Апаратні засоби персональних комп’ютерів 4 страница

- Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробників, продавців, споживачів про те, що вигідно виробляти та купувати, а що – ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

- Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

3. Інфраструктура ринку.

Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку (банки, фондові і товарні біржі, біржі робочої сили, валютна біржа, інформаційні центри й ін.).

Ринкова інфраструктура

Підсистеми

Організаційно-технічна: товарні біржі; оптові ринки; аукціони; торговельно-промислові палати; сервісні центри; опціони; ярмарки; транспортні комунікації; ріелтерські фірми; земельні аукціони

Фінансово-кредитна: банки; фондові біржі; валютні біржі; фінансові небанківські інститути; страхові компанії; інвестиційні, пенсійні та інші фонди; ощадні каси; ломбарди

Державно-регулятивна: (законодавче регулювання ринкових відносин): біржі праці; ліцензування; оподаткування; митна система; державні фонди для сприяння ділової активності

Науково-дослідницьке та інформаційне забезпечення: науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем; консалтингові компанії; інформаційні центри та агентства; рекламні агентства; спеціальні навчальні заклади; юридичні контори

Функції інфраструктури ринку:

- Створення умов для ділових контактів підприємців;

- Сприяння матеріально-технічному забезпеченню реалізації товарів та послуг;

- Регулювання руху робочої сили;

- Здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування;

- Правове та економічне консультування підприємств, захист їх інтересів у державних та інших структурах;

- Страховий захист підприємницької діяльності;

- Забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств;

- Підвищення оперативності, ефективності роботи суб’єктів ринку.

Товарна біржа – це постійно діючі ринки, де купівля-продаж здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, що відповідають форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни і види доставки та інші умови. Товарні біржі поділяються на міжнародні і національні, універсальні і спеціалізовані.

На біржі здійснюються 2 види товарообігу:

· Реальний – передбачає перехід товару від продавця до покупця;

· Ф'ючерсний - продаються право на товар (наприклад, на майбутній врожай), ф'ючерсні контракти, тому рух товарів тут необов'язково.

Різниця між ціною контракту в день його укладання і ціною контракту в день його виконання виплачують чи продавець (якщо ціна піднялася), чи покупець (якщо ціна знизилася). На випадок можливих збитків, обумовлених зміною цін на ринку в майбутньому, ф'ючерсні контракти страхуються (хеджирование).

Фондова біржа – організований ринок цінних паперів, що виконує функції мобілізації грошових засобів для довгострокових інвестицій в економіку та для фінансування державних програм.

Цінні папери – документи, що виражають майнові (боргові) зобов’язання.

Види цінних паперів:

Акції – цінні папери, випущені акціонерним підприємством, які засвідчують вкладення певної кількості капіталу і дають право їхньому власнику на отримання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного товариства.

Види акцій:

- Іменні;

- На пред’явника;

- Прості (розмір дивідендів визначається не одразу, а після отримання прибутку);

- Привілейовані (власник акції має право на фіксовану частку доходу - дивіденд);

- З правом голосу;

- Без права голосу.

Облігація – документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк із правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов’язання про повернення суми боргу у визначений термін.

Вексель – письмове боргове зобов’язання за встановленою законом формою, яке видається позичальником кредитору, що надає право вимагати від боржника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк.

Варрант – цінний папір, що випускається разом з облігацією чи привілейованою акцією і дає право її власнику на додаткові пільги у визначений строк.

Ваучер – майновий купон, що видається в процесі приватизації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації.

Сертифікат – фінансовий документ, випущений банком, який засвідчує наявність грошового депозиту і зобов’язання виплатити цю суму тримачеві сертифіката у певний строк.

Коносамент – розписка, що видається агентом транспортного підприємства відправникові багажу, яка засвідчує прийняття вантажу для перевезення і зобов’язання видати його в пункті призначення тримачеві коносаменту.

На фондовій біржі відбувається розподіл і перерозподіл фінансового капіталу (на “первинному” ринку – коли акції випускаються і продаються населенню, різним компаніям і фінансово-кредитним інститутам, і “вторинному” ринку – коли емітовані акції є в обігу і переходять з одних рук в інші).

Валютна біржа – біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.

Біржа робочої сили чи служба зайнятості – це установи, що здійснюють посередницькі функції між працівниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці і перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, частково регулюють процес зайнятості.

