В и т р а т и

Д о х о д и

1. Процентні доходи за кредитами клієнтів, цінними паперами, коштами, розміщеними в НБУ та в банківському секторі

2. Комісійні доходи за операціями з банками та клієнтами

3. Прибуток (збиток) від торговельних операцій

Прибуток (збиток) від торгівлі цінними паперами на продаж

Прибуток (збиток) від торгівлі іноземною валютою

4. Інші банківські операційні доходи (дивідендний дохід, штрафи, що отримані за господарськими операціями)

5. Інші небанківські операційні доходи (доходи від продажу основних засобів, штрафи, що отримані за господарськими операціями)

6. Зменшення резервів за заборгованістю

7. Непередбачені доходи

1. Процентні витрати за коштами клієнтів банку, за коштами, одержаними від інших банків та НБУ, за цінними паперами власного боргу

2. Комісійні витрати за операціями з банками та клієнтами

3. Інші банківські операційні витрати (штрафи, що сплачені за банківськими операціями)

4. Інші небанківські операційні витрати

Витрати на утримання персоналу

Сплата податків (крім податку на прибуток)

Витрати на утримання основних засобів

Інші експлуатаційні витрати

5. Інші небанківські операційні витрати

6. Відрахування в резерви

7. Непередбачені витрати

8. Прибуток (збиток) до сплати податку

9. Податок на прибуток

10.Чистий прибуток (збиток)

Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі фінансового стану, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори – всі мають свої завдання щодо висвітлення специфічних аспектів стану банку. Наступна таблиця 4 показує найбільш поширені коефіцієнти фінансового стану. Ці коефіцієнти подають дані у відсотковому виразі, протягом одного року, що може висвітлювати поточні тенденції, а тому внутрішнє керівництво та наглядацькі органи повинні обчислювати коефіцієнти щоквартально чи щомісячно. Найкориснішим буде аналіз тенденцій за кілька років, що дає змогу відокремити вплив сезонних факторів на ключові коефіцієнти фінансового стану.

Таблиця 4.

Основні коефіцієнти показників діяльності банку

Коефіцієнт	Оптимальне значення
Дохід на активи	1,00
Дохід на капітал	15,00
Чистий спред	1,25
Чиста процентна маржа	4,50
Дохід від плати за послуги	1,00
Чиста операційна маржа	6,50
Управлінські витрати (% загальних активів)
Витрати на персонал	2,00
Інші операційні витрати	1,50
Загальні операційні витрати	3,50
Витрати на забезпечення під збитки за позиками	0,50
Чистий дохід до оподаткування	2,00

Наведені коефіцієнти рекомендуються як оптимальні для банків США, Великої Британії та деяких інших країн.

Найважливішими показниками прибутковості банку, які рекомен­дуються розраховувати, є:

• дохід на активи;

• дохід на капітал.

Дані показники розраховуються таким чином:

Дохід на активи (%) = х 100%

Дохід на капітал (%) = х 100%

Показник доходу на активи характеризує ефективність викорис­тання всіх ресурсів, які банк отримав у своє розпорядження, а показник доходу на капітал – дохідність капіталу учасників. При цьому узагальнюючим показником банківської дiяльностi слід вважати дохід на капітал, а показник доходу на активи пропонується вважати частковим показником, який відображає внутрішню політику банку, професiоналiзм його апарату, який підтримує оптимальну структуру активів та пасивів з точки зору доходів та витрат.

Для підвищення доходу на капітал банку, необхідно збільшувати прибутковість його активів i зменшувати частку статутного фонду в загальній сумі коштів банку.

Для збільшення доходу на активи застосовуються такі заходи:

· збільшується ставка вiдсоткiв за активними операціями та зменшується ставка вiдсоткiв за залученими коштами;

· збільшується частка власних коштів банку в загальній сумі його коштів (показник платоспроможності);

· зменшується спiввiдношення власних та залучених коштів.

Вимірювання ефективності дiяльностi банку визначається за допомогою таких показників:

Чистий спред (%) =х 100% -х 100%

Цей коефіцієнт повинен враховувати тільки активи та пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Таким чином, він виключає вплив безпроцентних депозитів «до запитання», капіталу та невиконаних вимог резервування на чисті отримані проценти, і – звідси – на прибутки банку. Це ізолює вплив процентної ставки на прибуток банку і цим самим дає більш глибоке розуміння джерел прибутку банку та наслідків уразливості надходжень.

Чиста процентна маржа (%) =х 100%

Цей коефіцієнт визначає здатність банку приносити прибуток - його дохід від процентної різниці як процент середніх загальних активів.

На практиці існує альтернативна формула, яка подає в чисельнику дохідні активи, базуючись на тому припущенні, що процентна маржа стосується тих доходних активів, що задіяні у процес отримання доходу від процентів. Однак і ті активи, проценти за якими не отримуються, і пасиви, проценти за яких не сплачуються, мають значний вплив на чисту процентну маржу. Так відбувається внаслідок того, що активи, за якими не отримуються проценти, є тягарем на дохід, особливо якщо вони фінансуються за рахунок підпроцентних пасивів; у той час, як депозити, за якими не нараховуються проценти, надходження збільшуються, особливо якщо за їх рахунок фінансуються ті активи, за якими отримують високі проценти.

Інший операційний дохід до загальних активів (%) = х 100%

Цей коефіцієнт показує залежність від «нетрадиційного доходу». Збільшення цього коефіцієнта може показувати здорову диверсифікацію в платні фінансові послуги чи нездорове намагання досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів.

