Внутрішня форма та мотивованість термінів

Лекція №5

Питання для самоперевірки

1. Розкажіть про системність термінологічної лексики.

2. Роль синонімії у розвитку термінологічної лексики.

3. Що таке абсолютні синоніми? Наведіть приклади.

4. Що впливає на неологізацію термінологічних систем?

5. Розкажіть про варіантність у синонімії.

6. Як характеризують антонімію термінознавстві?

7. На які пари розділяють антоніми у термінології?

8. Розкажіть про антонімічну дублетність.

9. На чому побудовані гіпонімічні відношення?

10. Як впливають гіперо-гіпонімічні зв’язки на розвиток системності термінолексики?

Поняття «внутрішня форма» виражає сукупність двох лінгвістичних явищ: співвідношення твірної і похідної основи та ознаку, яка пояснює вибір звукової оболонки, тобто ознаку, покладену в основу вибору назви. На думку О. Потебні, похід слово завжди містить у собі не попереднє слово, а лише відношення до нього.

Внутрішня форма безпосередньо пов'язана з мотивованістю. Під мотивованістю у мовознавстві розуміють: 1) відповідність значення слова до його звучання; 2) структурно-семантичну властивість слова; що дає змогу створити раціональні зв'язки між значенням та звуковою оболонкою слова на основі їх лексичної й структурної зіставленості; 3) співвідношення між внутрішньою формою та лексичним значенням мовних одиниць. При цьому внутрішня форма зумовлена тільки семантикою компонентів цієї одиниці. Відповідно до чотирьох способів творення термінів виділяємо три типи мотивації: семантичну, морфологічну, аналітичну. Щодо запозичень, то вони мотивуються на рівні своєї мови. На думку С. Гайди, «статистичними значеннями, якими є етимологічні й синхронні лексичні значення, мотивація набуває динамічного характеру». I далі: «На противагу категоріальному структуральному значенню мотивація — конкретніша, індивідуальніша». Оцей динамічний усвідомлений характер мотивації є каркасним моментом системного характеру термінотворення.

Деякими аспектами прояву внутрішньої форми у мові вчені цікавилися ще в Стародавньому Китаї, Стародавній Греції та Римі. У Європі це питання було в центрі уваги, починаючи з VII ст. Внутрішня форма лексичних одиниць репрезентується морфемною структурою і утворює не просту сукупність значень та вживань її складників, а деяку єдність взаємопов'язаних елементів.

Дискусійним залишається питання, чи внутрішня форма властива усім словам. Існує точка зору, що вона відсутня у запозиченнях з інших мов, у непохідних мовних утвореннях, а також у словах, утворених шляхом метонімічного перенесення. Виходячи з цих міркувань, можна дійти висновку: не всі слова у мові є мотивованими.

Погоджуючись із наведеними думками стосовно загальновживаних слів і номенклатурних знаків, і гаки вважати, що усі терміни мотивовані, а їх мотивованість зумовлена дефінітивною функцією. Причому мотивованість термінів — явище і внутрішньомовне, і зовнішньомовне.

Виходимо з апріорного факту: «Термінологічні системи характеризуються передусім свідомим термінотворенням. Звідси — відсутність у термінологічних системах поняття немотивованого терміна». Стоїмо на засадах, що внутрішня форма терміна — це ознака, покладена в основу вибору назви. У свою чергу «вивчення зв'язку між значенням та внутрішньою формою визначається мотивованістю», тобто мотивованість уявляється нам як співвідношення внутрішньої форми та значення терміна. Оскільки терміни творяться різними шляхами, то і мотивованість у них буде виявлятися по-різному. Мотивованість термінів має або двосторонній (семантичний та формальний), або односторонній (семантичний) характер. Метонімії та метафорі властива одностороння мотивованість. Виділяємо терміни з наявною та прихованою мотивованістю. Наявна мотивованість (внутрішньомовна) може правильно орієнтувати на зміст поняття і неправильно.

Крім цього, мотивованість у цих термінах може бути повна та часткова. Прихована мотивованість виявляється на основі етимологічного аналізу слова або зовнішнього фактора — екстралінгвально. Як синхронна ознака терміна, мотивованість терміна чи термінологічного словосполучення є відносною ознакою і з внутрішньомовного погляду, і з огляду на позамовні фактори. Передусім маємо на увазі різне морфемне членування слова і той факт, що мотивованість багатьох термінів по-різному сприймається фахівцями та нефахівцями, людьми освіченими і неосвіченими. Все ж ця ознака як результат синхронної вивідності існує у терміносистемах об'єктивно, в тому числі і мотивованість, зумовлена структурним калькуванням складних і складених термінів та різного роду термінологічних словосполучень з інших мов.

Повністю мотивовані терміни переносять на себе семантику вихідного слова, напр.: адреса — «число, (код), що визначає місцезнаходження деякої частини інформації в ЕОМ», — від адреса — «позначення місцезнаходження кого-, чого-небудь». Аналогічно: голка, шов, джерело, ключ тощо.

Часткову мотивованість маємо в тому випадку, коли термін довантажується новим відтінком значення, напр.: бандаж — пластмасова стяжка, яка натягається на електронно-променеву трубку», від бандаж — «пов'язка, хірургічний пояс для підтримки відповідних частин тіла у нормальному положенні». Довантаження значення: «стяжка, що натягається на предмет».

