Призначенням

За структурою в рівноважному стані розрізняють такі класи легованих сталей: доевтектоїдні, евтектоїдні, заевтектоїдні і ледебуритні. Наявність ледебуриту в легованих сталях може мати місце при змісті вуглецю значно нижче 2,14%, Наприклад, при змісті хрому 5%, сталь з 1,5% вуглецю є ледебуритною. Наявність ледебуриту в легованих сталях значно слабкіше зменшує їх пластичність, в порівнянні з чавунами, що дозволяє піддавати їх гарячій пластичній деформації.

За структурою зразків після охолоджування на спокійному повітрі можливо виділити три основні класи сталей: перлітовий, мартенситний і аустенітний.

Наявність мартенситних і аустенітних сталей обумовлена тим, що у міру збільшення змісту легуючих елементів стійкість аустеніту в перлітовій області зростає, а температура мартенситного перетворення знижується. Перша обставина призводить до того, що навіть при незначних швидкостях охолоджування може відбуватися мартенситне перетворення. Друга обставина пояснює наявність аустенітної структури при кімнатній температурі.

Сталі перлітного класу характеризуються відносно малим змістом легуючих елементів, мартенситного класу – значнішим, аустенітного класу – ще вищим змістом легуючих елементів.

За призначенням леговані сталі підрозділяються на конструкційні, інструментальні, а також сталі з особливими властивостями (неіржавіючі, жароміцні, жаростійкі, електротехнічні, магнітні й т. д.).

Леговані сталі маркіруються цифрами і буквами. Для конструкційних сталей цифри на початку маркування визначають кількість вуглецю в сотих частках відсотка, букви – легуючі елементи, цифри за буквами – кількість легуючих елементів у відсотках. Відсутність цифри за буквами указує на те, що зміст цього легуючого елементу не перевищує 1%.

У інструментальних сталях цифра на початку марки показує вміст вуглецю в десятих частках відсотка. Початкову цифру опускають, якщо зміст вуглецю 1%.

Позначають легуючі елементи наступними буквами алфавіту: Х – хром, Г – марганець, Н – нікель, М – молібден, З – кремній, Ф – ванадій, В – вольфрам, До – кобальт, Ю – алюміній, Д – мідь, П – фосфор, Т – титан, Р – бір, Би – ніобій, Ц – цирконій, Е – селен, А – азот, Ч – рідкоземельні елементи.

Букви на початку маркування визначають призначення сталі: А - автоматні, Ш - шарикопідшипникові, Р – швидкорізальні, Е - магнітні, Е - електротехнічні.

Букви в кінці маркування указують на якість сталей (А-високоякісні) або на способи додаткового переплавку при виготовленні (Ш - електрошлаковий, ВД - вакуумно-дуговий, ВІ - вакуумно-індукційний, ПД – плазменно-дуговий).

Дата добавления: 2014-01-07