Тема 3. Методика генеалогічного дослідження

Генеалогічні закономірності. Основні види родоводів і їхня типологія. Висхідний й спадний родоводи, їхнє визначення й характеристика. Основні способи зображення родоводів. Визначення й характеристика родовідного дерева, схем, таблиць. Родовідний розпис і її особливості. Специфіка родовідного пошуку. Загальні поняття про нумерацію у генеалогічному дослідженні.

При складанні й вивченні родоводів необхідно враховувати деякі генеалогічні закономірності. Одна з них – родовідний рахунок. Родовідний рахунок – це вікова відстань між батьками й дітьми. Існує велика розмаїтість у віковій відстані між дітьми й батьками, однак, накопичений родовідний матеріал і досвід його історичного аналізу дозволили обчислити середньостатистичну різницю у віці батьків і дітей (середній генеалогічний рахунок). Учені прийшли до висновку, що в середньому на 100 років приходиться три покоління по чоловічій лінії й чотири – по жіночій, тобто середня різниця у віці між батьком і дитиною 30-35 років, матір'ю й дитиною – 25-30 років. Виявлена ще одна закономірність: чим більше поколінь відокремлюють нащадка від предка, тим точніше різниця у віці в порівнянні із середнім генеалогічним рахунком. Однак, можливі виключення, їхні варіанти різноманітні. Наприклад, Іван ІІІ став батьком у 18 років, Владислав Ягайло в 77 років (народився Казимир IV, майбутній король Польщі). В обох випадках середній генеалогічний рахунок значно порушений.

Незважаючи на виключення, знання середнього генеалогічного рахунка має велике значення для перевірки істинності родоводів: якщо різниця між поколіннями сильно відрізняється від 30-35 років, є підстави підозрювати чи підробку ненавмисну помилку. Середній генеалогічний рахунок застосовується також в етнографічних і історико-культурологічних дослідженнях для датування яких-небудь подій по побічних зведеннях. Наприклад, якщо відомо, що будинок був придбаний дідом, прадідом, то, використовуючи знання середнього генеалогічного рахунка, можна вирахувати приблизну дату названої події.

Аналізуючи численний генеалогічний матеріал із погляду існування середнього родовідного (генеалогічного) рахунка, дослідники виявили, так називаний, парадокс генеалогічного рахунка. Сформульований у вигляді історичного правилавін одержав назву закону редукції предків. Виходячи з фізіологічних особливостей людини і генеалогічної закономірності, кількість предків умовної особи зростає в кожнім поколінні в геометричній прогресії. Таким чином, у людини, що родились, наприклад, у 1965 році було двоє батьків, що народилися приблизно в 1935 році, у наступному поколінні – чотири предки, що народилися близько 1905 року і так далі. У підсумку одержуємо такі дані:

1965 р. – 1;

1935 р. – 2;

1905 р. – 4;

1875 р. – 8;

Дата добавления: 2014-01-07