Охорона атмосферного повітря

Охорона атмосферного повітря - система закріплених законом заходів, спрямованих на збереження чистоти та поліпшення стану атмосферного повітря, запобігання і зниження шкідливих хімічних, фізичних, біологічних та інших впливів на атмосферу, що викликають несприятливі наслідки для життя і здоров’я людей, рослинного та тваринного світу.

Особливість охорони атмосферного повітря полягає в тому, що вона досягається, з одного боку, через охорону інших природних об'єктів (лісів, вод), що впливають на його стан, а з іншого боку, - шляхом регулювання господарського впливу на атмосферу.

Зміст охорони атмосферного повітря складає комплекс заходів, основними серед який є очищення газових викидів в атмосферу, влаштування санітарно-захисних зон навколо об’єктів, які забруднюють атмосферу, облік, контроль, встановлення стандартів та нормативів в галузі охорони атмосферного повітря, інші заходи, які забезпечують виконання екологічних вимог власниками (користувачами) джерел шкідливого впливу на атмосферне повітря.

Відповідно до п. 21 постанови КМУ від 22 вересня 2004 р. N 1243 ”Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”[96], забороняється приймати в експлуатацію об’єкта в якого немає будівель та споруди санітарно-побутового призначення, а також обладнання, що передбачене для створення безпечних умов життєдіяльності (очищення, знешкодження і уловлювання шкідливих викидів в атмосферу, воду і ґрунт тощо).

Таким чином, важливою передумовою вводу в експлуатацію об’єкту, діяльність якого пов’язана із викидом в атмосферу забруднюючих речовин, є наявність в нього відповідного очисного обладнання. Сучасні технології пропонують різноманітні способи очищення відпрацьованих газів: фільтраційні, гравітаційні, енергетичні та інші. При цьому, відповідно до постанови КМУ від 22 червня 1994 р. N 429 ”Про реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки”[97], поліпшення стану атмосферного повітря шляхом розроблення та впровадження нових технологій, устаткування і приладів, які зменшують шкідливі викиди в атмосферу від автотранспорту, хімічних, металургійних, гірничодобувних та енергетичних підприємств є одним із найважливіших завдань в галузі охорони довкілля.

Наступним важливим заходом по охороні атмосферного повітря є здійснення належного проектування населених пунктів, взяття під особливий контроль будівництва та реконструкції підприємств та інших об’єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря..

З метою забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення, при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств та інших об’єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря, встановлюються санітарно-захисні зони.

Санітарні захисні зони розраховується від джерела, що генерує найнесприятливіший фактор (пил, шкідливі речовини, шум, електромагнітні хвилі тощо) до межі житлової зони. Наприклад, навколо портів та окремих портових об’єктів, залежно від ступеня шкідливості, якими вони впливають на оточуюче середовище, з урахуванням санітарної характеристики вантажів, що там переробляються, їх обсягу, технології перевантажування й заходів попередження шкідливих викидів в атмосферу, санітарні захисні зони встановлюються шириною від 50 до 1000 м.[98]

З метою забезпечення державного контролю в галузі охорони атмосферного повітря, регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, в Україні здійснюється державний облік об’єктів (підприємств, установ, організацій та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і на стан атмосферного повітря.

Державний облік включає: 1) взяття на облік об’єктів, які справляють шкідливий вплив; 2) складення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарними та пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив; 3) проведення інвентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об’єктах.

Окрім державного обліку об’єктів, які справляють шкідливий вплив, в Україні здійснюється контроль у галузі охорони атмосферного повітря. Метою такого контролю є забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Видами контролю у галузі охорони атмосферного повітря є:

- державний контроль, який здійснюється Міністерством охорони НПС, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади;

- виробничий контроль - здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря;

- громадський контроль, який здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища.

З метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення та забезпечення екологічної безпеки, в Україні проводяться стандартизація та нормування в галузі охорони атмосферного повітря.

Метою стандартизації та нормування в галузі охорони атмосферного повітря є:

- забезпечення безпечного навколишнього природного середовища та запобігання екологічним катастрофам;

- реалізацію єдиної науково-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря;

- встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

- забезпечення безпеки господарських об’єктів і запобігання виникненню аварій та техногенних катастроф;

- впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій.

У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи:

1) нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря. Такі нормативи встановлюються для оцінки стану забруднення атмосферного повітря. Основними видами зазначених нормативів є: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин; нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря.

2) нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел. Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд, залежно від часу розроблення та введення в дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності тощо встановлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.

3) нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел - встановлюються для кожного стаціонарного джерела по всіх створюваних ним видах фізичних і біологічних факторів.

4) нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел - встановлюються для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території України, з урахуванням сучасних технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівнів впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів та економічної доцільності.

Особливість охорони атмосферного повітря полягає в тому, що воно як об’єкт НПС не знає кордонів, і, отже, не можливо покращити його стан силами лише одної держави. Таким чином, охорона атмосферного повітря є справою всього світового співтовариства.

Основним міжнародним документом, який регламентує охорону атмосфери Землі, є Рамкова конвенція Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату[99], яка була укладена 9 травня 1992 року.

Необхідність прийняття цього документу назріла давно і, в основному, була зумовлена накопиченням в атмосфері так званих парникових газів, які спричиняють глобальні несприятливі кліматичні зміни.

Сьогодні більшість науковців схилились до думки, що сучасна безпрецедентна зміна клімату - це антропогенний фактор, викликаний передусім зпалюванням викопного палива. В 2005 р. вчені з європейського проекту по бурінню в Антарктиді обнародували нові дані, отримані в ході аналізу кернів криги з глибини більше 3 км. Аналіз пухирців повітря, які потрапили в спеціальне обладнання, показав, що концентрації вуглекислого газу та метану в атмосфері нашої планети на даний час є найбільш високими за останні 650 тис. р. Згідно даних, отриманих вченими, сьогоднішні концентрації СО2 на 30%, а метану на 130% вищі, аніж в будь-який інший досліджуваний період. В зв’язку з цим, науковці застерігають, що безпечний рівень глобального потепління складає 2 градуса Цельсію, а людство вже «пройшло» третину дистанції.[100]

Сторони, які приєднались до Конвенції про зміну клімату визначаючи, що зміна клімату Землі і її несприятливі наслідки є предметом спільного занепокоєння людства, відчуваючи занепокоєння з приводу того, що в результаті людської діяльності відбулося істотне збільшення в атмосфері концентрації шкідливих газів, які посилюють природний парниковий ефект, домовилися про спільні дії, спрямовані на скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Важливим додатком до Конвенції ООН про зміну клімату є Кіотський протокол, складений в 1997 р. на міжнародному самміті під егідою ООН. Сторони, які підписали його, взяли на себе зобов’язання до 2012 р. скоротити викиди вуглекислого газу та інших шкідливих газів в атмосферу в середньому на 5,2 %, виходячи з об’ємів 1990 р.

24 лютого 2004 р. Президент України підписав закон про ратифікацію Кіотського протоколу до рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Ратифікувавши цю міжнародну угоду, Україна взяла на себе зобов’язання по зведенню до мінімуму несприятливого впливу на клімат Землі. Крім очевидної користі для НПС, за думкою спеціалістів, ратифікація протоколу дозволить залучити в Україну додаткові інвестиції для модернізації промисловості.

Міжнародна діяльність, присвячена охороні атмосфери Землі, знайшла своє логічне продовження 28 листопада – 10 грудня 2005 р., оскільки саме в цей час в Монреалі пройшла щорічна конференція ООН з питань змін клімату. В цьому міжнародному зібранні прийняли участь міністри охорони навколишнього середовища із 189 країн світу, які підписали Конвенцію ООН з проблем зміни клімату. В останній день форуму учасники Кіотського протоколу вирішили продовжити строк його дії, який початково обмежувався 2012 р. Крім цього, було досягнуто домовленості між розвинутими країнами про подальше зниження об’ємів шкідливих викидів в атмосферу. США, які на момент цього матеріалу, не приєдналися до Кіотського протоколу, погодилися брати участь в переговорах щодо довгострокових планів, спрямованих на боротьбу з глобальним потеплінням, проте і надалі відмовилися приєднуватися до будь-яких домовленостей, які передбачають в перспективі скорочення обсягів викидів забруднюючих речовин[101].

Питання для самоконтролю:

1. Назвати та класифікувати основні джерела забруднення атмосферного повітря.

2. З’ясувати порядок отримання дозволів на викиди в атмосферу забруднюючих речовин.

3. Назвати основні заходи, спрямовані на охорону атмосферного повітря.

4. Охарактеризувати основні міжнародні документи з питань охорони атмосфери Землі.

Тема 11. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОД

План (логіка викладу):

1. Поняття та склад водного фонду.

2. Види користування водним фондом.

3. Охорона вод.

Дата добавления: 2014-01-07