Цей коефіцієнт відрізняється від коефіцієнта доходу на активи на розмір непроцентних операційних витрат, сплачених податків та непередбаченого доходу чи збитку.

Чиста операційна маржа (%) = х 100% - х 100%

Посередницька (операційна) маржа може бути визначена як різниця між вартістю залучення коштів та доходом на доходні активи, плюс дохід від відповідних комісійних та зборів. Різниця визначає кількість коштів, що виділені банківською системою на посередництво між тими, хто надає кошти, і тими, хто їх використовує.

Оскільки оплата праці є найголовнішим компонентом непроцентних видатків банку, то продуктивність роботи працівників, що вимірюється як через витрати на їх утримання, так і через їх кількість, може свідчити про ефективність роботи самого банку. Однак, продуктивність роботи потрібно розглядати, беручи до уваги той факт, що у поточний період економія на зарплаті через її значне скорочення може призвести до зниження якості та мотивації у роботі, і звідси – до зниження через деякий час ефективності роботи банку.

Чистий дохід на одного працюючого =

Необхідно звернути увагу на те, що цей показник суттєво відрізнятиметься при співставленні банку з невеликою кількістю працівників (але з високою заробітною платою) і банку з великою чисельністю низькокваліфікованих працівників (з низькою заробітною платою).

Чистий дохід до витрат на утримання персоналу =

Цей коефіцієнт вимірює окупність витрат на утримання працівників. Цей коефіцієнт є більш універсальним, ніж коефіцієнт, що характеризує чистий дохід на одного працівника, оскільки дає змогу деяким чином порівнювати організації різного типу. Він показує чистий ефект рішень щодо працівників, незважаючи на те, чи ці рішення спрямовані на низьку кваліфікацію та низьку заробітну плату (або на високі видатки для висококваліфікованих працівників).

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» з метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової надійності НБУ встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи. Економічні нормативи об'єднані у три групи:

І група – нормативи капіталу:

1. Норматив капіталу () комерційного банку. Розраховується як сума основного (капітал 1-го рівня) і додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. Такий капітал називають невідкоригованим.

До основного капіталу включаються: статутний капітал; емісійні різниці (різниці між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальною вартістю); резервні фонди, які створюються за рахунок прибутку банку; прибуток минулих років.

До додаткового капіталу включаються: загальні резерви; результати переоцінки основних засобів; результат поточного року.

До відвернень належать: цінні папери в портфелі банку на інвестиції та вкладення банку в асоційовані компанії та дочірні установи.

Загальна сума капіталу, невідкоригованого на основні засоби, визначається за формулою:

,

де ОК – основний капітал,

ДК – додатковий капітал,

В – відвернення.

При розрахунку сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу.

Відкоригований капітал банку визначається як:

,

де 03 – основні засоби,

(03 – К1) – перевищення капітальних витрат над сумою капіталу банку.

Якщо 03 > К1, то до розрахунку приймається позитивна різниця.

Якщо 03 < К1, до розрахунку приймається 0.

Отже, мінусування вартості основних засобів здійснюється тільки тоді, коли вони перевищують суму основного й додаткового капіталів за мінусом відвернень.

Для діючих банків, які були зареєстровані до 01.01.97р., мінімальні вимоги до розміру капіталу визначені у сумі:

• еквівалентній 2 млн. євро на 01.01.2002р.;

• еквівалентній 4 млн. євро на 01.01.2006р.;

• еквівалентній 5 млн. євро на 01.01.2008р.

Для банків, які були зареєстровані після 01.01.97р., та для новостворених банків норматив капіталу Н1 стає обов’язковим для виконання після одного календарного року з початку діяльності.

2. Мінімальний розмір статутного капіталу банку () повинен ста­новити:

• для банків з національним капіталом – у сумі, еквівалентній 1 млн. євро;

• для банків з іноземним капіталом, якщо частка іноземного капіталу становить до 50%, – не менше суми, еквівалентної 5 млн. євро;

• якщо частка іноземного капіталу в статутному капіталі банку становить 50% і більше, то мінімальний розмір статутного капіталу повинен бути не менше 10 млн. євро.

3. Норматив платоспроможності ().

Розраховується як співвідношення капіталу банку і активів, зважених щодо відповідних

коефіцієнтів за ступенем ризику:

,

де К – капітал банку,

ЗP – активи, зважені щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику:

Коефіцієнти ризику активів комерційного банку (у %) поділяються на 5 груп, а саме:

0 – кошти на кореспондентському рахунку в НБУ, банкноти та монети в касі; банківські

метали;

10 – кредити, надані центральним органам державного управління;

20 – кредити, надані місцевим органам влади, боргові цінні папери централь­них органів державного управління та місцевих органів влади;

50 – кошти до запитання в інших банках, строкові депозити, які розміщені в інших банках;

100 – операції з цінними паперами, кредити, які надані клієнтам банку, пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість, дебітори, основні засоби та товарно-матеріальні цінності тощо.

Нормативне значення нормативу не може бути нижчим за 8%.

4. Норматив достатності капіталу ().

Розраховується як співвідношення капіталу банку і загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви:

,

де К – капітал банку,

ЗА – загальні активи банку,

ЗР – загальні резерви.

Методика визначення чисельника у показниках і аналогічна виз­на­ченню показника . До загальних резервів відносяться: резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються НБУ, резерв під заборгованість інших банків, резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам, резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю за операціями з клієнтами банку, резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж, резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції, резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю.

Нормативне значення показника має бути не менше ніж 4%.

Дата добавления: 2014-01-07