Поняття, система, структура та основні функції прокуратури України

Тема № 10. Правовий статус прокуратури

План.

1. Поняття, система, структура та основні функції прокуратури України.

2. Правові акти прокурора.

Законодавство до теми.

1. Конституція України: Розділ 7 (ст. 121-123).

2. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Питання для самостійного вивчення.

1. Місце прокуратури в механізмі захисту Конституції, прав і свобод людини і громадянина.

У юридичній науці України нема єдності у питанні, до якого виду влади належить прокуратура: законодавчої, виконавчої чи судової. Чинне законодавство України та­кож не дає чіткої відповіді на це питання. Досвід зарубі­жних країн свідчить, що існують різні варіанти вирішен­ня питання про місце прокуратури у системі державної влади. В одних країнах прокуратура перебуває у складі Міністерства юстиції, в інших — при судах, в третіх — виділена в окрему систему.

Аналіз функцій прокуратури, визначених Конституці­єю України і Законом України про прокуратуру, показує, що одні функції прокуратури України тяжіють до вико­навчої влади, інші — до судової. Виходячи з цього, а також враховуючи, що принцип подіту влади на законодавчу, виконавчу і судову не позбавлений умовності, логічним буде висновок, що в сучасному вигляді прокуратуру України ні до однієї гілки влади не можна віднести, вона за своєю державно-правовою природою є само­стійним державним інститутом у механізмі державної влади, покликаним здійснювати визначені законодавством функції.

Закон України про прокуратуру закріплює принципи організації та діяльності прокуратури:

- органи прокурату­ри становлять єдину централізовану систему;

- здійснюють свої повноваження на підставі додержання норм Консти­туції і законів України, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громад­ських об'єднань чи їх органів;

- захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рів­ності перед законом;

- вживають заходів до усунення по­рушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці пору­шення;

- діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її змі­цнення.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій та рухів.

Система і структура прокуратури

Прокуратура України складає єдину централізовану систему з підпорядкуванням прокурорів нижчого рівня прокурорам вищого рівня.

Система органів прокуратури України:

- Генеральна прокуратура України,

- прокуратура Автономної Республіки Крим,

- прокуратури областей,

- міст Києва і Севастополя (на правах обласних),

- міські,

- районні,

- міжнародні,

- інші прирівняні до них про­куратури,

- а також військові прокуратури.

Органи вій­ськових прокуратур:

- військові прокуратури регі­онів

- військова прокуратура Чорноморського флоту та Військово-Морських Сил України (на правах обласних),

- військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

У систему прокуратури України входять також й інші спе­ціалізовані прокуратури:

- транспортні прокуратури,

- про­куратури за наглядом додержання законів у виправно-трудових установах,

- природоохоронні прокуратури,

- про­куратури за наглядом додержання законів в оборонній промисловості.

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Вер­ховної Ради України та звільняється з посади Президен­том України.

Строк повноважень Генерального прокуро­ра України та підпорядкованих йому прокурорів — п'ять років.

Генеральний прокурор України призначає:

- першого заступника,

- заступників Генерального прокурора Украї­ни,

- керівників структурних підрозділів та інших праців­ників Генеральної прокуратури,

- прокурора Автономної Республіки Крим за погодженням з Верховної Радою Ав­тономної Республіки Крим,

- заступників прокурора Авто­номної Республіки Крим,

- прокурорів областей,

- міст Києва і Севастополя, їх заступників,

- міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських - старші слідчі і слідчі.

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості.

Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року.

Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури".

На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років;

на посади районних і міських прокурорів - віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у п'ять років.

Функції і повноваження прокуратури

Згідно з Конституцією України (ст. 121), на прокура­туру України покладено виконання таких функцій:

1) пiдтримання державного обвинувачення в судi;

2) представництво iнтересiв громадянина або держави в судi у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законiв органами, якi проводять оперативно-розшукову дiяльнiсть, дiзнання, досудове слiдство;

4) нагляд за додержанням законiв при виконаннi судових рiшень у кримiнальних справах, а також при застосуваннi iнших заходiв примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

5) нагляд за додержанням прав i свобод людини i громадянина, додержанням законiв з цих питань органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими i службовими особами.

Закон України про прокуратуру закріплює за проку­ратурою такі функції:

1. нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаці­ями. посадовими особами та громадянами;

2. нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння, шо містять ознаки злочину;

3. розслідування ді­янь, що містять ознаки злочину;

4. підтримання держав­ного обвинувачення, участь у розгляді в судах кримі­нальних, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах,

5. нагляд за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового ха­рактеру, які призначаються судом;

6. нагляд за додер­жанням законів у Збройних Силах та інших військових формуваннях, дислокованих на території України.