Явище прихованої мотивації спостерігаємо, наприклад, при творенні терміна стійкість із значенням «система із затухаючим перехідним процесом» від стійкість — «властивість за значенням стійкий, який довго зберігає та проявляє свої здатності, не піддається пошкодженню». Прихована сема процесуальності є спільною для двох слів. При запозиченнях мотивованість зумовлена структурними особливостями мови-джерела. Тут і зовнішня і внутрішня мотивованість знаходяться у тісному зв'язку: іншомовна модель + національний матеріал. Це все сприяє системній організації сучасної наукової термінології. Та серед соціально-економічних українських термінів, утворених морфологічним способом, немало таких, мотивованість яких зумовлена німецькими оригіналами: dіе Меhrzeugung. — перевиробництво, dіе Wettbewerbfahigkeit — конкурентноздатність. Порівняльно-типологічний метод дослідження німецьких та українських термінів дає цікаву картину зовнішньомовної мотивованості. Маємо на увазі передусім той факт, що для української мови складні слова менш характерні, ніж для німецької, де вони нерідко виступають семантично як словосполучення, тому аналогами багатьох німецьких термінів є українські словосполучення: dіе Geldkrise — грошова криза, das Меhrwert — додаткова праця, Durcsohnitsprei — пересічна ціна, dіе Grundmittel — основні засоби.

Такі словосполучення, залишаючись на рівні дериваційних відношень термінологічної системи, термінологічної парадигматики, займають певне місце у класифікації понять. Системність однорідних термінів німецької мови з компонентом Меhr — більше, Durch - через, скрізь, Grund - основа -екв валентно передана мотивованими українськими термінами відповідно з атрибутами додатковий, пересічний, основний. Регулярна відтворюваність похідних термінологічних словосполучень передбачена парадигматичною закріпленістю (порівн. споживча вартість — мінова вартість, органічна будова капіталу — технічна будова капіталу, основний капітал — додатковий капітал) виводить їх на рівень лексикалізованих словосполучень, тому що здатність їх компонентів виступає не на синтаксичному, а на лексичному рівні. Звідси висновок — мотивованість таких термінів передбачена німецькою мовою, однак їх понятійне значення зумовлене всім складом національних компонентів, з яких вони утворені.

Усвідомлення того, що сукупність процесів природи перебуває в системному зв'язку, спонукає науку виявити його і зокрема, і
загалом. Зрозуміло, характер мотивованості термінів-слів та термінів-
словосполучень різний. Термін-слово не завжди пояснює зміст
поняття, а термінологічне словосполучення здебільшого буває
наділеним орієнтиром для тлумачення відповідного поняття.
Системність останніх (термінів-слів) досягається значною мірою
мотивованістю мікросистемного рівня: від термінів-виразників
родових понять за допомогою афіксів і шляхом атрибутивного звуження семантики творяться терміни-виразники видових понять. Між усіма термінами таких мікросистем існує синхронна вивідність: торгівля — безприбуткова торгівля, зовнішня торгівля — внутрішня торгівля.

Терміни, утворені здебільшого за афіксальними моделями
також мають наявну і приховану мотивованість. Повну
мотивованість мають терміни виклик, виліт, вибір, коливання,
кодування, змагання, селективність, звуконепроникність тощо. Напр.:
кодування — перетворення повідомлення або безперервного сигналу у
код. Часткова мотивованість характерна для термінів колірність, вимикач, заземляч, уловлювач тощо: уловлювач пристрій для уловлювання сигналів від уловлювати — «відбирати з якогось середовища що-небудь за допомогою спеціального апарата».

Композити з міжнародними блоками мають повну мотивованість: телеекран — частина телевізора, на якій відтворюється прийняте зображення — від теле — телевізійний + екран. Композити з двома міжнародними компонентами мають часткову - мотивованість: фонограма — сигналограма отримана, у результаті звукозапису — від фон — звук та грама — запис. Прихована мотивованість термінам-композитам не властива.

Серед аналітичних структур нерідко ще вирізняються терміни з неправильною мотивованістю: білий шум — «випадкова завада (випадкові хаотичні флуктації напруг або струмів)» — від білий — «кольору крейди, молока, снігу» та шум — «хаотично змінний процес, викликаний будь-якими нерегулярними діячами».

Отже, внутрішня форма слова, що символізує собою зв'язок між планом змісту та планом вираження, властива усім термінам, оскільки термінотворення - свідомий процес. Бона має обов'язків мотивований зв'язок на рівні семантики зі словом, що зумовлює творення того чи іншого терміна. Повна мотивованість засвідчує прозору внутрішню форму терміна, вона властива більшості термінів суфіксального способу творення, деяким композитам. Прихована мотивованість є у термінах семантичного та аналітичного творення, а неправильна трапляться лише серед термінів-словосполучень.

Відомості про внутрішню форму терміна сприятимуть удосконаленню терміносистем, братимуться до уваги при виробленні термінологічних стандартів.

Література

1. Панько Т. І., Качан І. М., Мацюк Т. П., Українське термінознавство – Львів, 1994 р. – 216 с.

2. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині ХХ ст.: стан і статус. Торонто 1987 р.

3. Жовтобрюх М. А. Мова української періодичної преси К. 1970 р.

4. Москаленко А. А. Нарис історії української граматичної термінології. – К., 1959р.

5. Ковалик І. І. Логіко-лінгвістична концепція технічної термінології у слов’янських мовах // Вісн. Львів ун-ту, сер. Філології, 1969р., №6, ст.112 - 126.

Дата добавления: 2014-01-07