Тема № 13. Територіальний устрій України

План.

1. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України.

2. Конституційно-правовий статус АРК.

Законодавство до теми.

1. Конституція України: Розділ 9-10 (ст. 132-133, 134-139).

2. Про столицю України - місто-герой Київ: Закон України від 15 січня 1999р. № 401-ХІV.

3. Конституція Автономної Республіки Крим, затв. Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21 жовтня 1998 року.

4. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим: Закон України від 23 грудня 1998 р. № 350-ХІV.

5. Про Автономну Республіку Крим: Закон України від 17 березня 1995 року. № 95/95-ВР.

6. Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим: Закон України від 10 лютого 1998 року №90/98-ВР.

7. Про статус депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим: Закон України від 22 грудня2006 року № 533-V.

8. Про Представництво Прези­дента України в Республіці Крим: Закон України від 17 грудня 1992 р.

Питання для самостійного вивчення.

1. Представництво Президента України в АРК.

2. Історичне становлення сучасного територіального устрою України.

3. Правовий статус міста Київа.

Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України

Кожна держава є передусім політико-територіальною організацією публічної влади, тому територія держави — невід'ємна ознака всякої державності і водночас просто­рова межа здійснення державної влади. Територія дер­жави має відповідну адміністративну будову, тобто струк­туру, за характером якої всі держави поділяються на унітарні, федеративні чи конфедеративні.

Відповідно до Конституції (ст. 2), Україна є унітар­ною державою. Це означає, що територія України у ме­жах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною, що складові частини цієї території перебувають в нероз­ривному взаємному зв'язку, відзначаються внутріш­ньою єдністю і не мають ознак державності, як це вла­стиво складовим частинам, скажімо, федеративної дер­жави.

Унітарній державі, якщо вона демократична, теж властиве гармонійне поєднання централізації з децент­ралізацією, класичними формами якої є деконцентрація урядової (виконавчої) влади по вертикалі зверху вниз, а також розвиток місцевого самоврядування, іноді й тери­торіальної автономії'. Тому територія унітарної держави завжди має свою внутрішню організацію або так званий адміністративно-територіальний устрій, суть якого зводиться до поділу єдиної території держави на складові частини.

Отже, "територіальний устрій України" — категорія більш широка, а "адміністративно-територіальний уст­рій" — його невід'ємна складова частина.

Територіальний устрій України, відповідно до Кон­ституції (ст. 132), грунтується на засадах:

- цілісності та єдності державної території,

- поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади,

- збалансо­ваності соціально-економічного розвитку регіонів, із врахуванням їхніх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних та культурних традицій.

Щодо адміністративно-територіального устрою Ук­раїни, то це – зумовлена соціальними, економічними, соціально-етнічними, історичними, географічними, куль­турними, політичними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на скла­дові частини – адміністративно-територіальні одиниці.

Відповідно до Конституції України (ст. 133), ад­міністративно-територіальний поділ України становить цілісну систему адміністративно-територіальних оди­ниць, яка складається з Автономної Республіки Крим (далі — АРК), областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл.

За своїми географічними ознаками згадані тут адмі­ністративно-територіальні одиниці не є однорідними. Вони поділяються на регіони (АРК, області, райони) та населені пункти (села, селища, міста). Не є однорідними адміністративно-територіальні одиниці також з огляду на те значення й місце, яке вони посідають у системі ад­міністративно-територіального устрою України.

Питання адміністративно-територіального поділу в Украї­ні, до прийняття нового законодавства, регламентувалися Положенням про порядок вирішення питань адміністратив­но-територіального устрою Української РСР, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР "Про порядок вирі­шення питань адміністративно-територіального устрою Ук­раїнської РСР" від 12 березня 1981 р.

Відповідно до цього Положення адміністративно-терито­ріальними одиницями в Україні були: область, район, місто, район у місті, селище міського типу, сільрада і селище. На­селені пункти, розташовані на території України, поділяли на міські та сільські. До міських населених пунктів належа­ли міста республіканського, обласного, районного поділу та селища міського типу, до сільських — села і селища неза­лежно від їх адміністративного підпорядкування.

В Україні адміністративно-територіальному устрою при­свячено ст. 133 розділу IX Конституції України. Згідно з цією статтею визначається система адміністративно-терито­ріального устрою республіки.

За ст. 133 Конституції система адміністративно-територі­ального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська. Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київ­ська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Черні­вецька і Чернігівська області, міста Київ і Севастополь. Спе­ціальний статус міст загальнодержаного значення Києва і Севастополя, визначається законами України.

Протягом усіх років існування України як незалежної держави відбувався активний пошук оптимальної моделі ад­міністративно-територіального устрою.

Взагалі в Україні протягом століть адміністративно-тери­торіальні одиниці були різні за площею і назвою. Князівство, воєводство, землі, а у 17 ст. — козачі полки — сотні — гро­мади; з 18 ст. — губернії — повіти; за радянської доби — губернії, округи, які поділялися на повіти і райони, а протя­гом 1932—1954 рр. склалася чітка триланкова система адмі­ністративно-територіального устрою України — область— район—село.

Систему адміністративно-територіального устрою становлять адміністративно-територіальні одиниці: Автономна Республіка Крим, області, райони, міс­та, райони в містах, селища і села.

Адміністративно-територіальна одиниця — це час­тина території України, що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

За соціально-територіальними ознаками адміністративно-територіальні одиниці поділяються на два види: населені пункти (села, селища, міста) та регіони — райони і області.

Автономна Республіка Крим є автономною адміністра­тивно-територіальною одиницею у складі України.