Фрахтова біржа – постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди щодо фрахтування та від фрахтування суден.

Розглянуті вище біржі називаються спеціалізованими.

Універсальна біржа – біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними паперами та фрахтовими контрактами.

Отже, біржі – це ринкові структури, де укладаються угоди, здійснюються біржові операції.

Угода (операція) – домовленість про взаємну передачу прав та зобов’язань стосовно біржового товару, яка супроводжується передачею фінансового інструмента від однієї особи до іншої.

Ф’ючерсні – угоди про купівлю-продаж фінансових інструментів або товарів обумовленої марки на біржах за умови оплати їх за узгодженою ціною через певний проміжок часу після укладання угоди.

Форвардні – строкові угоди за готівковою формою розрахунку, відповідно до якої покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості на певну дату в майбутньому

Види біржових операцій (угод)

Угоди з премією (опціони) – договірне зобов’язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленою на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду. В обмін на отримання такого права покупець опціону сплачує продавцеві певну суму – премію. Ризик покупця опціону обмежений цією премією, а ризик продавця зменшується на величину отриманої премії.

Онкольні – система купівлі реального товару або цінних паперів, за якою ціна не фіксується аж до вимоги покупця. Продавець страхує себе хеджуванням продажу. Ціна, за якою він закриває хедж, стає ціною закупівлі реального товару. Хедж – строкова угода, укладена для страхування від можливого коливання цін.

Контрольні питання за темою:

1. Що таке ринок?

2. Які риси притаманні ринковому господарству?

3. Які функції виконує ринок?

4. Що таке ринкова інфраструктура?

5. Які функції виконує ринкова інфраструктура?

6. Які підсистеми включаються до ринкової інфраструктури?

7. Що таке фондова біржа?

8. Назвіть види цінних паперів.

9. Назвіть види біржових угод.

Тема 7.2 Попит та пропозиція. Ринкова рівновага (лекція 7/ заняття 13).

План лекції.

1. Попит: поняття, фактори, еластичність.

2. Пропозиція: поняття, фактори, еластичність.

3. Ринкова рівновага і його порушення.

1. Попит: поняття, фактори, еластичність.

Попит – це кількість товарів і послуг, що покупці готові придбати при даних цінах протягом певного часу.

Залежність між ціною і попитом описується законом попиту, відповідно до якого між ціною і попитом існує зворотна залежність.

Ця залежність графічно описується кривою попиту.

Р

Q

Зворотний зв'язок між зміною ціни товару і попитом на нього пояснюється трьома причинами:

1. ефектом доходу. Розрізняють: номінальний доход – доход, одержуваний у грошовій формі, і реальний – та кількість товарів і послуг, що може бути куплене на номінальний доход. Якщо ціна товару падає, то при тім же номінальному доході споживач може придбати більше товару, попит зростає. І навпаки.

2. Ефектом заміщення. Якщо ціна одного товару зростає, то при наявності замінників він буде заміщатися; попит на товар упаде (чай і кава, нафта і вугілля, цегла і дерево і т.д.)

3. Чинністю закону убутної граничної корисності.

Поряд з цінами на величину попиту впливають і нецінові фактори, що приводять до зміни попиту при даних цінах:

1. переваги споживачів (смак і мода).

2. Рівень доходу. Зміна доходу може робити на попит двоякий вплив. Розрізняють товари вищої категорії («нормальні товари») і товари нижчої категорії. Якщо доходи зростають, то попит на нормальні товари підвищується, а попит на товари нижчої категорії падає. І навпаки.

3. Ціни на сполучені товари. Взаємодоповнюючі – товари, необхідні для споживання даного товару, що супроводжують йому. Взаємозамінні – товари, що задовольняють ту ж потребу, що і даний товар.

4. Кількість і склад покупців на ринку.

5. Чекання покупців у відношенні зміни цін товарів і їхніх доходів. Якщо покупці очікують ріст цін у майбутньому, то сьогодні попит буде збільшуватися (інфляційний, ажіотажний попит), і навпаки. Якщо покупці очікують збільшення доходів, то сьогодні їхній попит буде скорочуватися (відкладений попит).

Зміна ціни товару приводить до руху уздовж кривої попиту, а зміна в попиті під впливом нецінових факторів – до зсуву кривої попиту.

