Аналіз статей проектованого звіту про фінансові результати

Як вже було зазначено раніше, прогноз обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у грошовому вимірнику є першим показником, який включається у проектований звіт про фінансові результати. Метою складан­ня цього документу є визначення суми нерозподіленого прибутку (непо­критого збитку), який може отримати підприємство протягом наступного ро­ку. Нерозподілений прибуток зменшує загальну величину майбутніх фінансових потреб підприємства.

У більшості випадків проектований звіт про фінансові результати складається з допомогою методу процента від продажу. При цьому береться припу­щення про пропорційне зростання (зменшення) обсягу реалізації (валового доходу) і змінних або сукупних витрат. Подібне припущення дозволяє отримати перший прогноз "від досягнутого", який досить часто так і залишаєть­ся останнім, тобто вже не переглядається і не уточнюється.

Одним з основних завдань, які вирішуються під час підготовки проектованого звіту про фінансові результати, є визначення тієї частини ДНФ, що може бути утворена з внутрішніх джерел протягом наступного часового періоду.

Серед власних джерел фінансування варто виділяти чистий прибуток і накопичені амортизаційні відрахування. Найскладнішим завданням є прогнозування величини чистого прибутку, частина якого (реінвестований прибуток) є джерелом покриття майбутніх фінансових потреб.

Для того, щоб правильно скласти проектований звіт про фінансові результати з допомогою методу процента від продажу, необхідно класифікувати його статті на автоматично утворені і регульовані.

Автоматично утворені статті (показники) утворюються внаслідок здійс­нення запланованої виробничої діяльності і змінюються пропорційно обсягу продажу.

Регульовані статті утворюються незалежно від обсягу продажу; для їх кількісного визначення використовуються інші методи (наприклад, експертні оцінки).

Приблизна класифікація статей звіту про фінансові результати, який відповідає П(С)БО № 3 "Звіт про фінансові результати", дозволяє попередньо визначити, які статті необхідно змінювати на той же відсоток, що й доход (виручку) від реалізації, а які слід прогнозувати окремо.

В цілому запропонована класифікація статей на автоматично утворені і ре­гульовані не може вважатися незмінною - залежно від ситуації, можна викорис­товувати інший підхід до цього питання.

Розглянемо процес складання проектованого звіту про фінансові результати на прикладі компанії «Палаюча зірка», використовуючи метод процента від продажу. Для цього необхідно спочатку прийняти певні припущення.

Важливим під час проведення аналізу с визначення прогнозованої ціни для кожного виду продукції. Припущення про можливі зміни ціп у межах горизонту прогнозів повинні бути належним чином обґрунтовані. Для пере­вірки цих припущень можна, наприклад, зіставити прогнозовані ціни на продукцію з цінами конкурентів. Доцільно також звернути увагу на історичний аспект 4юрмування цін та фактор інфляції.

Доход (виручка) від реалізації включає у себе податок на додану вартість, акцизи та інші непрямі податки, хоча майже у всіх розвинених зарубіжних країн обсяги продажу вказуються у чистому вигляді, без непрямих податків. Це характерно для звіту про прибутки і збитки, який складають у країнах так званої англосаксонської групи (СШЛ, Велика Британія, Кана­да, Австралія, Нова Зеландія) або для рахунку результатів у Франції.

В Україні під час підготовки проектованого звіту про фінансові результати и необхідно враховувати можливі зміни ставок ПДВ чи акцизного збору у прогнозному періоді, але в нашому прикладі будемо вважати, що величина непрямих податків є незмінною.

Доход (виручка) від реалізації продукції за мінусом ПДВ та акцизного збору утворює чистий доход від реалізації. Прогнозована собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати і витрати на збут у 200(х+1) році вважаються такими, що зростають пропорційно обсягу реалізації.

Виняток з правила становлять лише фінансові витрати і доходи, які не підпадають під припущення про постійне зростання. Це обумовлюється дво­ма чинниками.

По-перше, доход (виручка) від реалізації стосується тільки операційної, а не фінансової, діяльності підприємства.

По-друге, достеменно не може бути відомо, як саме зміняться фінансові доходи та витрати - для цього необхідно скласти проектований баланс, визначити величину фінансових потреб і прийняти рішення про фінансові інвестиції та позики.

Прибуток (збиток) до оподаткування у проектованому звіті про фінансові результати майже завжди стосується лише звичайної діяльності підприємст­ва. оскільки надзвичайні доходи і витрати прогнозувати недоцільно. Вони можуть бути враховані пізніше у вигляді розширення меж довірчих інтерва­лів для величини фінансових потреб.

