Мова – частина спілкування

Філологія – лінгвістика – мовознавство

Що є об’єктом вивчення філології?

Мовознавство – це наука про мову.

Що таке наука?

Діяльність наукових дослідників: формувати речення або системи речень (гіпотези, теорії) і систематично їх перевіряти.

Що таке мова?

Визначення з Буш/Стеншке:

Мова (англ. Language, франц. langua, langage): визначення «мова» має два елементарні значення:

а) мова для себе, позначення людських мовних можливостей, як таких. (біологічне)

б) у ролі поодинокої мови, це означає конкретизація пункту а) у визначеному мовному товаристві, визначеного часу та певного геогргафічного положення і цього визначення у конкретних комунікаційних подіях. (соціальне)

Труднощі:

1. Мова досліджується за допомогою мови

2. Термін «мова» є багатозначним

Людина відрізняється від втарини мовою.

Німецька – тяжка мова.

Ганс втратив мову внаслідок інсульту.

Подібною мовою не спілкуються з батьками!

Наш обчислювальний центр вживає зараз іншу мову.

Ці цифри говорять самі за себе.

Функції мови:

Бюлер К.: Мова, у першу чергу, - діалогічна і служить для спілкування людей.

1) Виклад: повідомлення, передача мовних властивостей

2) Вираження: особистих відчуттів; передавач може висловлюватись про щось і може також при цьому висловити щось про самого себе. Це залежить від того, як він це говорить. Наприклад, може один сказати: «Ось собака!», але він також може сказати: «Ось худоба!». У другому випадку передавач висловлює дещо і про себе. Він себе цим скомпроментував.

3) Заклик: знак рівносильний сигналові до слухача, зовнішня і внутрішня поведінка якого намагається це вести. Тут є в наявності функції заклику знака. Коли передавач передає адресатові, наприклад, ніби тут худоба, він намагається на нього вплинути, тим часом він хоче його застерегти або ж показати свою антипатію.

Вона – усне спілкування.

Модель інформаційної теорії:

Передавач > Новина > Адресат

Кодування канал декодування

Код

Мотивація > план >внутрішня мова> форма > артикуляція

Cемантика (синтакс (фонетика)

мрфологія

фонологія)

Артикуляція > звукові хвилі > засвоєння

Особливості мови:

1) Мова – найважливіша ознака людини (загальне мовознавство)

Жодних примітивних чи цивілізованих мов. Усі мови змінюються (Історичне мовознавство)

2) Мова є тісно пов’язана з мисленням та світом. Світ засвоюють через мову. Мова відображає світ.

3) Мова є найголовнішим знаряддям людини (прикладна наука).

Про мову у лінгвістичному сенсі йдеться, коли наявні ці три особливості:

Креативність: з обмеженою спроможністю можуть бути створені і зрозумілі багато безкінечних відгуків, про які до того ніколи не чули. Але: границі креативітету створені систематичним характером мови.

Систематичний характер: Мова має правила, конструкції дозволяють або забороняють. (система правил)

Здатність до вивчення: Мова має піддаватись вивченню і вивчатись без зусиль як рідна мова. Дитина під час набуття мови мусить при цьому відрізняти значиму інформацію відрізняти від несуттєвої.

Приклад: «мова тварин» (різні звуки при співі птахів: попереджаючі крики, крики при паруванні, …) не є мовою у лінгвістичному сенсі, бо не є креативною і використовується лише за певних обставин. З людською мовою все навпаки, опирається на абстрактні і незалежні від ситуації значення (лише справжні; не слоїсті, не креативні).

Набуття мови: нативізм чи емпіризм.

Нативізм: мовна здатність у формі універсальної граматики є природженою. Універсальна граматика складається з принципів, які визначають, які структури у мові є дозволеними. Через зв’язок з мовними даними дитина встановлює параметри й обирає, які конкретні мовні структури мають місце у її рідній мові. Аргумент «бідності на стимул» є найважливішим аргументом цієї теорії: мовні дані, з якими конфронтує дитина, є недостатніми та помилковими. Це може бути пояснено лише через природжену здатність, що діти так швидко засвоюють мову (уже у віці з 3 років!).

Емпіризм: Ніщо у мовних знаннях не природженим, дитина засвоює мову лише через контакт з мовними даними. Він функціонує через природжені механізми вивчення, які надають можливості дитині, відкривати регулярності й використовувати узагальнення правил.

Мати мови – що часто найперше подається на уроках іноземних мов – граматика, словниковий запас (говориться про лексику мови) і частково дуже різні способи написання (орфографія).

Усі три галузі зазнають постійною зміни. Лексична сталість мов змінюється дуже швидко. Орфографія мов зазнає нових правил через державні реформи (для німецької востаннє у 2006 році). Граматика мови також змінюється, проте у межах великих часових рамках.

Визначення «граматика» було вирішено використовуватись для трьох різних аспектів, яким відповідають різні мовознавчі наукові сутності.

Лінгвістичні відділення (та безформні набори ключових слів):

- Фонетика: напр., артикуляція звуків (фоне), фонетична транскрипція, звукові хвилі (фізика), сприйняття звуків,…

- Фонологія: напр., описувати звукову систему мови фонемінвентар), фонологічна транскрипція, склади, наголоси…

- Морфологія: напр., структури слів, процеси будови слова (композиція, деривація),

відмінювання, флексія, визначати найменші значущі частини слова (морфеми),…

- Синтакс: напр., описувати дозволені структури речень, виявляти та описувати правила та побудови речень,…

- Семантика: напр., аналізувати значення висловлювань (слова, речення, дискурс)

- Орфографія: напр., способи написання слів та речень

Дата добавления: 2014-01-07