Закон зростання потреб

Серед основних причин вивчення економіки можна виділити:

1. заради збагачення;

2. для того, аби бути розумними в очах знайомих;

3. проблеми покращення навколишнього середовища;

4. причини різкої нерівності в розподілі доходів в країні тощо.

Основні питання, що вивчає економіка:

1. Як в суспільстві встановлюються ціни на працю, капітал та землю та як ці ціни впливають на використання ресурсів.

2. Ситуації на фінансових ринках та аналіз розміщення капіталу у решті економіці.

3. Розподіл доходів та способи підтримки малозабезпечених, які не порушують функціонування економіки.

4. Вплив державних видатків, податків та дефіциту бюджету на економічне зростання тощо.

Виходячи з вище вказаного, економічна теорія – це наука, що вивчає, як суспільство використовує обмежені ресурси для виробництва корисних товарів та розподіляє їх між людьми.

В основі економіки лежить розуміння факту обмеженості ресурсів та розробка рекомендацій для найбільш ефективного використання наявних ресурсів.

Етапи розвитку економіки

Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної діяльності людей, істотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва.

Проте не кожна економічна думка розвивається в систему поглядів і стає економічним ученням.

Ні в рабовласницькому, ні в феодальному суспільстві ще не існувало стрункої системи економічних поглядів на економічні процеси. Вона складається поступово в процесі історичного розвитку суспільства.

Вперше термін «політична економія» був застосований французьким економістом Антуаном Монкретьєн у праці «Трактат політичної економії» (1615). Тривалий час саме під цією назвою розвивалася економічна теорія. Назва ж походить від грецьких слів «політикос» - суспільний, державний і «ойкономія» - управління, домашнє господарство («ойокос» - дім, господарство, «номос» - закон).

Визначне місце в історії політичної економії зайняло вчення меркантилістів (XV – XVIII ст.) Воно зародилося в країнах Західної Європи та виражало інтереси торгової буржуазії. Об’єктом досліджень був обіг, зокрема багато уваги приділялося зовнішній торгівлі.

Недоліки меркантилізму:

1. неправильне визначення джерела багатства, прибутку та їх основних форм;

2. помилкове визначення вартості грошей (вважали, що ця вартість зумовлена природними властивостями золота і срібла);

3. рекомендації ранніх меркантилістів заборонити вивезення грошей з країни, обмежити імпорт стримували розвиток торгівлі.

Розвиток капіталістичного ладу зумовив занепад меркантилізму і виникнення класичної буржуазної економічної науки.

Історично першими на шлях капіталізму стали Англія і Франція, де й зародилася класична буржуазна політекономія (засновники – Вільям Петті (Англія) та Франсуа Кене (Франція). Найвище її досягнення – праці англійських економістів – Адама Сміта та Давида Рікардо.

Характерними рисами класичної політичної економії були:

1. питання про походження багатства переноситься зі сфери обігу у сферу виробництва;

2. ринок – саморегульована система; ефект «невидимої руки» в питанні розподілу ресурсів;

3. ринкова економіка в умовах конкуренції забезпечує найкращий результат для всіх;

4. мінімальний вплив держави на економічні процеси;

5. приватний інтерес людини;

6. необхідність поглиблення міжнародного поділу праці;

7. ідея вільного підприємництва.

Економічні інтереси й погляди дрібних товаровиробників міста й села капіталістичного суспільства покликали до життя дрібнобуржуазну політекономію в особі Ж. Сімонді, Ж. Прудона та ін. Ці економісти викрили багато недоліків і суперечностей капіталістичного суспільства.

На початку 19 ст. на суспільній арені з’явилася така революційна сила як пролетаріат. Виражаючи інтереси робітничого класу, К. Маркс та Ф. Енгельс поставили на науковий грунт соціалістичну ідею, звільнили її від утопічних ілюзій. Пропагувалися переваги колективної власності над приватною.

Маржиналізм – новий напрям політичної економії, який виник в середині 19 ст. і набув поширення в 70-ті роки. Сферою вивчення економіки є чиста теорія, мета якої – обґрунтування універсальних закономірностей.

