Питання 1 Каркаси та їх конструктивні схеми

ПЛАН

Тема 1.7 Конструкційні елементи будівель та споруд.

Мета: Навчитися орієнтуватися та розрізняти конструктивні елементи

будівель та споруд.

1. Каркаси та їх конструктивні схеми.

2. Стіни, перегородки та їх класифікація.

3. Перекриття їх призначення та класифікація.

4. Підлоги їх призначення та класифікація.

5. Покрівлі, покриття їх призначення та класифікація.

6. Сходи, вікна та двері.

Основою для вибору конструктивної схеми промислової будівлі є: об’ємно планувальна структура, яка забезпечує раціональну організацію виробничо – технологічного процесу; навантаження на конструкції; вимоги міцності, стійкості та довговічності.

Для більшості одноповерхових промислових будівель характерні два варіанти каркасної конструктивної схеми – з поперечними і повздовжніми несучими рамами. Рами багатоповерхових будівель можуть мати різне геометричне і конструктивне рішення.

Рама – це плоска або просторова стрижньова система, у якої всі або деякі вузлові з’єднання жорсткості. Жорсткий вузол характеризується тим, що кут між осями стрижнів, що його утворюють, не змінюється при деформації.

Залізобетонні каркаси одноповерхових промислових будівель проектують, як площинні стояково – балочні системи, змонтовані із збірних залізобетонних елементів заводського виготовлення.

У поперечному напрямі міцність та стійкість забезпечують системою одно- або багатоповерхових рам, стояки яких жорстко закріплені в фундаментах, а зверху шарнірно зв’язані з несучими елементами покриття, що дає великі можливості для типізації елементів каркаса.

У повздовжню раму каркаса входять усі колони поперечних рам температурного блоку, які знаходяться на одній координатній осі з розміщеннями на них підкрановими балками або розпірками і вертикальними зв’язками по колонах.

Збірний варіант залізобетонного каркасу одноповерхової будівлі складається з поперечних рам, які об’єднані в просторову систему повздовжніми конструктивними елементами (плитами, прогонами, підкрановими і об’язочними балками, підкрановими конструкціями тощо) і зв’язками.

У багатоповерхових промислових будівлях навантаження на перекриття від технологічного обладнання в багатьох випадках суттєво перевищують навантаження, які діють на перекриття в житлових і громадських будівлях, тому їх найчастіше проектують за каркасною конструктивною системою.

У просторовій каркасній системі будівель з рамною конструктивною схемою, колони і ригелі з’єднують жорсткими вузлами у повздовжньому та в поперечному напрямках. Жорсткість системи забезпечується опором всіх її елементів, які сприймають вертикальні та горизонтальні навантаження. За такою конструктивною схемою працюють будівлі з такими видами перекриттів:

- Монолітно – ребристі з системою головних і другорядних балок;

- Монолітно – ребристі з балками роз шаровими по колонах в обох напрямах, або часторебристі – кесонні перекриття;

- Монолітні без балочні перекриття;

- Збірні без ригельні каркаси або каркаси із збірними залізобетонними безбалочними перекриттями;

- збірно – монолітні перекриття.

Каркасні будівлі з рамно – зв’язковою ко нструктивною схемою

складаються з системи плоских багатоярусних рам із жорсткими вузлами в місцях стикування ригелів з колонами в одному напрямі (переважно поперечному). В перпендикулярному напрямі жорсткість і стійкість рам забезпечують вертикальними сталевими зв’язками або монолітними стінками, які установлюють всередині кожного температурного блоку по кожному повздовжньому ряду колон. У тих випадках коли цієї жорсткості недостатньо, установлюють додаткові повздовжні ригелі (розпірки), які спирають на сталеві столики приварені до закладних деталей колон у рівні залізобетонних консолей. Така схема задовольняє експлуатаційні вимоги багатоповерхових виробничих будівель в багатьох галузях промисловості та дозволяє використовувати індустріальні залізобетонні та металеві конструкції з уніфікованими вузлами з’єднання колон і ригелів.

Каркаси зв’язкової конструктивної схеми з вертикальними

Діафрагмами жорсткості використовують для багатоповерхових житлових і не житлових будівель з невеликими розмірами приміщень і коли виникає потреба змішувати в одній будівлі приміщення з різними розмірами. Такі каркаси не мають рамних властивостей, а працюють по зв’язковій схемі з шарнірним з’єднанням ригелів з колонами. Всі навантаження, які викликають горизонтальні переміщення каркасу, сприймає система вертикальних діафрагм жорсткості у вигляді заповнень із збірних або монолітних стінок, металевих зв’язків спарених ригелів тощо. Збірні залізобетонні діафрагми жорсткості є стінки, товщиною 140 мм, які влаштовують між двома ригелями та двома колонами. У збірному варіанті вони з’єднуються з колонами по висоті за допомогою металевих накладок, які приварюють до закладних деталей, а з вище- і нижче розташованими конструкціями – шляхом омонолічування горизонтального шва дрібнозернистим бетоном класу В 15. Омонолічування зазорів між діафрагмою жорсткості та колонами суттєво майже в 10 разів, збільшує жорсткість вертикального стикування на зсув

Колони каркасу – це основні несучі конструктивні елементи будівлі, які

являють собою вертикальні лінійні залізобетонні конструкції, довжина яких суттєво перевищує розміри поперечного перерізу, призначені для сприйняття вертикальних навантажень. Збірні колони багатоповерхових будівель виготовляються постійного перерізу довжиною на 1...3 поверхи.

Ригелі – збірні залізобетонні ригелі міжповерхових перекриттів і

покриття можуть розміщуватись в повздовжньому та в поперечному напрямках або змінювати напрям у будь–якому місці будівлі. Вони мають тавровий переріз із поличкою внизу, для спирання плит перекриття, з метою зменшення сумарної конструктивної висоти перекриття.

Дата добавления: 2014-01-07