Поняття, види та основі функції конституцій

Термін "конституція" походить від латинського слова "сonstitutio" - "установа", "установлення", "устрій".

Конституція - категорія історична. Ідея створення Конституції виникла в Англії у 17 ст. Там були прийняті важливі конституційні акти: Хабес Карпус акт (1692 р.), Біль про права (1688 р.), "Форма правління державою Англії, Шотландії, Ірландії та володіннями, які їм належать. Знаряддя управління" (1653 р.).

Поява конституцій пов'язана з епохою буржуазних революцій. Першими конституціями цього періоду вважаються конституції штатів Північної Америки (18 століття). Конституцію США прийнято у 1787 році.

Першими конституціями Європи вважаються Конституція Пилипа Орлика 1710 р., Конституції Франції та Польщі 1791 р.

Конституція - це, як правило, єдиний правовий акт або система таких актів, за допомогою яких народ, чи органи держави, які виступають від його імені, встановлюють основні принципи устрою суспільства і держави, форми безпосередньої демократії, визначають статус державної влади і місцевого самоврядування, механізм їх здійснення, закріплюють права й свободи людини і громадянина.

Основні риси конституції:

1. має основоположний характер, оскільки предметом конституційного регулювання є фундаментальні, найважливіші політико-правові, суспільні відносини, які визначають обличчя суспільства;

2. народний характер, який полягає в тому, що конституція виражає інтереси народу та має служити йому;

3. реальний характер, тобто відповідність фактично існуючим суспільним відносинам;

4. стабільність.

Розрізняють юридичну і фактичну конституції. Якщо фактична і юридична конституції збігаються, то конституційна система є реальною. Якщо ж вони не збігаються, існують самі по собі, то конституційна система є фіктивною, нереальною.

Напередодні прийняття нової Конституції України (1991-1996 рр.) фактична конституція значно випереджала юридичну конституцію, тому приведення юридичної конституції у відповідність з конституцією фактичною було першочерговим завданням конституційного будівництва України. Розбіжності між фактичною і юридичною конституціями може мати місце у будь-якій країні.

Функції конституцій – це основні напрямки впливу конституції на суспільні відносини, що характеризують її соціальне призначення.

Функції конституції поділяються на:

1. соціальні:

- політична (- конституція встановлює основи публічної влади, визначає основні принципи політичної діяльності в державі, функціонування інститутів політичної системи суспільства);

- ідеологічна (культурна) (- полягає у виховній ролі конституції, яка формує правосвідомість громадян, декларує найважливіші духовні цінності);

- економічна (- конституція фіксує основоположні суспільні відносини, які складають економічний лад суспільства, напр., форми власності);

2. нормативно-правові (юридичні):

- регулятивна;

- установча (- спрямована на здійснення первинного юридичного оформлення найважливіших соціально-економічних і політичних інститутів суспільства, визначає їх спрямованість);

- правотворча (- реалізується шляхом визначення основи правового статусу суб'єктів конституційних відносин: громадян, державних і громадських органів);

- інтеграційна (- конституція відіграє роль своєрідного інструменту, який об'єднує всі ланки правової системи в одне ціле);

- охоронна (полягає у забезпеченні належної дії інститутів і норм Основного Закону, що досягається за допомогою спеціального механізму відповідальності);

- системотворча (- ця функція визначає принципові вимоги щодо призначення, змісту й методів галузі права, окреслює єдині засади правотворчості і застосування права, законності і правопорядку).

Дата добавления: 2014-01-07