Недостатньо визначити напрямок зміни попиту, важливо вимірити ступінь цієї зміни. Ступінь зміни попиту під впливом факторів, що впливають на попит, називається еластичністю.

Розрізняють: цінову, перехресну еластичність і еластичність по доходу.

Цінова еластичність попиту характеризує ступінь зміни попиту під впливом зміни ціни і виміряється коефіцієнтом еластичності:

E_D ·= = ·

DQ/Q – відносна зміна попиту, %;

Dр/р – відносна зміна ціни, %.

У залежності від характеру товару реакція покупців на зміну ціни буде різною.

Вид еластичності	Значення коефіцієнта	Співвідношення зміни попиту і ціни	Приклад
Зовсім нееластичний попит	Е=0	Ціна зростає (падає), попит постійний	Попит на інсулін
Нееластичний попит	Е<1	Ціна зростає (падає) більше, ніж попит	Попит на предмети першої необхідності
Еластичний попит	E>1	Ціна зростає (падає) менше, ніж попит	Попит на предмети розкоші
Одинична еластичність попиту	Е=1	Попит і ціна змінюються в однаковій мірі	Попит на транспортні послуги
Зовсім еластичний попит	Е=¥	Попит зростає (падає), ціна постійна	Якщо установлена фіксована ціна

Еластичність попиту залежить від ряду факторів:

- кількості замінників даного продукту. Чим більше є гарних замінників, тим вище еластичність;

- питомої ваги даного товару в доході споживача. Чим вище частка товару в доході, тим вище еластичність;

- значимості товару – чи є товар предметом першої необхідності чи предметом розкоші;

- фактора часу. Чим більше в покупця часу, тим вище еластичність його попиту.

Перехресна еластичність характеризує ступінь зміни попиту на товар а при зміні ціни на товар у:

Еав = DQа: DРв

Qа Рв

DQa/Q – зміна попиту на товар а, %

DРв/Рв – зміна ціни на товар у, %.

Еластичність по доходу характеризує ступінь зміни попиту на товар під впливом зміни доходу:

Еі = DQ: DІ

Q І

DQ/Q – зміна попиту, %;

DІ/І – зміна доходу, %.

Якщо Е (0 – товар низької якості;

Якщо 0 < Е < 1 – товар першої необхідності;

Якщо Е > 1 – товар розкоші.

Приклад.

В таблиці наведений попит на морозиво за різними цінами:

Ціна за порцію, грн.	Попит, тис. порцій	Витрати (виручка), грн.	Коефіцієнт цінової еластичності попиту
2,10		2,10*11=23,1	-
1,80		1,8*21=37,8	(10/11):(0,3/2,1)= 6,36
1,50		1,5*31=46,5	(10/21):(0,3/1,8)=2,85
1,20		1,2*41=49,5	(10/31):(0,3/1,5)=1,61
0,90		0,9*51=45,9	(10/41):(0,3/1,2)=0,97
0,6		0,6*61=36,6	(10/51):(0,3/0,9)=0,58
0,3		0,3*71=21,3	(10/61):(0,3/0,6)=0,32

Накресліть криву попиту, криву витрат на морозиво та заповніть таблицю.

Вирішення.

Коефіцієнт цінової еластичності попиту розрахуємо за формулою і результати запишемо в таблицю:

E_D ·= = ·

Накреслимо криву попиту

2. Пропозиція: поняття, фактори, еластичність.

Пропозиція – та кількість товарів і послуг, що продавці готові запропонувати при даному рівні цін у певний проміжок часу.

Зв'язок між рівнем цін і пропозицією описує закон пропозиції, відповідно до якого зміна ціни спричиняє односпрямовану зміну пропозиції.

Р

Q

Існує ряд нецінових факторів, що впливають на обсяг пропозиції:

- величина витрат виробництва товару;

- податки і субсидії. Зниження податків і виділення субсидій скорочують витрати виробництва і збільшують пропозицію. Збільшення податків скорочує пропозиція;

- наявність взаємозамінних і взаємодоповнюючих товарів і динаміка їхніх цін;

- кількість продавців на ринку, умови продажу, ступінь розвитку конкуренції і т.д.;

- чекання виробників у відношенні зміни цін.

Зміна пропозиції в результаті зміни ціни товару веде до руху уздовж кривої, зміна в пропозиції під впливом нецінових факторів приводить до зрушень кривої пропозиції.

