Поняття управління у сфері галузі екологічних правовідносин

Суспільно-політичне життя останніх років висвітлило ряд проблем, пов'язаних з реалізацією основних конституційних положень, в тому числі і конституційних прав громадян на здорове та безпечне довкілля. Погіршення екологічної ситуації в Україні показало, що в інтересах держави, суспільства і кожного окремого громадянина необхідно вдосконалювати діяльність і ефективність функціонування системи органів державного управління в галузі екології.

Діючі в Україні еколого-правові акти і порядок їх застосування орієнтовані на дотримання екологічних вимог і принципів, викладених в Законі України "Про охорону НПС" (ст.ст. 3,40,57-59). Вони покликані гармонізувати економічні та екологічні інтереси суспільства при неухильному домінуванні прав людини на здорове довкілля, збереження стабільності екологічних систем біосфери, що закріплено в Конституції України (ст. 16, 50).

Перехід до ринкової економіки та широка демократизація суспільних відносин по-новому поставили питання про управління природоохоронною діяльністю. Зараз стало зрозуміло, що дану проблему не вирішити адміністративними методами. Ось чому сьогодні основний наголос ставиться на перехід від адміністративних до економічних методів управління природоохоронною діяльністю. Таким чином, ринкова економіка вносить суттєві зміни в екологічні відносини, вимагає нових форм та методів управління, господарювання, обновлення законодавства, зміцнення правопорядку і законності в сфері природоохоронної діяльності.

Складовою частиною соціального управління в державі є державне управління природокористуванням і охороною НПС. Воно проявляється в організації діяльності органів держави та громадських формувань по виконанню планів і конкретних заходів у галузі раціонального використання природних ресурсів, охорони природи і покращення НПС.

Управління у сфері екологічних правовідносин - урегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, яка спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони НПС, екологічної безпеки юридичними та фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження екологічних правопорушень та захист екологічних прав громадян.

Ознаками управління в галузі екологічних відносин є:

1) дана діяльність - це різновид соціального управління, що регламентується правовими нормами;

2) правові норми, які регулюють суспільні відносини в сфері екологічного управління, визначають його мету і завдання, функції, правовий статус суб'єктів управління, права і обов'язки фізичних і юридичних осіб (власників та природокористувачів) та порядок їх взаємодії;

3) в основу екологічного управління покладено цілеспрямовану діяльність органів держави, місцевого самоврядування та громадських об'єднань (суб'єктів управління);

4) діяльність суб'єктів управління спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони НПС, екологічної безпеки;

5) функції суб'єктів екологічного управління передбачають організацію, погодження, координацію і контроль за діяльністю інших суб'єктів управлінських правовідносин;

6) діяльність суб'єктів управління спрямована на правове забезпечення дотримання вимог екологічного законодавства, попередження і упередження екологічних правопорушень та заходів щодо захисту екологічних прав громадян.

Цілями екологічного управління є:

1) реалізація законодавства;

2) спрямування поведінки природокористувачів та власників природних ресурсів на раціональне використання об’єктів НПС;

3) узгодження дій органів управління;

4) контроль за дотриманням вимог екобезпеки;

5) забезпечення проведення заходів з охорони довкілля.

Основними методами, за допомогою яких досягається мета управління є:

1) правовий метод (органи управління беруть участь в розробці законів з питань екології та розробляють підзаконні НПА, які встановлюють порядок реалізації екологічних законів);

2) економічний метод (створюються умови, при яких учаснику екологічних правовідносин вигідно дотримуватись встановлених правил поведінки. Це забезпечується можливістю надання пільг у сплаті податків, надання пільгових кредитів на здійснення екологічних програм тощо. І навпаки, проти порушників норм поведінки застосовуються насамперед економічні важелі впливу: штрафи, стягуються суми, які компенсують збитки та не отриману вигоду;

3) адміністративний метод (органи управління здійснюють діяльність по спрямуванню поведінки суб’єктів в правове “русло”. Така діяльність виражається, як правило, в прийнятті адміністративних актів, які дозволяють, призупиняють, припиняють діяльність в галузі використання об’єктів НПС, встановлюють права та обов’язки конкретних суб’єктів щодо конкретний об’єктів НПС).

Правовою основою управління екологічними відносинами є екологічне законодавство, нормативно-правові акти інших галузей права, які в своїй сукупності створюють правову базу для діяльності державних та громадських органів щодо виконання ними управлінських завдань.

Дата добавления: 2014-01-07