Загальна будова персонального комп’ютера. Центральний процесор

ЛЕКЦІЯ №2

ЗАСТАРІЛІ СЛОВА

КНИЖКОВА ЛЕКСИКА

До розряду книжкової лексики входять такі стилістично обмежені і закріплені у своєму вживанні слова, що зустрічаються переважно в писемній мові.

Зникнення в мові слів і окремих значень являє собою складне явище, що відбувається повільно і не відразу. Втрата слова чи його значення - наслідок тривалого процесу архаізації відповідного мовного факту, коли він з явища активного словникового запасу спочатку робиться надбанням пасивного словника, і лише потім поступово забувається і зовсім зникає з мови.

Цей процес не являє собою прямолінійного процесу; у ряді випадків застарілі слова згодом знову повертаються в активний запас лексики мови.

Природно, що велике значення в ступені застарілості того чи іншого слова й окремого значення має час виходу його з активного вживання. У великій мірі вони визначаються також:

1. 
   місцем даного слова з відповідним значенням у номінативній системі загальнонародної мови;
2. 
   первісною поширеністю слова і тривалістю споживання в складі активного словника;

3) наявністю чи відсутністю ясним і безпосереднім зв'язком з родинними словами.

Наведемо кілька прикладів застарілих слів в англійській мові:

Bagnio - в'язниця для рабів

Bait - зупинятися в шляху для їжі

BarVely - відкрито

Endlong - прямо

Entertain - підтримувати

Errantry - пригоди мандрівного лицаря

Esurient- голодний

I am fear - я боюся

Feign- видумувати

Flatiron - праска

Megrim - мігрень

Meed - нагорода

Meridian - опівдні

Paint - рум'яна

Peregrinate - подорожувати

Tarpaulin - моряк

Крім того, що застарілі слова різні по ступеню своєї архаїчності, вони відрізняються один від одного причинами, внаслідок яких вони застаріли. Виділяють дві основні категорії слів:

1. 
   историзми;
2. 
   архаїзми.

Таким чином, чітко просліджується неоднорідність лексики мови. Слова розрізняються між собою не тільки тим, відкіля і коли вони з'явилися в мові, життєво важливі це слова чи ні, але і тим, що вони виявляються різнорідними в ряді випадків по своєму стилістичному вживанню й експресивної зафарбованості.

Література: І.С. Алєксєєва “Профессиональный тренинг переводчика”, издательство “Союз”, С.-П., 2001.

Комп'ютер – це універсальна технічна система, спроможна чітко виконувати визначену послідовність операцій певної програми. Взаємодія з користувачем відбувається через багато середовищ, від алфавітно-цифрового або графічного діалогу за допомогою дисплея, клавіатури та мишки до пристроїв віртуальної реальності.

Конфігурацію ПК можна змінювати в міру необхідності. Але, існує поняття базової конфігурації, яку можна вважати типовою:

системний блок;

монітор;

клавіатура;

мишка.

Комп'ютери випускаються і у портативному варіанті (laptop або notebook виконання). В цьому випадку, системний блок, монітор та клавіатура містяться в одному корпусі: системний блок прихований під клавіатурою, а монітор вбудований у кришку.

Системний блок – основна складова, в середині якої містяться найважливіші компоненти. Пристрої, що знаходяться в середині системного блока називають внутрішніми, а пристрої, що під'єднуються ззовні називають зовнішніми. Зовнішні додаткові пристрої, що призначені для вводу та виводу інформації називаються також периферійними. За зовнішнім виглядом, системні блоки відрізняються формою корпуса, який може бути горизонтального (desktop) або вертикального (tower) виконання. Корпуси вертикального виконання можуть мати різні розміри: повнорозмірний (BigTower), середньорозмірний (MidiTower), малорозмірний (MiniTower). Корпуси горизонтального виконання є двох форматів: вузький (Full-AT) та надто вузький (Baby-AT). Корпуси персональних комп'ютерів мають різні конструкторські особливості та додаткові елементи (елементи блокування несанкціонованого доступу, засоби контролю внутрішньої температури, шторки від пилу та ін.).

Корпуси поставляються разом із блоком живлення – пристроєм, що призначений для формування напруги необхідній системі (± 5± 12+3,3 Вольт) із напруги побутової електричної мережі.. Потужність блоку живлення є одним із параметрів корпусу. Для масових моделей достатньою є потужність 200-250 Вт.

Рис.1. Роз’єм блоку живлення.

Основними вузлами системного блоку є:

електронні плати, що керують роботою комп'ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять, контролери пристроїв тощо);

накопичувач на жорсткому диску (вінчестер), призначений для зберігання інформації;

накопичувачі (дисководи) для оптичних і гнучких магнітних дисків (дискет).

Основною платою ПК є материнська плата (MotherBoard). На ній розташовані:

– процесор – основна мікросхема, що виконує математичні та логічні операції;

– чіпсет (мікропроцесорний комплект) – набір мікросхем, що керують роботою внутрішніх пристроїв ПК і визначають основні функціональні можливості материнської плати;

– шини – набір провідників, по яких відбувається обмін сигналами між внутрішніми пристроями комп'ютера;

– оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП) – набір мікросхем, що призначені для тимчасового зберігання даних, поки включений комп'ютер;

– постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП) – мікросхема, призначена для довготривалого зберігання даних, навіть при вимкненому комп'ютері;

– роз'єми для під'єднання додаткових пристроїв (слоти).

Дата добавления: 2014-01-07