Предметом загального нагляду прокуратури є відпові­дність актів, які видаються всіма органами, підприємст­вами, установами, організаціями та посадовими особами вимогам чинного законодавства України; додержання законів про недоторканність особи, громадянські, полі­тичні, економічні, соціальні і культурні права та свободи людини і громадянина, захист честі й гідності особи, як­що законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього се­редовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

При здійсненні загального нагляду прокурор має право безперешкодно за посвідченням, шо підтверджує займану посаду, входити у приміщення державних орга­нів, органів місцевого самоврядування, об'єднань грома­дян, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки; вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і доку­менти, одержувати інформацію про стан законності і за­ходи щодо її забезпечення; вимагати від керівництва та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій дія­льності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності; викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти Пре­м'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Уря­ду Автономної Республіки Крим, міністерств, державних комітетів і відомств, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, а також рішення і дії посадових осіб; вносити подання або протест на рішення органів місцевого самоврядування залежно від характеру порушень; порушувати у встанов­леному законом порядку кримінальну справу, дисциплі­нарне провадження або провадження про адміністратив­не правопорушення; давати приписи про усунення оче­видних порушень закону; вносити подання до державних органів, об'єднань громадян і посадових осіб про усу­нення порушень закону та умов, шо їм сприяли; зверта­тись до суду з заявами про захист прав і законних ін­тересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Предметом нагляду за дотримання законів органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю є додержання законів органами дізнання, попереднього слідства та іншими органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю. Нагляд має своїм завданням сприяти розкриттю злочинів, захисту особи, її прав. свобод, власності, прав підприємств, уста­нов і організацій від злочинних посягань, виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин, запобіганню незаконному притягнен­ню особи до кримінальної відповідальності, охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідс­твом. Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів до узгодження дій правоохоронних органів у боротьбі зі зло­чинністю. При здійсненні нагляду за додержанням зако­нів органами дізнання і попереднього слідства прокурор вживає заходів до того, щоб вказані органи додержували­ся передбаченого законом порядку порушення кримі­нальних справ, розслідування діянь, шо містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги за­кону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, виявляли причини вчинення злочинів і умови, шо сприяють цьому, вживали заходів до їх усу­нення.

Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів дізнання і попереднього слідства проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з мс­тою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, шо містять ознаки злочину. Вказівки прокурора, його заступника органам дізнання і попере­днього слідства щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов'язко­вими для цих органів.

Функцію розслідування діянь, що містять ознаки злочину, здійснюють слідчі прокуратури, які провадять попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

Здійснюючи функцію підтримання державного обви­нувачення, участі в розгляді справ у судах, прокурор, до­держуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та поста­вленню судових рішень, шо грунтуються на законі. Про­курор може втрутитися у справу на будь-якій стадії про­цесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобо­в'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони ви­ходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бе­ре участь у дослідженні доказів, подає суду свої мірку­вання щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів. Право внесення касаційного і окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах юс компетенції, незалежно зід Їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь. Прокурор, його заступник мають право в межах своєї компетенції витребувати із суду будь-яку справу або категорію справ, по яких вироки, рішення, ухвали або постанови набрали законної сили. За наявності підстав для перегляду справи в порядку судового нагляду проку­рор вносить протест на вирок, рішення, ухвалу або постанову суду.

Акти органів прокуратури

1. протест, 2. припис, 3. подання, 4. постанова прокурора.

Протест на акт, що суперечить закону, вноситься прокурором, його заступником до органу, який видав цей акт, або до органу вищого рівня. У такому ж порядку вноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасу­вання акта або приведення його у відповідність з зако­ном, а також припинення незаконної дії посадової осо­би, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язко­вому розгляду відповідним органом або посадовою осо­бою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду в цей же строк повідомляється проку­рор. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звертатися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли по­рушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємствам, уста­новам, організаціям, а також громадянам, якщо пору­шення не буде негайно усунуто. Припис підлягає негай­ному виконанню, про що повідомляється прокурору. Пи­сьмовий припис про усунення порушень закону вносить­ся прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або органу чи посадовій особі вищого рівня, які правомочні усунути порушення. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис про­курору вищого рівня, рішення якого е остаточним.

Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником у державний орган, гро­мадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає не­відкладному розгляду. Не пізніше як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення пору­шень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про на­слідки повідомлено прокурора. Колегіальний орган, якому внесено подання, повинен повідомити про день засі­дання з цього питання прокурора, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.

У разі порушення закону посадовою особою або гро­мадянином прокурор, його заступник, залежно від харак­теру порушення закону, виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адмі­ністративне правопорушення або про порушення кримі­нальної справи щодо цих осіб. Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про ад­міністративне правопорушення підлягає розгляду повно­важною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.

У протесті, поданні, приписі або постанові обов'яз­ково зазначається, ким і яке положення закону поруше­но, в чому полягає порушення та що і в який строк по­садова особа або орган мають вжити до його усунення.

Тема № 11. Правосуддя в Україні.

План.

1. Судова влада в Україні: поняття, завдання, функції.

2. Конституційні принципи (засади) правосуддя в Україні.

3. Правові гарантії незалежності суддів.

4. Статус Вищої ради юстиції.

Законодавство до теми.

1. Конституція України: Розділ 8 (ст. 124-131).

2. Про судоустрій: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ.

3. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.

4. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 року.

Питання для самостійного вивчення.

1. Система судів загальної юрисдикції.

2. Правовий статус Вищої ради юстиції.

Дата добавления: 2014-01-07