Ступінь зміни пропозиції під впливом зміни ціни характеризується еластичністю пропозиції і виміряється коефіцієнтом еластичності пропозиції:

Е = DQ: Dр

Q р

DQ/Q – зміна обсягу пропонованої продукції, %;

Dр/р – відносна зміна ціни, %.

Ступінь еластичності пропозиції залежить від:

- здатності виробництва до швидкого переналагодження;

- можливості збереження продукції;

- фактора часу, тобто кількість часу, що мається в розпорядженні виробника, для того, щоб відреагувати на зміну ціни. Чим більше в розпорядженні виробника часу, щоб перерозподілити ресурси на користь продукту, ціна на который зросла, тим вище еластичність пропозиції, і навпаки.

3. Ринкова рівновага і його порушення.

Ринкова рівновага – це встановлення на ринку в результаті взаємодії виробників і споживачів таких цін на товари і послуги, що не залишають надлишки в продавців і не створюють недостачу для покупців.

P

Q

Коли пропозиція перевищує попит, утвориться надлишок, тобто покупець знаходиться в більш сприятливому положенні. Це ринок покупців. Коли попит перевищує пропозиція, виникає дефіцит – ринок продавців.

У випадках зміни обсягу попиту та пропозиції під впливом нецінових факторів досягнута ринкова рівновага буде порушуватися.

Зміна попиту при сталості пропозиції впливає на рівень рівноважної ціни і рівноважний обсяг.

А) підвищення попиту веде до зросту рівноважної ціни і рівноважного обсягу;

Б) падіння попиту знижує рівноважну ціну і рівноважний обсяг.

Зміна пропозиції при сталості попиту приведе до рівнонаправленого впливу на рівноважну ціну і рівноважний обсяг

А) збільшення пропозиції знижує ціну рівноваги і збільшує рівноважний обсяг;

Б) зменшення пропозиції збільшує ціну і знижує рівноважний обсяг.

При одночасній зміні попиту та пропозиції можливі три випадки:

- пропозиція зростає більше, ніж попит;

- пропозиція зростає менше, ніж попит;

- пропозиція та попит зростають однаково.

У залежності від тимчасових можливостей виробників, що впливають на еластичність пропозиції, розрізняють три типи рівноваги.

Миттєва рівновага виникає тоді, коли зростає попит, а у виробників немає часу, щоб змінити пропозиція, тобто пропозиція виявляється абсолютно нееластичною. Наприклад, через дощову погоду на ринку різко зріс попит на парасольки, але у виробників немає можливості миттєво збільшити пропозиція. Рівновага встановлюється при ціні вище рівноважної.

Короткострокова рівновага. Підвищення попиту і ціни змусить виробників збільшити завантаження наявних потужностей (наприклад, запровадити третю зміну), пропозиція стане більш еластичною. Відповідно ціна ринкової рівноваги установиться на рівні нижче ціни миттєвої рівноваги.

Довгострокова рівновага досягається за рахунок збільшення пропозиції в результаті розширення існуючих потужностей і появи в даній галузі нових фірм. Пропозиція стає ще більш еластичним. Ціна довгострокової рівноваги нижче ціни миттєвої і короткострокової рівноваги, вона носить досить стійкий характер і називається «нормальною» ринковою ціною.

Контрольні питання за темою:

1. що таке попит?

2. Що виражає закон попиту?

3. Які нецінові фактори впливають на попит?

4. Що таке еластичність попиту?

5. Які види еластичності попиту існують?

6. що таке пропозиція?

7. Що виражає закон пропозиції?

8. Які нецінові фактори впливають на пропозицію?

9. Що таке еластичність пропозиції?

10. Що таке ринкова рівновага?

Тема 7.3 Конкуренція і монополія в ринковій економіці (лекція 7 / заняття 15)

План лекції.

1. Сутність та функції конкуренції.

2. Види економічної конкуренції.

3. Досконала і недосконала конкуренція

4. Вимірювання монопольної влади

1. Сутність та функції конкуренції.

Конкуренція (від лат. сoncurrentia — змагання, суперництво) означає боротьбу, суперництво між окремими суб’єктами ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва і реалізації (купівлі і продажу) товарів. Конкуренція як один з важливих компонентів функціонування ринкового механізму можлива тільки за умови, що більшість товаровиробників мають свободу господарської діяльності і підприємництва.

