Поняття та система принципів міжнародного економічного права

Навчальні питання

ЛЕКЦІЯ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

6. Поняття та система принципів міжнародного економічного права;

7. Місце загальних міжнародно-правових принципів в нормативній системі міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин;

8. Юридичний зміст спеціальних принципів міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин;

4. Нормативне закріплення принципів міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин.

Основні поняття: принцип міжнародного економічного пра­ва; загальні міжнародно-правові принципи; суверенна рівність держав; територіальна недоторканість; мирне співіснування; мирне вирішення спорів; спеціальні принципи міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин.

Принцип (початок, основа) - це основне, визначене положен­ня певної теорії, вчення, а також керівна ідея, основне правило діяльності.

Система принципів міжнародного економічного права складається з:

- основних (загальних) принципів;

- спеціальних принципів.

До основних принципів міжнародного економічного пра­ва належать основні принципи міжнародного публічного права:

· Принцип мирного співіснування - один із провідних і важливих принципів міжнародного права, його галузей, зо­крема і міжнародного економічного права. Дотримання цього принципу зобов'язувало держави світу відмовлятися від засто­сування сили або погрози силою, мирно врегульовувати спори тощо.

· Принцип мирного співіснування знайшов своє втілення у ба­гатьох міжнародно-правових актах, які регулюють відносини між окремими країнами світу. Він міцно вкоренився в політич­ній і правовій термінології ООН, у ряді резолюцій її Генеральної Асамблеї, в інших міжнародно-правових документах. Так, в Хар­тії економічних прав і обов'язків держав, прийнятій Генераль­ною Асамблеєю ООН у 1974 р., передбачені суверенне право кожної держави на вільний вибір соціально-економічної системи (ст. 1), заборона дискримінації держав у міжнародній торгівлі за ознаками належності до певної соціально-економічної системи (ст. 4).

· Принцип суверенної рівності держав визнаний Ста­тутом ООН і закріплений у міжнародних договорах і деклара­ціях. Термін «суверенітет» у перекладі з французької буквально означає «верховенство», «верховна влада». У більш широкому розумінні він означає незалежність держави, її право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави.

Державний суверенітет є однією з головних ознак держави. Якщо його немає, то не може бути і самої держави. Тому багато держав офіційно проголошує свій суверенітет.

На важливість і значення цього принципу у міжнародних відносинах взагалі і міжнародних економічних відносинах зо­крема вказує те, що він знайшов своє юридичне закріплення насамперед у Статуті ООН. «Організація заснована на принципі суверенної рівності її Членів», - сказано в п. 1 ст. 2 цього Стату­ту. А це означає, що всі держави, незалежно від існуючої в них соціально-економічної системи, масштабів їх території, кількості і складу населення, економічної чи військової могутності, а та­кож інших характерних для них ознак, є рівноправними, суве­ренними суб'єктами міжнародних відносин, у тому числі і між­народних економічних відносин. Як зазначалося на Женевській конференції 1964 р., економічні відносини між країнами мають будуватися на основі поваги принципів суверенної рівності дер­жав. Особливе значення принцип суверенної рівності має для країн, що розвиваються, адже він певною мірою перешкоджає здійсненню відносно них політики неоколоніалізму, непомірної експлуатації їх природних багатств.

· Принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіаль­ної недоторканності, так і політичної незалежності будь-якої держави. Будь-яка держава при здійсненні своїх міжнародних стосунків зобов'язана утримуватися від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності, так і політичної незалежності іншої держави. Така погроза або засто­сування сили є порушенням норм міжнародного права і Статуту ООН. Вони не повинні застосовуватися як засоби регулювання міжнародних питань. Агресивна війна є злочином проти миру, яка тягне за собою відповідальність за міжнародним правом. Відповідно до цілей і принципів ООН держави зобов'язані утри­матися від пропаганди агресивних війн.

Кожна держава зобов'язана утриматися від організації під­бурювання, надання допомоги або участі в актах громадянської війни, або в терористичних актах в іншій державі.

Територія держави не повинна бути об'єктом військової оку­пації як результату застосування сили в порушення положень Статуту ООН. Вона не повинна бути об'єктом придбання іншої держави в результаті погрози силою або її застосування. Це не може визнаватися законним,

Усі держави повинні на основі загальновизнаних принци­пів і норм міжнародного права добросовісно виконувати свої обов'язки стосовно підтримання міжнародного миру і безпеки і прагнути до підвищення ефективності системи безпеки на осно­ві Статуту ООН.

Дата добавления: 2014-01-07