Міжбанківські розрахунки

Інкасове доручення на безспірне списання коштів з рахунків платників

У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за ін­касо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за ра­хунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу.

Списання коштів з рахунків платників може проводитися двома способами:

— у безспірному порядку за розпорядженням стягувача за податковими та іншими обов'язковими бюджетними платежами і позабюджетні фонди, сум штрафів та ін. санкцій, митних платежів;

— у безспірному порядку за виконавчими документами. Можливе безакцептне списання коштів за рахунків платників на основі платіжних доручень одержувачів коштів.

Міжбанківські розрахунки – це система безготівкових розрахунків за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами чи їх клієнтами в процесі їх діяльності.

В Україні Міжбанківські розрахунки здійснюються через:

— систему електронних платежів Національному банку України;

— внутрішньобанківські платіжні системи комерційного банку (філії);

— прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.

Система електронних міжбанківських розрахунків (СЕП) — це державна система міжбанківських розрахунків; комплекс програмно-технічних засобів, призначених для використання міжба­нківських розрахунків їх учасниками із застосуванням електро­нних засобів приймання, передачі, обробки та захисту інформації.

Необхідною умовою для проведення переказу через СЕП НБУ с встановлення банком кореспондентських відносин з Національним банком України шляхом відкриття кореспондент­ського рахунка в Національному банку України.

Національний банк України відіграє визначальну роль у впро­вадженні і функціонуванні системи електронних міжбанківських розрахунків. Усі такі розрахунки здійснюються за участю уста­нов Національного банку України. Національний банк забезпечує функціонування системи електронних платежів шляхом надання всім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захисту інформації, гарантує надійність, безпеку СЕП, від­повідає за нагляд за платіжною системою. Система електронних платежів є власністю Національного банку України.

Нині усі комерційні банки України (їх філії, управління тощо) об'єднані в єдину платіжну систему — внутрішньобанківську (ВПС). Це програмно-технічний комплекс з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком або об'єднанням банків і здійснює платіжний обіг між установа­ми цього банку (об'єднання) та, можливо, іншими банківськими установами поза межами СЕП.

Безпосередньо технічне забезпечення проведення розрахунків здійснюється через підрозділи територіальних управлінь Націона­льного банку України — регіональні розрахункові палати (РРП), які обслуговують банки — учасники системи електронних плате­жів відповідного регіону. Центральна розрахункова палата (ЦРП) організовує функціонування системи електронних платежів у цілому, а також обслуговує банки — учасники СЕП Києва та Київської області, для яких не існує окремої регіональної розраху­нкової палати, і обслуговує інші віртуальні банківські регіони.

Прямі кореспондентські відносини – договірні відносини між комерційними банками, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного.

Кореспондентські відносини встановлюються комерційним банком з територіальним управлінням НБУ на підставі укладено­го між ними договору про відкриття кореспондентського рахунку для проведення міжбанківських розрахунків комерційного банку з іншими банками.

Кореспондентський рахунок – це рахунок, який відкривається комерційному банку (філії) для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору.

Для відкриття кореспондентського рахунку установа (філія) комерційного банку подає до територіального управління Націо­нального банку наступні документи:

— заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером філії;

— копію положення про філію засвідчену нотаріально чи банком, що створив філію;

— копію дозволу комерційного банку на здійснення банківських операцій, засвідчену нотаріально;

— копію документів про взяття філії на податковий облік та реєстрацію в органах Пенсійного фонду;

— копію органу державної статистики про включення до державного реєстру, завірену цим органом або нотаріально;

— клопотання комерційного банку про відкриття кореспондентського рахунку філії із зазначенням свого місцезнаходження, ідентифікаційного коду, номера кореспондентського рахунку та територіального управління Національного банку України, в якому він відкритий, і податкового органу, в якому банк стоїть на обліку;

— картку із зразками підписів та відбитком печатки, встановленого зразка, засвідчену нотаріально.

Засвідчені документи для відкриття кореспондентського раху­нку банку або установи банку подаються особисто керівником і головним бухгалтером банку (філії).

Кореспондентський рахунок комерційного банку закрива­ється:

— за рішенням Національного банку України про ліквідацію комерційного банку;

— за рішення арбітражного суду про ліквідацію комерційного банку чи визначення його банкрутом;

— за рішенням вищого органу управління комерційного банку про реорганізацію чи ліквідацію, на інших підставах, передбачених чинним законодавством.

Кореспондентський рахунок філії комерційного банку закри­вається за рішенням вищого органу управління комерційного банку, якому відповідно до чинного законодавства та установчих документів банку надано таке право.

Активні операції комерційні банки та їх установи здійснюють за умови наявності коштів на кореспондентських рахунках.

Усі операції, виконані протягом операційного дня за кореспо­ндентським рахунком комерційного банку (філії), мають бути ві­дображені того ж дня як у балансі самого банку, так і у балансі ТУ Національного банку, де відкритий такий рахунок.

Дата добавления: 2014-01-07