У процесі конкуренції існують стійкі причинно-наслідкові зв’язки, які свідчать, що це явище не випадкове, а має силу об’єктивного економічного закону. Економічною основою конкуренції є різниця між альтернативною вартістю товару і витратами виробництва, а також можливість одержання сталого доходу (прибутку). Формами вияву економічного закону конкуренції є боротьба за виживання, привернення уваги споживача до свого товару, захоплення певного сегменту ринку. Методами цієї боротьби є вдосконалення виробництва завдяки досягненням науково-технічного прогресу, зниження

витрат виробництва й отримання високої норми прибутку.

Функції конкуренції

• регулюючу: конкуренція впливає на пропозицію товарів і послуг у такий спосіб, щоб вона максимально відповідала попиту споживачів. Згідно з класичною ринковою моделлю власне споживач через попит визначає, що і в якій кількості має бути виготовлено;

• аллокаційну або функцію розміщення (від англ. allocation — розподіл, розміщення), яка виявляється в тому, що в кінцевому підсумку ресурси і вироблені продукти завжди концентруються там, де можуть забезпечити максимальну віддачу: робоча сила мігрує в райони з максимальною заробітною платою; земля і капітал концентруються в руках тих, хто здатен забезпечити їх використання з найбільшою віддачею (рента, процент, дивіденд). Тільки ефективніше використання всіх виробничих можливостей може принести максимальну винагороду;

• інноваційну й адаптаційну: завдяки конкуренції суб’єкти ринкової економіки змушені підвищувати продуктивність праці. В результаті господарство загалом рухається до оптимуму економічної ефективності. Життєво необхідними стають інновації, оскільки

виробники повинні постійно прагнути до збільшення віддачі і водночас пристосовувати структуру виробництва до змін попиту споживачів;

• контролюючу: за умови реальної конкуренції жоден виробник або потенційний споживач не може домогтися панівного становища на ринку й ставити свої вимоги іншим його учасникам.

2. Види економічної конкуренції.

Конкуренцію можна поділити за певними критеріями:

1. За методами конкурентної боротьби:

- Цінова;

- Нецінова;

- Добросовісна;

- Недобросовісна

2. За галузево-територіальною ознакою:

- Внутрішньогалузева;

- Міжгалузева.

3. За кількістю суб’єктів ринку та ступенем їх конкурентної сили:

- Досконала (чиста);

- Недосконала.

Цінова конкуренція — це вид конкурентної боротьби за допомогою зміни цін на товари. Мета продавця — отримати максимальні надходження від реалізації свого товару. Грошова виручка залежить від обсягів виробництва і ціни за одиницю реалізованої товарної продукції. Нижча ніж у конкурентів ціна на продукцію приваблює покупців, вони збільшують обсяги купівель у конкретного продавця, в результаті цього зменшуються грошові надходження в інших продавців. Встановити нижчі, ніж у конкурентів, ціни можна за рахунок скорочення витрат на виробництво і реалізацію товару завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, підвищенню продуктивності праці. Цінова конкуренція характеризується також ціновою дискримінацією на товари та послуги, що реалізуються. Цінова дискримінація — це практика встановлення різних цін на товари й послуги незалежно від різниці у витратах. Найчастіше використовується при наданні послуг (послуги адвокатів, лікарів, власників готелю тощо).

За нецінової конкуренції продавці привертають увагу і гроші покупців, не змінюючи ціни. Спонукання покупців придбати певний товар відбувається у такий спосіб. По-перше, продавець намагається забезпечити вищу якість свого товару, використовуючи технічні новинки. По-друге, фірма прагне створити сприятливі умови, пов’язані з продажем товару, наприклад, відкриваючи сервісні центри ремонту виробів, надаючи безплатні консультації щодо використання товару тощо. По-третє, продавець здійснює активну маркетингову діяльність, вивчає кон’юнктуру ринку, виявляє тенденції в попиті споживачів, щоб відповідним чином реагувати на них і тим самим випередити конкурентів. Усі маркетингові заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про існування та споживчі властивості товару, спонукаючи цим споживача до купівля.

Недобросовісна конкуренція — це діяльність суб’єктів ринку, спрямована на забезпечення домінуючого становища на ринку й одержання максимальної вигоди за допомогою обману споживачів і партнерів. Недобросовісна конкуренція має такі вияви:

• неправомірне використання товарного знака, фірмового найменування, марки товару, копіювання форми, упаковки, пряме відтворення товару іншої фірми;

• поширення неправдивих відомостей про товари інших підприємців;

• оволодіння, використання, розголошення комерційної таємниці, що завдає шкоди іншому підприємцеві;

• переманювання провідного персоналу фірм-конкурентів.