Функції економічної теорії.

1. Пізнавальна функція – полягає у формуванні наукового економічного мислення (ще з дитинства формується буденне економічне мислення під впливом традицій, звичаїв, натури людини).

2. Практична функція – полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні економічної політики держави.

3. Методологічна функція – означає, що дана наука виступає теоретичною основою конкретно-економічних наук, тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися при проведенні скільки-небудь ґрунтовного конкретно-економічного аналізу.

Предметом економічної теорії є вивчення:

1. соціально-економічних відносин – відносин, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних й духовних благ, їхню основу, ядро становлять відносини власності на засоби виробництва й виготовлений продукт;

2. загальних організаційно-економічних відносин – певна система господарського механізму, а саме: система форм і методів суспільної організації і регулювання народного господарства.

Названі групи економічних відносин тісно між собою пов’язані. Завдання економічної теорії полягає в тому, щоб з’ясувати існуючі тут причинно-наслідкові зв’язки, закони й закономірності, які характеризують функціонування цих відносин як цілісної, логічно зумовленої економічної системи.

Економічні категорії та закони.

Економічні категорії – це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ та процесів.

Кожна категорія виражає окремі сторони економічних відносин, а в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства в цілому.

Наприклад, щоб розкрити суть ринкової економки, необхідно глибоко оволодіти цілою системою економічних категорій, починаючи з товару, грошей, вартості, ціни і кінчаючи маркетингом і менеджментом.

Як відомо, економічні відносини розвиваються за певними економічними законами.

Економічний закон – це стійкий, істотний причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя.

Якщо економічна категорія виражає який-небудь один момент або одну сторону економічних відносин, суть одного явища, то економічні закони розкривають взаємозв’язок, внутрішню залежність кількох або багатьох одно порядкових явищ. Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного розвитку суспільства, передбачити його перспективу.

Особливості економічних законів:

- сутнісний характер;

- виявляються через практичну діяльність людей;

- проявляються як основні пануючі тенденції економічного розвитку суспільства.

Групи та типи економічних законів.

До І групи відносять закони, що діють упродовж різних історичних періодів. Серед них розрізняють закони 4 типів:

1. всезагальні економічні закони (закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо);

2. загальні закони – закони, що діють у декількох економічних формаціях (закон вартості, закон попиту в пропозиції, закон грошового обігу тощо);

3. специфічні економічні закони – діють лише в межах одного суспільного способу виробництва (основний економічний закон, який виражає найбільш глибинні зв’язки між продуктивними силами і виробничими відносинами (відносини економічної власності) у взаємодії з розвитком продуктивних сил);

4. стадійні закони – діють лише на одній зі стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму).

До ІІ групи економічних законів належать закони різних сфер суспільного відтворення (закони сфери безпосереднього виробництва – закон зростання органічної будови капіталу, закон спадної віддачі тощо).

До ІІІ групи належать закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем.

Потреби як спонукальний мотив економічної діяльності.

Оскільки основним завданням економіки є відповіді на запитання «Що виробляти», «Як виробляти» та «Для кого виробляти», варто зауважити, що рушійною силою всього цього процесу є потреба людини у будь-чому.

Американський економіст А. Маслоу виокремив 5 основних груп потреб людини (піраміда Маслоу).

1. фізіологічні (голод, спрага);

2. потреби у безпеці (захист від страху, болю);

3. потреби у соціальних зв’язках (дружбі, любові);

4. у самоповазі (у досягненні визнання);

5. у самореалізації (реалізації власних можливостей та здібностей).

Економічні потреби тісно пов’язані з виробництвом, обміном, розподілом та споживанням. Необхідність задоволення цих потреб спонукає до виробництва необхідних життєвих благ. У свою чергу, виробництво, створюючи нові товари та послуги, стимулює розвиток потреб людини. Задоволення економічних потреб здійснюється в процесі споживання. Спожитий продукт або послуга народжує нові потреби. Таким чином відбувається відтворення економічних потреб.

Потребами і прагненнями до їх задоволення зумовлені економічні відносини між людьми, країнами.

Дата добавления: 2014-01-07