Чистий прибуток, який утворюється шляхом зменшення прибутку до оподаткування на величину податку на прибуток, ставка якого залишається незмінною, не може розглядатися як кінцевий показник проектованого звіту і про фінансові результати. Його необхідно зменшити на величину оголошених дивідендів для визначення доповнення до нерозподілених прибутків. Ця величина у подальшому додається до статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" проектованого балансу.

Розмір оголошених дивідендів не має прямого зв'язку з обсягом реалізації і прогнозується окремо. Це означає, що темпи реінвестування чистого прибутку не відповідають темпам зростання обсягів реалізації, що, у свою чергу, призводить до збільшення залежності від зовнішніх джерел фінансування. Для того, щоб визначити це у конкретних цифрах, складається проектований баланс.

Для цілей стратегічного планування прогнозована величина нерозпо­діленого прибутку, а також співвідношення темпів його збільшення (зменшення) з темпами зміни обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), є надзвичайно важливими показниками, від яких залежить прийняття рішень щодо стратегії оптимізації витрат, цінової і дивідендної стратегій тощо.

Разом з тим, потрібно вміти застосовувати й інші методи прогнозування статей фінансової звітності, крім процента від продажу, наприклад, метод лінійної регресії. Причиною вибору цього методу як альтернативного є, насамперед, існування відмінностей у темпах зміни обсягів реалізації та операційних витрат. Наприклад, якщо адміністративні витрати протягом останніх декількох років не завжди зростають на такий самий відсоток, що й обсяги реалізації продукції, необхідно врахувати цей фактор у прогнозі.

Для отримання точних результатів з допомогою лінійної регресії необхідно мати дані про обсяги реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інші статті звіту про фінансові результати, між якими спостерігається лінійний зв'язок. Часові ряди доцільно формувати з даних як мінімум за п'ять років, а при можливості - за десять-дванадцять.

Для кожного показника, про який можна сказати, що він лінійно пов'язаний з обсягом реалізації продукції (доходом від реалізації), необхідно розрахувати рівняння лінійної регресії, попередньо оцінивши тісноту зв'яз­ку. Ці рівняння в загальному вигляді являють собою комбіновану (аддитивно-мультиплікативну) модель:

у=ах+b (1)

де у - показник, прямо пов'язаний з доходом (виручкою) від реалізації продукції;

л - доход (виручка) від реалізації продукції;

а - коефіцієнт регресії;

b - вільний член рівняння.

Методика проведення регресійного аналізу, економічна інтерпретація моделі лінійної регресії та інші питання Ґрунтовно висвітлюються у багать­ох джерелах наукової і навчальної літератури з математичної статистики, тому детально зупинятися на цьому питанні ми не будемо.

Необхідно лише зауважити, що рівняння лінійної регресії можна легко отримати з допомогою відповідних програмних засобів, якими забезпечені практично всі сучасні персональні комп'ютери. Наприклад, можна скорис­татися Майстром діаграм у середовищі МS Ехсеl, побудувати діаграми і тренди, здійснити регресійний аналіз. МS Ехсеl (електронний табличний про­цесор) є одним з найпоширеніших і найзручніших програмних продуктів для складання фінансових прогнозів.

Вибравши категорію "Х-У - точкова діаграма" з допомогою Майстра діаграм, можна спочатку графічно дослідити зв'язок між доходом від реалі­зації продукції та іншими показниками, а потім додати на діаграму лінійний тренд (панель "Вставка", опція "Тренд"). За бажанням прямо на діаграму можна вивести рівняння лінійної регресії і ко­ефіцієнт детермінації R².

Аналогічні графіки можна побудувати і для інших показників. Необхідно зауважити, що точки утворюють так зване кореляційне поле, яке дозволяє зрозуміти напрям і ступінь зв'язку між показниками. Якщо точки концентруються біля осі, що йде від нижнього лівого кута до правого верх­нього, то це свідчить про пряму залежність; якщо вони концентруються вздовж лінії від верхнього лівого кута до нижнього правого, то залежність - обернена. Може бути, що точки розкидані по всьому полю. Це свідчить про відсутність залежності між показниками, які вивчаються.

Для прогнозування собівартості реалізованої продукції, адміністративних та збутових витрат розраховуються відповідні рівняння регресії.

З допомогою лінійної регресії можна уточнити показники проектованої фінансової звітності. Хоча ми розглянули лише лінійний зв'язок, на практиці можна без проблем застосовувати і моделі нелінійної регресії. Тру­домісткість прогнозування на основі лінійної регресії в сучасних умовах успішно компенсується широкими можливостями комп'ютерної техніки і пакетів прикладних програм.

Дата добавления: 2014-01-07