Не слід, звичайно, перебільшувати масштаби і можливості такої діяльності, але і не зважати на неї не можна. Тому ринковий механізм потребує певного коригування ззовні, що може здійснити лише держава.

У радянській економічній літературі розглядали такі два види конкуренції: внутрішньогалузеву і міжгалузеву.

Внутрішньогалузева конкуренція — це суперництво між окремими підприємцями і фірмами однієї галузі щодо одержання прибутку.

Мета внутрішньогалузевої конкуренції — отримання надприбутку, її механізм — підвищення продуктивності праці, зменшення витрат виробництва, зниження індивідуальної цінності товару. Результатом внутрішньогалузевої конкуренції є формування ринкової ціни товару.

Міжгалузева конкуренція є специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за їх прибутковіше застосування. Міжгалузева конкуренція зумовлена зростанням потреб на окремі групи товарів, що випускаються в різних галузях. Капітали з інших галузей, згортаючи застарілі виробництва, переливаються в галузі, де прибутки вищі. Тобто видозмінюються пропорції між галузями і великими сферами економіки.

Мета міжгалузевої конкуренції також полягає в тому, щоб одержати найвищий прибуток. Її механізм — міграція капіталів з галузей із низькою нормою прибутку в галузі з високою. Результатом переливання капіталів є формування середньої норми прибутку. Якщо в епоху вільної конкуренції переливання капіталу відбувалося у фізичних формах, тобто за допомогою інвестицій, будівництва підприємств, утворення фірм, то в епоху корпоративного виробництва основною формою переливання капіталу є купівля-продаж акцій і цінних паперів на фондовій біржі.

3. Досконала і недосконала конкуренція

У ХІХ ст. в економічній науці з’явилась і в ХХ ст. розвинулась теорія досконалої і недосконалої конкуренції, яка згодом посіла основне місце. Її автори Ф. Еджуорт, А. Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберлін та інші вчені вважають, що ринок називається конкурентним, якщо кількість фірм, які продають однорідний продукт, така велика і частка конкретної фірми на ринку така мала, що жодна фірма самостійно не може істотно вплинути на ціну товару у разі зміни обсягів продажів. Ціна є параметром для конкуруючих продавців, визначається ринковими силами і не може свідомо контролюватися фірмою.

З цієї точки зору акцент зміщується із самої боротьби фірм одна з одною на аналіз структури ринку, тих умов, які домінують на ньому.

Центральною проблемою стає не суперництво фірм у визначенні ціни, а встановлення факту принципової можливості (або неможливості) впливу фірми на загальний рівень цін на ринку. Якщо такий вплив неможливий, то мова йде про ринок досконалої конкуренції, в іншому разі — про один з різновидів ринку недосконалої конкуренції.

Досконала або чиста конкуренція — це ситуація на ринку, де представлено велику кількість продавців і покупців ідентичного (стандартизованого) товарного продукту, тобто практично однорідного продукту з однаковими споживчими властивостями. Таким стандартизованим товарним продуктом можуть бути, наприклад, цукор, пшениця певного сорту, акції фірми, цемент певної марки. Особливість досконалої конкуренції полягає в тому, що окремий продавець не може встановлювати ціну, яка перевищує ринкову, оскільки покупці можуть придбати необхідну кількість товару в інших продавців за ринковою ціною.

Характерні ознаки досконалої конкуренції:

• велика кількість незалежних учасників обміну — продавців і покупців;

• стандартизований (однорідний) тип продукту, це означає, що продукт одного виробника ідентичний продукту іншого виробника;

• мобільні ресурси, тобто вільне входження у галузь виробництва і можливість такого самого вільного виходу з неї. Початок виробництва продукту і кінець (вихід з виробництва) не завжди помітний, особливо якщо йдеться про сільськогосподарську продукцію, оскільки пшениця, ячмінь і соя — це різні ринки. Фермер може зайнятися вирощуванням пшениці або використати ресурси для вирощування сої, хоча земля фізично не змінюється, її використання відповідає розумінню входження і виходу з ринку. Мова йде про умови ринку, а не про фізичні засоби виробництва;

Дата добавления: 2014-01-07