Антонімія

У кожній термінологічній системі антоніми творять елементарні
мікрополя, в межах яких реалізуються відношення протилежності як
однієї з суттєвих ознак системності термінології. Поняття завжди
виникають парами. Кожне з понять містить свою протилежність, що
ґрунтується на відмінності всередині одного й того ж явища (властивості,
стану, якості тощо). Протилежність, контрастність понять, якими оперує
наука, знаходять в українській мові специфічне вираження в антонімії.
Терміни-антоніми характеризуються цілком визначеними парадигматичними властивостями: фронтальною протилежністю і розрізненням за диференційною ознакою, тісно пов'язаною з її основною дефінітивною функцією.

Антонімію у термінології трактують як особливу характеристику лексичного значення слова, особливе відображення протилежного в предметах і явищах об'єктивного світу.

Щодо питання наявності антонімів у термінологічних системах думки вчених розходяться. Так, Л. Новиков заперечує існування антонімічних відношень між термінами. В. Даниленко вважає, що явище антонімії у загальнолітературній мові та мові науки мають багато спільного і суттєво не відрізняються одне від одного. Вчений стверджує: «Явище антонімії, яке полягає в існуванні слів протилежного значення, в термінології репрезентоване чи не ширше, як у загальнолітературній мові». Додамо до цих думок погляд на бінарність наукових понять О. Деборина: «Поняття... народжуються парами... поняття внутрішнього народжуються одночасно з поняттям зовнішнього».

На наш погляд, антонімія є однією з найважливіших системоутворюючих категорій лексики взагалі і властива термінології зокрема. Звичайно, розглядати антонімію термінів без урахування її екстралінгвістичної мотивації неможливо, однак треба враховувати, по-перше, різне вираження понять у конкретних національних мовах; по-друге, живий зв'язок компонентів природно сформованих національних систем із загальною лексикою. Якщо «напруженість», «відносність семантики» (Л. Новиков) у загальному розумінні не характерні для антонімічних пар інтернаціонального характеру, то відсутність цих властивостей у національних номінаціях протилежних наукових понять доводиться далеко не завжди. Крім цього, у суспільствознавчих науках відносність семантики зумовлена й концептуально.

Ш. Баллі антонімічні протиставлення вважав виявом природного нахилу людського розуму: «В нашій свідомості абстрактні поняття закладені парами, причому кожне зі слів завжди так або інакше викликає уявлення про інше».

Антонімія як семасіологічна, категорія невід'ємна від термінологічних систем, що номінативно систематизують наукові поняття складну й багатопланову мережу протиставлень, суттєво впорядковуючи тим самим термінологічну сферу.

Антонімія у термінології має спільні і часткові форми реалізації, зумовлені якісно багатогранними відношеннями протилежності між науковими поняттями. Дотримуємося поглядів Д. Шмельова на зв'язок антонімії з «поляризацією певного семантичного простору», на появу в одиницях лексики «деяких ознак антонімічності», які не є «справжніми» антонімами, однак є ними за суттю відображення поляризації понять.

Осмислення антонімії у термінологічній сфері як одного із регулярних принципів найменування понять із протилежним змістом дає змогу точніше визначити місце терміна в конкретній термінологічній системі у його зв'язках і взаємозалежностях від інших її компонентів, включаючи і процес входження інновацій.

Антонімічні пари у термінології можна розділити на дві групи — лексичні та словотвірні. Більшість антонімічних пар серед українських термінів мають мотивацію в загальнолексичних антонімах: прибуток — збиток, збагачення — зубожіння, життя — смерть, зліт — посадка, захворювання — одужання, виробництво — споживання тощо. Немало антонімічних пар ґрунтується на корекції префіксів. Основи і префікси є регулярними засобами вираження антонімічних відношень у системі термінів. Протилежні поняття в українській мові виражаються чергуванням префікса з його відсутністю, а також за допомогою використання префіксів полярного значення: перенаселення — недонаселення, недоросток — переросток, недозапилення — перезапилення, сурядність — підрядність. Найпродуктивнішим способом передачі протилежного поняття є приєднання до терміна стверджувальної семантики заперечної частки не: рентабельність — нерентабельність, платоспроможність — неплатоспроможність, шкідливість — нешкідливість тощо. Значну частину антонімічних пар становлять інтернаціоналізми, які прийшли на український мовний грунт готовими дериватами: позитив — негатив, імпорт — експорт, гіпербола — літота, гіпоксія — гіпероксія, гіпотаксис — паратаксис.
Протилежність понять у сфері інтернаціональних термінів найчастіше
виражається префіксами де-, анти-, екстра-, інтра-: концентрація —
деконцентрація, муніципалізація — демуніципалізація, ген — антиген, градація — деградація, частина — античастина, гармони —
антигормони, екстраполяція — інтерполяція, екстралінгвістика —
інтралінгвістика.

Окремі терміни мають антонімічну дублетність: валоризація — ревалоризація. Термін реприватизація лише останніми роками реалізував свою вихідну антонімічну пару — приватизація. Терміни демонетизація, деномінація, фактично лише передбачають свій антонімічний компонент — монетизація, номінація. Полісемічний термін оригінал вступає у дві антонімічні пари. У значенні «основа для відтворення, копіювання» його антонім — копія; у значенні «текст, з якого робиться переклад» — термін переклад; у значенні «малюнок для поліграфічного відтворення» — термін відбиток. Це засвідчує, що явище антонімії у терміносистемах навіть на рівні інтернаціоналізмів ускладнюється парадигматичними особливостями загальнолексичних систем.

