 12. - C. 3-10

Дата добавления: 2014-01-07