Лекція 5 Капітал підприємства, його кругообіг та обіг

1. Сутність капіталу, його матеріально-речовий зміст та соціально-економічна форма. Капітал як фактор виробництва.

2. Структура капіталу та його обіг. Промисловий капітал.

3. Основний капітал. Фізичне та моральне зношення основного капіталу. Механізм відтворення основного капіталу. Амортизація. Норма амортизації.

4. Обіговий капітал. Час і швидкість обігу. Фактори, що впливають на швидкість обігу.

Питання перше. Сутність капіталу, його матеріально-речовий зміст та соціально-економічна форма. Капітал як фактор виробництва.

Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила істо­ричний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва. В економічній теорії сфор­мувалися такі підходи до визначення сутності капіталу.

1. Предметно-функціональний підхід, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призна­ченою для подальшого виробництва або продажу й одер­жання доходу.

У рамках цього підходу значного поширення набув аналіз капіталу як фактора виробництва, що впливає на резуль­тати підприємницької діяльності і приносить дохід влас­никові. При цьому підкреслюється особливе місце капіта­лу в системі економічних ресурсів, зумовлене його високою мобільністю, опосередковуючою роллю та похідним харак­тером формування.

Аналіз матеріально-речового змісту капіталу постійно збагачується за рахунок розширення діапазону видів на­громадження праці та певних благ, однак не дає можливості виявити джерело зростання підприємницького дохо­ду та розкрити його соціально-економічний зміст.

2. Соціально-економічний підхід, згідно з яким капітал трактується як економічна категорія — специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов.

Розглядаючи капітал як самозростаючу вартість (що в процесі свого руху приносить додаткову вартість), прихиль­ники цього підходу ототожнюють капітал з капіталістич­ними виробничими відносинами експлуатації найманої праці.

Особливістю соціально-економічного підходу є прагнен­ня охарактеризувати суспільно-економічну сутність капі­талу в органічному взаємозв'язку з економічними відноси­нами та виявити джерело самозростання вартості.

Водночас необхідно враховувати, що розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки завдяки поширенню ко­лективних форм приватної власності, акціонуванню, демок­ратизації управління капіталом тощо змінює соціально-економічну природу капіталу. Зростає взаємозумовленість мотиваційних пріоритетів найманих робітників та підпри­ємців на основі "соціалізації" капіталу та "капіталізації" праці. Зближенню інтересів суб'єктів сучасної ринкової економіки сприяє також подальший розвиток співробітниц­тва праці та капіталу, що ґрунтується на якісному вдоско­наленні трудового законодавства та системи колективних договорів.

3. Грошовий підхід, згідно з яким капітал досліджується як фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді процента.

4. Ототожнення капіталу з часом як особливим економічним ресурсом, що визначає дохід підприємців як винагороду за відмову від задоволення поточних потреб заради отримання майбутніх благ.

5. Трактування капіталу як певного вкладення, зав­дяки чому забезпечується одержання доходу.

У рамках цього підходу виокремлюється категорія "людського капіталу" як міри втіленої у людині здатності приносити дохід. Освіта, професіоналізм, здоров'я, природні здібності та творчість індивіда розглядаються як чинники його продуктивної сили, що сприяє збільшенню обсягів ви­робництва високоякісної інноваційної продукції і прино­сить так звану технологічну ренту, виступаючи найважли­вішим джерелом зростання доходу окремої людини й су­спільства в цілому. При цьому особистість визначається не лише як суб'єкт, а й як об'єкт економічної діяльності та інвестицій, які прибутковіші, ніж капіталовкладення в інші фактори виробництва.

Інвестиціями у людський капітал вважаються витра­ти на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідго­товку робітників, підтримку здоров'я, інформаційне забезпе­чення тощо. Величина людського капіталу оцінюється по­тенційним доходом, який він може приносити власнику.

Соціально-економічне багатство інтелекту відображає категорія "інтелектуальний капітал", який функціонує у "чистому" вигляді в таких сферах, як наука, освіта, охоро­на здоров'я, управління тощо. У високоцивілізованому суспільстві інтелектуальний капітал починає переважати над усіма іншими формами капіталу, виступаючи голов­ною передумовою нагромадження суспільного багатства.

З огляду на те, що нагромадження, вдосконалення та всебічний розвиток людського багатства набувають першо-вартості у контексті наявних джерел сучасного економіч­ного зростання, стає зрозумілою важливість цього підходу до аналізу капіталу як економічної категорії.

Не відкидаючи жодного з трактувань капіталу, накопи­чених науковою думкою за всю історію розвитку економіч­ної теорії, слід наголосити на необхідності аналізу сутності капіталу в контексті соціально-економічних та історичних умов його саморозвитку.

Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуго­вують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

Питання друге. Структура капіталу та його обіг. Промисловий капітал.

Капітал — самозростаюча авансована вартість; вкладення, які дають змогу отрима­ти дохід.

Багатоаспектність категорії "капітал" виявляється у різноманітних конкретних формах його існування.

За сферами застосування (промисловий, торговельний, позичковий капітал, або капітал сфери виробництва, та ка­пітал сфери обігу).

За напрямами інвестування (речовий, людський капітал).

За масштабами функціонування (національний, міжна­родний капітал).

За роллю у створенні додаткової вартості (постійний, змінний капітал).

Постійний капітал — частина авансового промисло­вого капіталу, яка вкладається у засоби виробництва і переноситься конкретною працею на новостворений продукт, не збільшуючи його вартості.

Змінний капітал — частина авансового промислового капіталу, вкладена в найм робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва і є джерелом додаткової вартості.

За джерелами формування (власний та залучений капітал).

Власний капітал — капітал, вкладений власником фірми, визначений як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями.

Залучений капітал створюється за рахунок розміщен­ня цінних паперів та отримання банківського кредиту.

За способом обороту та перенесення вартості на го­тову продукцію (основний та оборотний капітал).

За значенням у створенні та перерозподілі доходу (ре­альний та фіктивний капітал).

Реальний капітал обслуговує насамперед рух промис­лового капіталу, відіграє визначальну роль у створенні до­ходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності.

Фіктивний капітал не функ­ціонує безпосередньо у виробничому процесі, уречевлюєть­ся у цінні папери (акції, облігації) та дає їхнім власникам право на отримання прибутку. Сам по собі фіктивний капі­тал не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу.

За формами функціонування (індивідуальний, колектив­ний, суспільний).

Визначальною стороною капіталу як економічної категорії є його суспільна форма — відносини між робітниками і капіталістами з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання і послуг у всіх фазах суспільного відтворення.

Дата добавления: 2014-01-07