Режим роботи систем газопостачання

Будівництво систем газопостачання міст і населених пунктів проводиться за спеціально розробленими проектами, в основу яких покладено річне споживання газу різними споживачами. Розрахунок річного споживання газу кожним споживачем проводиться за встановленими питомими нормами теплоспоживання, передбаченими СНіП. Після цього визначають максимальну годинну витрату, на яку розраховують системи газопостачання міст і населених пунктів.

Розрахункова витрата газу на ділянках розподільних газопроводів низького тиску, що мають шляхові витрати газу, визначають як суму транзитного і половину шляхової витрати газу на даній ділянці.

Споживання газу змінюється відповідно до доби, днів тижня,

місяців року. Залежно від періоду, протягом якого споживання вважається постійним, розрізняють:

- сезонну нерівномірність чи нерівномірність за місяцями року;

- добову нерівномірність чи нерівномірність за днями тижня, чи місяцями року;

- годинну нерівномірність чи нерівномірність за годинами доби.

Найбільш рівномірно за місяцями споживають газ промислові підприємства. Це викликано тим, що потреба в газі для технологічних потреб практично постійна і не залежить від температури зовнішнього повітря. З невеликою нерівномірністю споживають газ промислові котельні, що виробляють пар для технологічних потреб і на опалення, і вентиляцію будинків;

Значну сезонну нерівномірність мають комунальні, суспільні і

побутові споживачі газу. У літні місяці витрата газу в цих споживачів різко скорочується.

Знання закономірностей коливань витрати газу дозволяє

експлуатаційним організаціям для покриття нерівномірності споживання газу вживати відповідних заходів: використовувати підземні сховища газу; буферних споживачів; зріджений газ для одержання пропан-повітряної суміші; акумуляторні ємності останніх ділянок магістральних газопроводів.

Недолік газу в зимовий період покривається за рахунок підземних сховищ газу. Для покриття добової нерівномірності опалювального навантаження використовують буферні споживачі, що можуть споживати газ і чи припиняти зменшувати витрату газу або переходити з одного виду палива на іншій.

Облік нерівномірності споживання газу дозволяє правильно планувати подачу газу від джерел газопостачання, визначати режим роботи буферних споживачів, а також координувати роботу окремих елементів системи газопостачання.

3.7 Методи вимірювання тиску і пошуку витоків газу в газопровідних системах

У системах розподілу газу мають місце коливання тисків газу перед газовими приладами. Зниження коливань тиску дозволяє поліпшити умови спалювання газу, підвищити ККД приладів.

Для зниження цих коливань і вимірювання витрати газу використовують газорегуляторні пункти. Вимірювання тиску газу може проводитися в конденсатозбірниках, у вводах в будинки чи безпосередньо в газових приладах, а також безпосередньо в газорегуляторних пунктах.

Для вивчення режиму роботи газопроводів проводять вимірювання тиску газу в період найбільшої витрати (взимку) і найменшого (влітку). За результатами вимірювань складають карти тисків у газових мережах. За цими картами визначають ті ділянки, де виявлений найбільший перепад тиску газу. Це допомагає визначати радіус дії газорегуляторних пунктів і вживати практичних заходів для поліпшення режимів газопостачання окремих районів. Також за результатами цих вимірювань визначають оптимальний режим роботи газорегуляторних пунктів і накреслюють конкретні заходи щодо усунення виявлених недоліків.

Для поліпшення режиму газопостачання проводять такі заходи:

змінюють вихідні тиски газу на газорегуляторних пунктах, що живлять ці газопроводи; заміняють окремі ділянки газопроводів на великі діаметри для збільшення їхньої пропускної здатності; кільцюють газові мережі; ліквідують виявлені закупорки.

Витікання газу з газопроводів і споруд найбільш ймовірне: у стикових з'єднаннях газопроводів; у місцях установлення конденсатозбірників і гідрозатворів; у сальникових ущільненнях арматури; у місцях газопроводів, ушкоджених корозією; у місцях із заводським чи монтажним браком труб чи арматури; у місцях, ушкоджених випадково при проведені аварійно-пошукових чи будівельно-монтажних робіт; у місцях установлення арматури, не забезпеченої компенсаційними пристроями; у місцях з'єднань і тріщинах неметалічних труб.

Методи пошуку витікання газу бувають якісні і кількісні. Методи якісного визначення передбачають розпізнавання самого факту витікання газу без оцінки їхньої величини.

Найбільш поширені такі методи якісного визначення витоків

газу:

- одоризація газу - додання специфічного запаху, що допомагає

знайти присутність газу в приміщеннях, у ґрунті та в інших місцях навіть при малій концентрації;

- перевірка місць передбачуваного витікання газу на газопроводах за допомогою бурового огляду;

- перевірка місць передбачуваного витікання газу на

газопроводах за допомогою мильної емульсії;

- застосування різних газових аналізаторів і індикаторів

(приладові методи);

- перевірка на загазованість підземних комунікацій і підвалів,

розміщенних уздовж траси газопроводів.

Кількісне визначення витікання газу пов'язано з відключенням окремих ділянок газопроводу. Можна виділити три основних етапи пошуку витікання газу:

- установлення факту витікання газу й уточнення його ознак;

- установлення можливої причини витікання газу;

- виконання перевірних операцій з виявлення місця витікання

газу.

3.8 Улаштування і експлуатація газорегуляторних пунктів

Керування режимом роботи систем газопостачання здійснюється газорегуляторними пунктами (ГРП) і газорегуляторними установками (ГРУ), що автоматично підтримують постійний тиск у мережах незалежно від інтенсивності споживання газу.

Газорегуляторні пункти й установки є автоматичними пристроями і виконують такі функції: знижують тиск газу до заданої величини; підтримують заданий тиск поза залежністю від змін витрати газу і його тиску перед регуляторними пунктами; припиняють подачу газу при підвищенні чи зниженні його тиску після регуляторів понад задані межі; очищають газ від механічних домішок.

ГРП споруджують на розподільних мережах міст і населених пунктів, а також на території комунальних, промислових та інших підприємств.

ГРУ монтують безпосередньо в приміщеннях, де розміщенні газоспоживаючі агрегати. У залежності від величини тиску газу на вході підрозділяють ГРП і ГРУ середнього тиску (понад 0,005 до 0,3

МПа) і ГРП і ГРУ високого тиску (понад 0,3 до 1,2 МПа).

До найбільш характерних несправностей устаткування ГРП відносять: витікання газу; несправності ротаційних лічильників; несправності газових фільтрів; несправності засувок; несправності запобіжно-запірних клапанів; несправності регуляторів тиску типу РД; несправності регуляторів типу РСД.

Дата добавления: 2014-01-07