Стики збірних залізобетонних конструкцій

Успішна збірка мостових залізобетонних конструкцій багато в чому визначається конструкцією і технологією утворення стиків елементів. За своїми конструктивно-технологічними характеристиками стики мостових конструкцій можна розділити на дві групи - без арматурних випусків з бетону і з випусками робочої арматури.

У конструкції стиків першої групи робоча арматура розкладається в бетоні елементів або встановлюється у відкритих і закритих каналах В процесі монтажу залізобетонні елементи з'єднують між собою за допомогою додаткових стикових деталей або іншими способами, що забезпечують передачу зусиль через стик. Характерними видами стиків цієї групи для з'єднання елементів із звичайного бетону можуть служити, наприклад, стики стаканного типу, що застосовуються при будівництві опор шляхопроводів (рис. 8.2) Зазор між стійкою і колоною і гніздом у фундаменті або підколоннику під час монтажу щільно заповнюють бетоном.

Для стиків другої групи, тобто з випусками робочої арматури, потрібно забезпечувати точне розташування випусків, що ускладнює торцеві стінки опалубок Більш складним є і транспортування таких елементів, зважаючи на необхідність запобігання пошкоджень випусків арматури. Потрібно забезпечити також надійне з'єднання між собою арматурних випусків, для якого необхідні великі стикові порожнини, які заповнюються розчином або бетонною сумішшю. При широких стиках робочу арматуру, що виступає з торців суміжних елементів блоків, з'єднують зазвичай ванним зварюванням, а конструктивну арматуру зварюють внахлест або з'єднують перев'язкою виступаючих кінців в'язальної дротом. Після обробки торцевих поверхонь з'єднувальних елементів встановлюють зовнішню опалубку з дерев’яних або металевих щитів і укладають бетонну суміш Такі стики для зручності з'єднання арматури й укладання суміші приймають шириною не менше 20 см.

У стиках з напружуваною арматурою, розташованою у відкритих або закритих каналах, встановлюють спеціальні каналоутворювачі у швах. Для цієї мети використовують відрізки гумових, поліетиленових або ж сталевих труб. Такі каналоутворювачі повинні входити в отвори каналів на кожному торці стику на довжину 10-15 см.

Спосіб і матеріал заповнення шва (стику) залежить від його ширини: при ширині до 1-2 см заповнюють цементно пісчаним розчином класу В 35, заливаючи його зверху або нагнітаючи знизу насосом.

Шви шириною 3-5 см заповнюють розчином через воронку або нагнітанням, попередньо закривши одну сторону стику опалубки. Іноді шов заповнюють способом торкретування.
Товсті шви (більше 7 см) заповнюють жорсткою цементобетонною сумішшю марки 400-500 з водоцементним відношенням 0,35 - 0,40, яку укладають після огородження стику інвентарною опалубкою. Ущільнюють суміш вібраторами або трамбівками. Перед заповненням швів торці елементів-блоків поливають водою. Хорошим способом, що забезпечує зчеплення старого і нового бетонів, є нанесення на торці мастила з полімерного клею за кілька хвилин до укладання бетонної суміші в шов.

У зимових умовах стики обігрівають в тепляках як пропарюванням, так і електропідігрівом.

Рис. 8.2. Кріплення стійок на фундаменті: 1 - стійка; 2 – клини; 3 – фундамент; 4 - цементна підливка; 5 - плита фундаменту; 6 – подколонник; 7 - анкерний болт

Рис. 8.3. Конструкція стику: а - паль з насадкою одно плитної; б - те ж двох плитної; в - ригеля з оболонкою; 1 – плита; 2 - заповнення розчином; 3 – паля; 4 - напрямна плита кондуктор; 5 – риштування; 6 – ригель; 7 - бетон замонолічування; 8 - анкерний арматурний каркас; 9 - бітумінізований пісок

Влаштування тонких і товстих швів, пов'язане з укладанням цементно розчину або бетонної суміші і з тривалою їх витримкою, ускладнює і затримує процес укладання. Більш технологічні є щільні клейові шви. При таких стиках суміжні елементи-блоки повинні точно і щільно прилягати одне до одного. Ширина клейового шва повинна бути не більше 1 -1,5 мм. Для цього елементи-блоки виготовляють в матрицях з рифленими торцевими плитами, в єдиній опалубці з послідовним бетонуванням блоків через один («торець в торець») або способом «відбитка». Процес влаштування щільного клейового стику полягає в суміщенні стикуючих поверхонь з нанесенням на них шару клею і обтиску стику натягом напруженої арматури. Полімерні клеї холодного твердіння готують з використанням епоксидної смоли; вона водостійка, досить довговічна, має високу міцність і адгезію (зчепленням), добре пов'язує з'єднуючі бетонні поверхні. По міцності такі стики елементів мало відрізняються від монолітних конструкцій.

Для влаштування клейових швів очищають стикуючі поверхні, готують і наносять клей, стикують поверхні, частково стискають шов, а після затвердіння клею - на повне зусилля обтиску.

Поверхні з'єднання торців елементів-блоків очищають піскоструминним апаратом, масляні плями знімають обробкою хімікатами. Недостатньо ретельне очищення може бути причиною поганого склеювання. Склад клею і його технологічні властивості вибирають, виходячи з виробничих умов клейових стиків, температури навколишнього середовища, необхідних термінів нанесення клею й витримки для твердіння. Полімерний клей готують безпосередньо перед вживанням.

Важлива характеристика клею - тривалість його технологічної і адгезійної життєдіяльності.

Питання для самоконтролю:

1. Перевезення залізобетонних елементів
2. Особливості монтажу збірних залізобетонних конструкцій опор;
3. Вимоги, що пред’являють до монтажного обладнання;
4. Операції, з яких складаються монтажні роботи;
5. Стикування збірних залізобетонних конструкцій;
6. Матеріал і способи заповнення швів;

Лекція8

МОНТАЖ МОСТОВИХ СПОРУД ІЗ ЗБІРНИХ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ЕЛЕМЕНТІВ

Дата добавления: 2014-01-07