Для медичної та біологічної термінології типовим є вираження протилежних понять через префікси, що вказують відповідно на надмірність, перебільшення та недостатність, пониження установленої норми: гіпервітаміноз — гіповітаміноз, гіпертонія — гіпотонія, гіперфункція — гіпофункція, гіпердинамія — гіподинамія, гіперплазія — гіпоплазія.

Крім однокореневої антонімії, яка ґрунтується на кореляції префіксів, у терміносистемах наявні й антонімічні пари змішаного зразка, де антонімічні відношення побудовані на протиставленні перших компонентів складних слів при однакових других. Так, усічені основи макро-, мікро- містять ознаки протилежності розміру, вираженого другим компонентом: мікроструктура — макроструктура, мікросистема — макросистема, мікромолекула — макромолекула, мікросвіт — макросвіт. Для вираження протилежності одиничності, чисельності, вираженої другим компонентом складного слова, вживаються усічені основи грецького походження: моно- (одно, єдино), полі- (чисельний, багато): моносемія — полісемія, моногамія — полігамія, монофонія — поліфонія, монотеїзм — політеїзм. Наявні в українських терміносистемах і відповідні власне українські структури: багатозначність — однозначність, багатоврожайність — маловрожайність, низьковрожайність; багатоплідність — малоплідність. У наведених прикладах антонімічність одного із компонентів складного терміна спричинює антонімію всього складного терміна.

Немало в термінологічних системах і антонімічних пар серед словосполучень: зовнішня торгівля — внутрішня торгівля, пряма мова — непряма мова, односторонній зв'язок — двосторонній зв'язок. Як
правило, номінації родових антонімічних термінів-словосполучень
виражають єдність протилежних понять, атрибути — протилежні їхні
ознаки, тобто значення атрибутів протиставляються за одним із
семантичних компонентів.

Приклади свідчать про регламентований, модельований характер вираження антонімічних відношень у системі української термінології. На рівні парадигматичних відношень спрацьовує принцип максимальної відповідності термінів; у полярних відношеннях знаходяться, як правило, національні або інтернаціональні терміни». Однак наявні й деякі винятки з цієї закономірності. Це, зокрема, використання для виразу відношень протилежності різноструктурних термінів на зразок: безробіття — працевлаштування, вільна конкуренція — монополія.

Протилежність як єдність тотожності й відмінності у термінології не завжди виражається лексичними одиницями. Нерідко вона просто допускається. У таких випадках або передбачається лексична одиниця, яка знаходиться в опозиції до існуючих, або дві одиниці називають різні поняття, не усвідомлювані ними як протилежності, але передбачувані як певна єдність. Маємо на увазі терміни — антонімічні пари — на зразок партизація — департизація, ідеологізація — що тривалий час уживалися на рівні наявної лексичної одиниці й тієї, яка лише припускалася.

Не можна не враховувати і такого факту: у термінологічних системах дихотомія першого рівня «так», «ні» не завжди достатня. Антонімічні й конверсивні кореляції не вичерпують усіх різних видів протилежності. Так, у формуванні структури суспільствознавчої термінології велике значення має характерний для неї органічний зв'язок антонімії з синонімією і гіпонімією. Синонімічні відношення буквально пронизують антонімічні ряди суспільно-політичної лексики, створюють своєрідні пучки. Наведемо пучок найменувань із загальним значенням, протилежним значенню слову мир — війна, агресія, експансія, інтервенція, втручання, конфронтація, конфлікт, напад, вторгнення, авантюра, анексія, окупація, застосування сили. Цей ряд можна продовжити лексемами з різних сфер літературної мови, причому нерідко не в прямому, а переносному значенні.

Однією зі системоформуючих категорій, корелюючих лексичну семантику, є конверсія. Вона тісно пов'язана з антонімією. Їх близькість проявляється в тому, що вони зіставлювані, хоч і по-різному, з вираженням ідеї зворотності, а відрізняються типами протилежності. На рівні мовної системи у антонімів є середній член протиставлення, що сприяє можливості переходу на рівні мовної діяльності логічних контрадикторних відношень у контрарні, чого позбавлені конверсиви. Вони повністю вичерпують об'єм поняття: попит — пропонування, продаж — купівля, кредит — борг, кредитор — боржник. Щодо власне мовних відмінностей конверсивів і антонімів, то тут відзначаємо характерний для антонімів збіг (частковий) сполучуваності, що не властиве конверсивам. Відношення передбачуваності один одного, взаємозумовленості і взаємоспрямування програмує утворення навколо термінів-конверсивів і мікросистем конверсивної кореляції: попит на товар — пропонування товару, експорт товару — імпорт товару, продаж: товару — купівля товару, сфера виробництва — сфера розподілу. Відношення конверсивності спостерігаємо і при побудові аналітичних термінів: закон попиту і пропозиції, відносини панування і підлеглості, принцип купівлі-продажу: у таких термінологічних сполуках конверсія спостерігається уже в плані простого перестановлення компонентів (перетворення товарів у гроші — перетворення грошей у товар), яка визначає сутність фіксованих понять у розумінні зворотного напряму відношень.

Дата добавления: 2014-01-07