Щодо першого виду адміністративно-територіальних оди­ниць — населених пунктів.

Населені пункти поділяються на сільські та міські.

До категорії сільських населених пунктів належать села, до міських — селища і міста.

Села — це населені пункти зі сталим складом населен­ня, переважна частина якого зайнята в сільськогосподар­ському виробництві.

Селища — це міські населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах по виробництву і пе­реробці сільськогосподарської продукції, та інші населені пункти, що мають комунальну і соціальну інфраструктуру, переважна частина населення яких зайнята у промисловому виробництві чи соціально-культурній сфері.

Існують міста районного значення, міста республікан­ського, обласного значення та міста, що мають спеціаль­ний статус.

До категорії міст районного значення належать міста, на території яких розміщені промислові підприємства, кому­нальне господарство, житловий фонд, мережа соціально-культурних закладів і підприємств з кількістю населення по­над 10 тисяч жителів, переважна частина якого зайнята у промисловості чи соціально-культурній сфері.

До категорії міст республіканського (Автономної Рес­публіки Крим), обласного значення згідно із Законом відно­сять міста з кількістю населення понад 50 тисяч жителів, які є економічними і культурними центрами, мають розвинуту промисловість, комунальне господарство, значний житловий фонд.

До категорії міст республіканського (Автономної Рес­публіки Крим), обласного значення належать також населе­ні пункти з кількістю населення менш як 50 тисяч жителів, якщо вони мають важливе промислове, соціально-культурне, історичне, оборонне значення, перспективу економічного розвитку, або населені пункти, які включено до курортних зон і на їх території розташовані санаторії, стаціонарні ліку­вальні та оздоровчі заклади, туристичні бази, інші заклади відпочинку.

Містами, що мають спеціальний статус, відповідно до Конституції України, є Київ і Севастополь. Особливості їх статусу визначено в законі України "Про столицю України — місто-герой Київ" від 15 січня 1999 р., а також в проекті за­кону "Про місто-герой Севастополь".

До другого виду адміністративно-територіальних одиниць належать регіони — Автономна Республіка Крим, області, райони.

1. Згідно із Законом, Автономна Республіка Крим є авто­номною адміністративно-територіальною одиницею у складі України. Її територією є територія Кримського півострова. До складу Автономної Республіки Крим входять райони та міста республіканського (Автономної Республіки Крим) зна­чення. Територія Автономної Республіки Крим може бути змінена Верховною Радою України за погодженням з Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим.

2. До категорії областей належать адміністративно-тери­торіальні одиниці, що склалися в межах території України і характеризуються певними історичними, економічними, еко­логічними, географічними та демографічними особливостями.

Область складається з районів та міст обласного значення.

3. До складу районів входить частина території області пе­реважно з агропромисловим характером економіки, транс­портною, інформаційною та іншою соціальною інфраструкту­рою, спрямованою на забезпечення зв'язків між населеними пунктами, розташованими на його території. У свою чергу райони складаються із сіл, селищ, міст ра­йонного значення.

Назви областей, районів мають походити від наймену­вання тих населених пунктів, які є їх адміністративними центрами, або географічного чи історичного найменування тієї частини території, на якій розташовані ці адміністратив­но-територіальні одиниці.

Рішення Верховної Ради України про найменування і пе­рейменування сіл, селищ, міст, районів у містах приймаєть­ся лише з урахуванням думки громадян, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Присвоєння найменувань населеним пунктам та іншим адміністративно-територіальним одиницям з метою увічнен­ня пам'яті особливо видатних державних, громадсько-полі­тичних діячів, захисників Батьківщини, діячів науки і куль­тури може проводитися тільки посмертно і лише у виняткових випадках.

Найменування і перейменування вулиць, проспектів, бульварів, площ, парків, скверів, мостів та інших складових частин населених пунктів, хуторів і присвоєння їм імен дер­жавних, громадсько-політичних діячів, захисників Батьків­щини, діячів науки і культури проводиться за рішенням відповідної ради з урахуванням думки громадян, які прожи­вають на територіях відповідних населених пунктів або їх складових частин.

Державним актом, що містить відомості про населені пункти, інші адміністративно-територіальні одиниці України та їх загальну характеристику, є Державний реєстр адмі­ністративно-територіальних одиниць України. До нього включаються: назва населеного пункту та іншої адміністра­тивно-територіальної одиниці (у т. ч. назва); дата її утворен­ня; площа; кількість населення і його основні національності (у відсотках до загальної кількості населення); відстань до обласного, районного центрів та найближчої залізничної станції; поштове відділення; річка, озеро, які є на території населеного пункту та іншої адміністративно-територіальної одиниці; пам'ятки історії, культури і природи.

Усі населені пункти та інші адміністративно-територіаль­ні одиниці України підлягають обов'язковому включенню до Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць.

Населені пункти, з яких виїхали або переселилися всі жителі, підлягають виключенню з Держаного реєстру адмі­ністративно-територіальних одиниць. З нього виключаються також населені пункти, які включено до меж міст, селищ, або об'єднано з іншими населеними пунктами, а також об­ласті, райони, які ліквідовано в порядку, визначеному цим Законом.

Підставою для включення або виключення з Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць України населених пунктів та інших адміністративно-територіальних одиниць є рішення органу, до повноважень якого належить вирішення цих питань.

Державний реєстр адміністративно-територіальних оди­ниць України веде Кабінет Міністрів України в порядку, що визначається Верховною Радою України.

Дата добавления: 2014-01-07